Міністерство аграрної політики України

Рогатинський державний аграрний коледж

Лікарські рослини у ветеринарній медицині

Навчальний посібник

Рогатин - 2010

Автори: Мельниченко Петро Степанович, заступник директора

по виробничому навчанню

Благий Роман Степанович, викладач фармакології

Рогатинського державного аграрного

коледжу

Комп’ютерна верстка Паламар С.С.

Рецензент Тринів Ігор Васильовия, директор

Рогатинського державного аграрного

коледжу, заслужений працівник

сільського господарства

У навчальному посібнику викладені правила заготівлі, сушіння та зберігання лікарської рослинної сировини. Окремо подано основні лікарські рослини, що використовуються при захворюваннях органів та систем організму тварин.

Рекомендовано як практичний посібник для аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації .

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії ветеринарних дисциплін.

Протокол № ___________ від ____________ 2010 р.

Голова циклової комісії _________________________Я.Я. Шквирков

ЗМІСТ

Вступ

1. Правила зберігання та заготівлі лікарської сировини.

2. Технологічні вимоги до сушіння, зберігання, сортування,

пакування та маркування лікарської рослинної сировини

3. Лікарські рослини, які використовують при захворюваннях

органів травлення

4. Лікарські рослини, які використовуються при хворобах

органів дихання та сечостатевої системи

5. Лікарські рослини, що застосовуються як заспокійливі

на центральну нервову систему та для нормалізації

роботи серця

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Рослинний світ нашої планети нараховує понад півтора мільйона видів різних росли. З давніх-давен люди застосовували лікарські рослини для лікування різних недуг. Тому використання лікарських рослин у народній медицині має багатовікову традицію адже використовується рослинний світ як для людини так і для тварин, з яким слід ознайомитись, щоб зберегти і збагатити його.

Адже, незважаючи на значні досягнення в хімії, особливо в створенні синтетичних препаратів, лікам рослинного походження ще тривалий час належатиме чільне місце.

Слід зазначити що у ветеринарній науці та практиці є чималі надбання з фармакогнозії і фітотерапії, які необхідно зібрати, систематизувати й висвітлити для широкого загалу фахівців, насамперед майбутніх лікарів ветеринарної медицини, а сьогодні ще студентів.

В навчальному посібнику «Лікарські рослини у ветеринарній медицині» з дисципліни «Фармакологія» для студентів із спеціальності 5.130501 «Ветеринарна медицина» викладені правила заготівлі, сушіння та зберігання лікарсько-рослинної сировини. Та подані основні лікарські рослини по групах в залежності від захворювання органів та систем організму тварин.

1. Техніка збирання лікарських рослин та заготівлі лікарської сировини.

Лікарські рослини збирають попередньо підготовлені фахівці у чис­ту тару (ящики, кошики, мішечки тощо), яка повинна бути сухою, без сторонніх запахів і плісені. Кожний вид рослин збирають окремо, не змішуючи з іншим. Сировина складається розсипом (без пресування), щоб не допустити самозігрівання та надмірного пошкодження.

Окремі частини рослинної сировини збирають і заготовляють по різ­ному.

Бруньки. Збирають у кінці зими або ранньою весною, коли бруньки починають набухати, але ще не розпускаються. Бруньки зрізують но­жами, секаторами, гілкорізами. Дрібні бруньки можна зрізати разом з гілочками, з якими їх разом і сушать, а потім обмолочують (наприклад: бруньки берези). Висушують бруньки в день збирання, розстеляючи тонким шаром. Якщо у день збирання немає можливості для сушіння, бруньки залишають у холодному приміщенні для недопущення розпус­кання. Пошкоджені, почорнілі та пророслі бруньки відокремлюють та викидають.

Кора. Кору збирають на початку руху соків у деревах (кінець березня-початок травня), коли вона легко відділяється від деревини. На гіл­ках роблять кругові надрізи ножем на відстані 25-30 см один від одного та з'єднують їх декількома поздовжніми розрізами. Знімають кору у ви­гляді смужок або трубочок. Складають без тиску у тару і звозять до мі­сця сушіння. Ушкоджену лишайниками, потемнілу зсередини, із зали­шками деревини не заготовляють. Сушать у день збирання.

Листя. Збирають у період цвітіння рослин, у суху погоду після ви­сихання роси. Зривають листя руками, або зрізують ножами та ножи­цями. Заготовляють лише здорові, свіжі, цілі листки. У тару складають без стискування (особливо м'ясисті) не допускаючи самозігрівання. Не допускають попадання у сировину листя інших видів рослин. Сушать у день збирання.

Трава. Трави збирають переважно у період цвітіння рослин, викори­стовують ножі, серпи та ножиці після попереднього видалення з діля­нок рослин іншого виду. З високих рослин зрізають верхню частину (20-30 см). З високих трав зрізують стебла діаметром не більше 0,5 см. Окремі види рослин виривають з коренем і висушують разом з ним (наприклад сухоцвіт болотяний). Зібрані трави доставляють до місця сушіння (тара значення не має) не допускаючи надмірного травмування та зігрівання. Перед сушінням видаляють великі сухі стебла та доміш­ки.

Квіти. Збирають на початку фази цвітіння, зрізують ножами, ножи­цями або за допомогою спеціальних скребків. Не допускають як пе­редчасного збирання ( бутони), так і запізнілого (з ознаками відцвітан­ня). Квіти засипають у тару розсипом, не мнуть і в цей же день достав­ляють на місце сушіння. Не допускають попадання квіток інших видів, особливо отруйних. Сушать квіти у затінку, де відсутнє пряме попа­дання сонячних променів.

Плоди. Збирають у період дозрівання у чистому вигляді (без плодо­ніжок та інших частин). Соковиті плоди (малина, чорниці, горобина тощо) збирають у міцну тару тонким шаром (до 5 см), перестеляючи травою або листям і таким чином попереджують пошкодження та зли­пання. Плоди з рослин родини зонтичних (кмин, фенхель тощо) дозрі­вають не одночасно, тому їх зрізують і залишають для дозрівання, ви­сушують та обмолочують. Соковиті плоди сушать відразу після зби­рання розстеляючи тонким шаром (бажано в один шар). Сухі плоди та насіння можна сушити товстим шаром (навіть у мішках).

Корені, кореневища, бульби. Заготовляють як правило восени після відмирання надземної частини рослини, або ранньою весною до почат­ку відростання надземних частин. Для викопування використовують ножі, лопати, вила тощо. Очищають від землі, тонких корінців, пошко­джених та відмерлих ділянок та промивають холодною водою. Повзучі кореневища рослин (аїр) виривають руками або спеціальними гачками. Корені та кореневища рослин які містять слиз та сапоніни (алтея лі­карська, солодка) миють не очищуючи землю, щоб не вимивати з во­дою активних речовин. Після промивання рослини розкладають для обсушування. Сушіння проводять згідно діючих правил. Не допуска­ють попадання домішок здерев'янілих коренів, грудок землі тощо. Ко­рені аїру, алтеї, солодки лікарської можна очищати від кори.