4. Лікарські рослини, які використовують за умов виникнення хвороб органів дихання та органів сечостатевої системи

Термопсис ланцетовидний (Тhermopsis lanceolata) - багаторічна трав'яниста рослина з родини бобових. Рослина в Україні трапляється рідко, проростає на Далекому сході Росії, країнах Середньої Азії. Сте­бло прямостояче, гіллясте, заввишки до 25 см. Квіти жовтого кольору, зібрані кільцями у верхівкових китицях, кореневище довге, гіллясте. Плід - довгастолінійний біб, насіння зеленкувато-чорне, кулясто-яйцевидне.

Для виготовлення ліків використовують траву термопсису, яку зби­рають зрізуючи стебло з листям та квітами під час цвітіння (червень-липень). Сушать у закритих приміщеннях, що добре провітрюються.

Рослина містить алкалоїди термопсин, гомотермопсин, пахікарпін, сапоніни, дубильні речовини, слизи, аскорбінову кислоту.

Дія: відхаркувальна, анальгетична

Л ипа серцелиста (Тiliа cordata) - довговічне дерево з родини липо­вих до 25 м заввишки. Листки серцевидні, дрібнозубчаті. Квітки блідо-жовті, зібрані в пазушні напівзонтики, сидять на спільному стебельці, плід - горішкоподібний. Цвіте рослина у червні-липні. Зустрічається на всій території України.

З лікувальною метою використовують липовий цвіт (суцвіття разом з приквітками). Збирають коли більша частина квіток розкрилася. Сушать на вільному повітрі під накриттям.

У суцвіттях липи містяться ефірна олія (0,05%), флавоновий глікозид гесперидин, сапоніни, гіркі та дубильні речовини, каротин, аскорбіно­ву кислоту, слиз, фітонциди.

Дія: потогінна, жарознижуюча, бактерицидна, сечогінна

Підбіл звичайний (Тиssilago farfara ) - багаторічна трав'яниста рос­лина з родини складноцвітих. Росте як бур'ян у ярах, на ровах, канавах, а здебільшого по берегах річок, струмків на всій території України. Ранньої весни на стеблах з'являються жовті кошички, які складаються з язичкових та трубчастих квіток. Після відцвітання квіток виростають довгочерешкові листки: зверху голі, зісподу - опушені.

Для виготовлення ліків застосовують квіти та листя підбілу. Збира­ють квіти на початку цвітіння, зрізуючи ножицями. Листки зривають коли вони ще порівняно малі, Сушать на вільному повітрі, або на го­рищах позклавши тонким шаром.

Листки підбілу містять гіркий глікозид тусилягін, сапоніни, галову та яблучну кислоти, полісахариди інулін і декстрин, каротиноїди, аско­рбінову кислоту. У квітках виявлено глікозиди, фітостерин, дубильні речовини, ефірну олію.

Д ія : протизапальна, відхаркувальна, потогінна

Бузина чорна (Sambucus nigrum) - багаторічний трав'янистий кущ або дерево заввишки до 2,5 м з прямим гіллястим борознистим стеблом та білим стрижнем. Листки непарнопірчасті, з 5-7 продовгуватоеліпти-чними листочками. Суцвіття - плоска, щиткоподібна, прямосттояча волоть з трьома головними гілочками. Квіти дрібні, жовтувато-білі. Цвіте в травні-червні. Плоди - ягода фіолетово-чорного кольору, які дозрівають у червні-серпні. Росте бузина в заростях, ровах, біля жител, на узліссі практично на всій території України.

З лікувальною метою застосовують квіти, кору та плоди бузини чор­ної. Квіти збирають у період їх повного розвитку (на початку червня), зрізуючи все суцвіття. Сушать на свіжому повітрі у затінку. Кору зні­мають на провесні (перед сокогоном), плоди - в період повної стиглості (серпень-вересень), Сушать у добре провітрюваних приміщеннях або на печах.

У квітах бузини виявлено глікозид рутин, дубильні речовини, холін, мінеральні солі, органічні кислоти, ефірну олію. З квіток виділено ре­човини, подібні за дією до статевих гормонів. У плодах містяться речо­вини подібні за складом до квіткових. Окрім цього знайдено каротин та аскорбінову кислоту.

