2.6. Облік витрат виробництва
Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний, калькуляційний рахунок 23 "Виробництво". За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).
Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства, центрами витрат і центрами відповідальності за витратами.
Обслуговуючі виробництва та господарства - це виробництва, діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг і не відповідає меті створення даного підприємства. Продукція обслуговуючих виробництв і господарств, а також виконані ними роботи та послуги можуть споживатись як безпосередньо самим підприємством для власних потреб, так й іншими сторонніми (зовнішніми) споживачами. Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться у розрізі наступних видів виробництв:
інструментальні (виготовлення інструментів, пристроїв, штампів, моделей, запасних частин, виробництво будівельних конструкцій і деталей);
ремонтні (ремонт механічного та електричного обладнання, транспортних засобів, будівель і споруд);
енергосилові (забезпечення різними видами електро- і теплоенергії, стислим повітрям, киснем, водою);
транспортні (залізничний, водний та автомобільний транспорт тощо).
Виходячи
з потреб основного виробництва,
встановлених норм і технічних
нормативів споживання послуг, всім
підрозділам допоміжних виробництв
керівництвом підприємства встановлюються
завдання (нормативи, замовлення)
з виробництва виробів, робіт і послуг,
із собівартості та, відповідно,
планово-розрахункової вартості одиниці
виробів або послуг та інші показники.
Ці показники необхідні для
внутрішньовиробничого госпрозрахунку,
а на великих підприємствах - для
розрахунків між підрозділами
основного та допоміжного виробництв
за надані послуги й оприбуткування
виготовлених інструментів і матеріалів.
Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв в цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи та норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництв. Витрати допоміжних виробництв розподіляються пропорційно до кількості послуг, що споживаються. У виробництвах, які випускають однорідну продукцію, всі витрати за місяць розподіляються на кількість виробленої продукції або послуг у відповідних одиницях виміру (1 кВт/год електроенергії, 1 гкал тепла, 1000 м3 води, 1 т перевезень, 1 год. роботи автомобіля тощо). Складніше організований розподіл витрат у виробництвах, що випускають різноманітну продукцію. На першому етапі тут розподіляються непрямі витрати, на другому - оцінюються залишки незавершеного виробництва.
Особливістю допоміжних виробництв є наявність взаємних (зустрічних) послуг. Для спрощення цих складних розрахунків доцільно оцінювати та списувати взаємні та інші послуги за плановою або нормативною собівартістю. В деяких випадках допускається віднесення послуг за фактичною собівартістю минулого місяця. Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеться в розрізі виробництв і господарств.