39.Територія,суспільний лад і державний устрій в західноукр. Землях

У першій половині XIX ст. західноукраїнські землі були найбільш відсталою окраїною Австрійської імперії. Осно­вою економіки, як і раніше, тут залишалося сільське гос­подарство. Промисловість краю знаходилася на мануфак­турному рівні. Більшість мануфактур була власністю по­міщиків і розміщалася в селах. Міста також носили аг­рарний характер і майже нічим не відрізнялися від сіл. У сільському господарстві продовжували панувати феодаль­но-кріпосні відносини.

Суспільний лад.. Панівною верствою в західноукраїн­ських землях були поміщики та духовенство. Найбільш привілейова­ними були австрійські поміщики.Більше привілеїв, ніж православне, мало като­лицьке і уніатське духовенство. В руках поміщиків і Церк­ви було зосереджено 44 відсотки західноукраїнських земель.

До панівної верстви належала також торговельна вер­хівка міст.

До залежної верстви населення належало селянство та більша частина міщанства. Селянство західноукраїнських земель у першій половині XIX ст. було в основному закріпачене. Поміщики мали повну владу над сільською гро­мадою і селянами. Аграрна реформа 1848 року мала свої позитивні і нега­тивні наслідки. З одного боку, вона звільнила селян від кріпосної залежності і скасувала панщину за викуп, з іншо­го боку — ліквідувала сервітутне право, позбавила селян користування громадськими,захопленими раніше поміщиками.Багато безземельних і малоземельних селян були звільнені без землі і попали в кабальну залежність від поміщиків.

Хоча в другій половині XIX ст. панівним станом на західноукраїнських землях залишались поміщики, розви­ток капіталізму привів до посилення ролі буржуазії. Вона також не була однорідною, а поділялася на промислову,банківську і сільську. Найбільш сильною в економічному відношенні була сільська буржуазія.

В результаті розвитку капіталізму на західноукраїн­ських землях більш інтенсивно, ніж раніше, формується робітничий клас. Його основу складають безземельні селя­ни та дрібні ремісники. На 700 фабриках і заводах Західної України працювало біля 700 тис. робітників.

Державний лад. На початку XIX ст. на західноукраїн­ських землях панувала австрійська система управління. Очолював край призначений імператором губернатор.Галичина поділялася на округи з окружними старостами на чолі.

У містах були створені магістрати в складі бурмістра і радників, які призначались урядом.

У 1849 році замість губернського управління в Галичині було запроваджено намісництво на чолі з намісником, ^{а в} Буковині — крайове управління на чолі з крайовим пре­зидентом. Намісник, як і крайовий президент, був одноосо­бовим главою краю. Поряд з центральними урядовими органами адмініст­ративного управління в Галичині і Буковині існували та­кож органи крайового і місцевого самоврядування. В 1861 році імператор створив галичанський і буковинський кра­йові сейми на чолі з крайовими маршалками. Вся діяльність сеймів підпорядковувалася центральній владі. Імператору належало право скликання та розпуску сеймів, призначен­ня нових виборів. У 1862 році приймається загальнодержавний закон про місцеве самоврядування і на його підставі в 1866 році був опублікований галичанський крайовий закон про грома­ди. Цим законом були створені правові основи самоуправ­ління в Галичині. У відповідності з ним затверджувались повітові громади (гміни), які територіально співпадали з адміністративними повітами. Органами повітової громади була повітова рада — як керівний і повітовий комітет — виконавчий орган місцевої влади. Головою повітового комі­тету був повітовий староста, який вступав на посаду тільки після затвердження імператором.