Дія: сечогінна, потогінна, протизапальна

С осна (Ріпys silvestris ) - вічнозелене хвойне дерево. Майбутні паго­ни дерева зібрані у численні невеличкі бруньки конічної форми, смоли­сті, густо вкриті бурими, щільно притиснутими одна до одної, ланцето­видними, загостреними лусочками, склеєними між собою у вигляді ко­лоска.

Бруньки сосни використовують з лікувальною метою. Збирають їх напровесні, коли вони ще не встигли розпуститися, а також взимку із зрубаних дерев. Лусочки верхівки бруньок не повинні розходитися. Сировину сушать на відкритому повітрі у затінку або в приміщеннях. Запах бруньок ароматний, на смак вони гіркуваті.

Бруньки містять смоли, дубильні речовини (50%), гірку речовину пініцикрин, вітаміни С, В₂, К, каротин та ефірну олію (близько 1,3%).

Дія: відхаркувальна, потогінна, діуретична, дезинфікуюча

Я к діуретичні засоби за умов виникнення хвороб нирок та сечовиді­льних шляхів використовують:

Мучниця звичайна (Аrctostaphylos uva-ursi) - вічнозелений напів­кущ з родини вересових. Листки дрібні, блискучі, обернено-еліпсовидні. Квітки дрібні, рожевого кольору, зібрані в пониклі верхів­кові китиці. Ягоди червоного кольору, тверді, не соковиті. Цвіте рос­лина в травні-червні, плодоносить у липні-серпні. Росте мучниця на піщаних грунтах у хвойних та мішаних лісах.

З лікувальною метою збивають листки мучниці пазом із стеблами під час цвітіння рослини і сушать на вільному повітрі аоо під накрит­тям. Обривають листя уже з висушеної сировини.

Листки мучниці містять арбутин (понад 6%), дубильні речовини (до 55%), органічні кислоти, невелику кількість ефірної олії.

Дія: сечогінна, дезинфікуюча

Я ловець звичайний (juniperus communis) - вічнозелений хвойний кущ до 2 м заввишки, рідше дерево до 10 м. Листя (хвоя) - світло-зелені з синюватим відтінком. Плоди – м’ясисті синювато-чорні шишки з си­зим нальотом, розташовані на гілках віночками. Росте в гаях, соснових лісах і на гірських схилах. Поширений на всій території України.

З лікувальною метою використовують ягоди ялівцю. Збирають ціл­ком достиглими восени і сушать при кімнатній температурі на відкри­тому повітрі або на горищах.

Плоди ялівцю містять ефірну олію (до 2%), смоли, цукри, органічні кислоти, аскорбінову кислоту.

Дія: сечогінна, жовчогінна, антисептична

П етрушка городня (Реtroselinum sativum) - дворічна трав'яниста ро­слина з родини зонтичних. Листки зверху блискучі, потрійно розсічені, з суцільними ланцетоподібними частками. Квіти в складних зонтиках із загальною обгорткою багатьох квітконосних стебел. Плоди яйцеподіб­ні, стиснуті з боків. Насіння гладеньке, дрібне, сіро-зелене.

З лікувальною метою використовують насіння, рідше корені та лис­тя. Насіння збирають з липня до вересня. Листя заготовляють та су­шать у липні-серпні, а коріння в серпні.

Насіння петрушки містить ефірну олію (до 3,2%), міристин (до 10%), флавоноїди, гліцериди петрозелінової кислоти.

Дія: діуретична, спазмолітична.

Б ереза бородавчаста (Веtula verrucosa) - дерево з білою корою за­ввишки до 20 м. Росте в листяних та мішаних лісах на всій території України.

З лікувальною метою застосовують бруньки, які заготовляють у пе­ріод їх набухання (березень-квітень). Сушать під накриттям або в пові­тряній сушарці при температурі 40-50°С.

Бруньки містять ефірну олію (до 6%), яку одержують шляхом пере­гонки бруньок водяною парою. Крім того містять смоли, глюкозу, ас­корбінову кислоту.

Дія: сечогінна, жовчогінна

Х вощ польовий (Еgvisetum arvense ) - багаторічна спорова рослина з родини хвощових, заввишки до 30 см. Стебла сірого кольору. Росте пе­реважно на піщаних ґрунтах. На весні утворює соковиті світло-бурі стебла. Влітку розвиваються членисті безплідні гони.

