26. Якісні характеристики фінансової звітності п(c)бо 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" - Якісні характеристики фінансової звітності:

14. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

15. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

16. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

17. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

-фінансові звіти підприємства за різні періоди;

-фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи). Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством відповідно до Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 N 1213. 

27 . Основні принципи, на яких ґрунтується фінансова звітність.

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

o обачність — застосування в бухгалтерському обліку ме­тодів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

o повне висвітлення — фінансова звітність повинна місти­ти всю інформацію про фактичні і потенційні результа­ти господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

o автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

o послідовність — постійно (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто су­купності принципів, методів і процедур, які використо­вуються підприємством для складання і подання фінан­сової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтер­ського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

o безперервність — оцінка активів і зобов'язань підприєм­ства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

o нарахування та відповідність доходів і витрат. Для визначення фінансового результату діяльності звітного пе­ріоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх ви­никнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка міс­тить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період

28. Облікова політика підприємства

Побудова та функціонування бухгалтерського обліку на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, розроблених органами, на які покладається керівництво обліком. Це забезпечує порівнянність облікової та звітної інформації, її єдність не лише за формою, а й за змістом. Облікову політику підприємства визначають його керівник та головний бухгалтер відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та організації роботи бухгалтерської служби. У першому розділі наказу (розпорядження) відображається: порядок оцінки нематеріальних активів, строк їхньої служби, варіант нарахування зносу, нарахування амортизації на основні засоби, порядок обліку транспортно-заготівельних витрат, методи оцінки та обліку виробничих запасів, види створюваних резервів, порядок розподілу прибутку. Формуючи облікову політику підприємства вибирають, як правило, тільки один спосіб з кількох, передбачених відповідними нормативними документами. Якщо чинними положеннями не регламентується порядок ведення обліку стосовно якогось конкретного об'єкта, то підприємство самостійно встановлює його, виходячи з чинних положень бухгалтерського обліку. У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форму обліку на підприємстві, графік документообігу, форми бухгалтерських документів (за браком стандартних форм), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію внутрішньогосподарського обліку і контролю. Тут максимально враховуються особливості підприємства, необхідність та можливості забезпечення облікової інформації для управління і контролю, ритмічної роботи бухгалтерського апарату та своєчасного складання звітності. У третьому розділі встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення і звільнення головного бухгалтера, відносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом господарських підрозділів. Формуючи облікову політику виходять з того, що підприємство функціонує безстроково, а всі господарські операції відносять до того звітного періоду, що в ньому вони відбувалися. Вибрана облікова політика, як правило, застосовується підприємством з року в рік. У будь-якому разі вона має залишатись незмінною принаймні протягом календарного року. Наступні її зміни можуть спричинятися змінами в законодавстві (відповідних нормативних актах), розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи в структурі підприємства. 

Про зміни в обліковій політиці з їх ретельним обґрунтуванням підприємство повідомляє в пояснювальній записці до річного звіту. Розробка та. прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку, зміцненню його правової основи і забезпечує належну ефективність роботи відповідної господарської одиниці.