З лікувальною метою використовують безплідні зелені пагони, які збирають у червні-серпні. Сушать на повітрі, зв'язуючи в пучки.

Хвощ польовий містить близько 17% мінеральних солей, у яких ба­гато кремнію (в золі з рослини його до 60%), флавонові глікозиди, са­поніни, гіркоти, алкалоїди (в тому, числі і нікотин"*, дубильні речовини уаротин, флавоноїди.

Дія: діуретична, демінералізуюча, протизапальна, кровоспинна, де­зинфікуюча.

В олошка синя (Centaurea cyanus) - однорічна рослина з родини ко­шикоцвітих. Стебло прямостояче, гіллясте, заввишки до 50 см. Листки ланцето-лінійні. Верхівкові кошики на довгих квітконіжках. Крайові квітки п'ятизубчасті, лійкоподібні, сині. Серединні квіти - трубчасті, фіолетового кольору. Цвіте рослина в червні-липні. Росте волошка переважно між житом та іншими польовими культурами. Розповсюджена в центральному та північно-західному регіонах України.

З лікувальною метою заготовляють дозрілі яскраво-сині крайові лій­коподібні квітки, які сушать у затемненому місці, що добре провітрю­ється, часто перемішуючи. Висушені квіти повинні мати натуральний колір.

Крайові квіти волошки містять глікозид центаурин, гіркоти, смоли, дубильні речовини, органічні кислоти, мінеральні солі (зокрема марга­нець).

Дія: сечогінна (навіть при стійкій олігурії)

І з рослин, які використовують за умов виникнення хвороб статевої системи, зокрема матки, використовують:

Спориш звичайний (Poligonum aviculare) - однорічна трав'яниста рослина з родини гречкових. Стебло гіллясте, переважно повзуче. Лис­тки дрібні, еліптичні. Квіти дрібні, на краях рожеві, зібрані пучками в кутах листків. Поширена рослина на всій території України.

З лікувальною метою використовують траву споришу, яку збирають у період цвітіння рослини, коли стебла встигли затвердіти. Сушать на вільному повітрі в затінку.

Рослина містить смолисті речовини, слиз, жири, цукор, органічні кислоти, кремнієву кислоту, флавоновий глікозид авікулярин, дубильні речовини, каротин, аскорбінову кислоту.

Дія: в'яжуча кровоспинна сечогінна протизапальна.

Г рицики звичайні (Capsella bursa pastoris) - однорічна трав'яниста рослина з родини хрестоцвітих. Стебло прямостояче, до 40 см заввиш­ки. Листки зібрані у розетку на нижній частині стебла. Квіти білі, дріб­ні в китицях. Цвіте з травня до жовтня. Росте на полях, при дорогах, на смітниках, поблизу жител. Розповсюджена на всій території України.

З лікувальною метою заготовляють траву грициків. її збирають під час цвітіння, сушать на відкритому повітрі у затінку.

Н айважливішими складовими частинами трави грициків є холін, ацетилхолін та флавоновий глікозид діосмін. Окрім цього містить ор­ганічні кислоти, ешюну олію. Фітонциди, органічні сполуки сірки.

Дія: гемостатична, гіпотензивна, жовчогінна

Гірчак перцевий (водяний перець) (Poligonum hidropiper ) - одно­річна трав'яниста рослина з родини гречкових. Стебло прямостояче, червонувате, заввишки до 60 см. Листки ланцетовидні, чергові, яскра­во-зелені (нижні з червоно-бурою плямою). Квіти дрібні, зібрані на верхівці стебла і гілок у густі китиці. Росте як бур'ян на вологих міс­цях, на берегах річок. Зустрічається на території всієї України.

Для виготовлення ліків використовують траву гірчака перцевого, яку збирають у червні-серпні під час цвітіння рослини. Зрізують усю над­земну частину і сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється.

У траві гірчака перцевого міститься танін (до 1,5%), флавоноїди, пе­ктинові речовини, ефірна олія, слиз, багато вітаміну К. Дія: сечогінна, кровоспинна, протизапальна, болезаспокійлива, судинозвужуюча, тоні­зує м'язи матки та кишечника.