- •5.1. Управління та педагогічний менеджмент у загальноосвітніх навчальних закладах
- •524 Педагогіка
- •526 Педагогіка
- •528 Педагогіка
- •530 Педагогіка
- •532 Педагогіко
- •534 Педагогіка
- •536 Педагогіка
- •538 Педагогіка
- •540 Педагогіка
- •542 Педагогіка
- •544 Педагогіка
- •5.2. Розбудова інноваційної педагогічної системи загальноосвітнього навчального закладу
- •546 Педагогіка
- •548 Педагогіка
- •550 Педагогіка
- •552 Педогогіка
- •554 Педагогіка
- •556 Педагогіка
- •558 Педагогіко
- •560 Педагогіка
- •5.3. Методична робота у загальноосвітньому закладі
- •562 Педагогіко
- •564 Педагогік:
- •566 Педагогіка
- •568 Педагогіка
- •572 Педагогіко
- •574 Педагогіка
572 Педагогіко
Методичний пов'язаний з описом педагогічних дій авторів досвіду, обґрунтуванням методики вирішення досліджуваної проблеми.
Практичний стосується опису конкретних дій для досягнення високих результатів, виявлення переваг перед масовою педпрактикою. розкриття умов його використання.
Узагальнення на науковому рівні здійснюють наукові працівники та досвідчені методисти; на методичному - методисти обласних інститутів післядипломної освіти, методкабінетів; на практичному - директори навчальних закладів, їхні заступники та вчителі.
Упровадження в педагогічну практику передового педагогічного досвіду. Це надзвичайно тонка і копітка справа, оскільки вона носить творчий характер. В.О.Сухомлинський вважав, що досвід не можна передати, якщо свідомістю того, хто хоче його запозичити, не оволодіє ідея, яка стала джерелом натхнення для творчої праці. А така ідея може оволодіти свідомістю педагога лише тоді, коли якісь залежності між педагогічними явищами він помітить у своїй власній роботі, коли осмислення цих залежностей спонукатиме його шукати щось нове, думати над удосконаленням своєї майстерності. „Досвід уявляється мені садом квітучих троянд, - писав він. - Ось нам треба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цього треба зробити? Насамперед вивчити ґрунт свого поля, додати те, чого в ньому не вистачає. Підготувати цей ґрунт, потім уже пересаджувати. Але як? Разом із ґрунтом, не оголюючи коренів. А що, на жаль, іноді буває? Почув директор школи: в такому-то саду ростуть прекрасні троянди. Посилає вчителів: їдьте, подивіться, привезіть троянду, посадимо на нашому полі, їдуть учителі, милуються прекрасними квітами. Абияк викопують кущ, обрубуючи живі корені, а часом рубають гілки із запашними квітами, привозять додому, втикають саджанці й навіть гілки без коренів на своєму полі. Засихають квіти, засихає листя. Дивується директор, дивуються вчителі: що ж це виходить? Усе роблю ніби точно так, як роблять творці передового досвіду, а досвід не приживається... нема нічого цінного в цьому досвіді, даремно його розхвалюють, робитимемо все, як і раніше" (Сухомлинський В. О. Розмова із молодим директором // Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. - К., 2003. - С. 692-693).
Таким чином, робить висновок В.О.Сухомлинський, директору школи подібно до садівника потрібно ретельно готувати ґрунт для запозичення передового педагогічного досвіду, створеного кращими майстрами педагогічної праці.
Розділ 5. Школознавство 573
Типовими формами і методами втілення передового педагогічного досвіду в практику роботи загальноосвітніх закладів залишаються авторські курси педагогів-новаторів, школи передового досвіду, опорні школи, науково-практичні конференції, семінари-практикуми, методичні об'єднання, педагогічні читання. Сприяють цьому також випуски відповідних методичних листів, методичних розробок, збірників матеріалів конференцій і семінарів, брошур, монографій, буклетів; публікації статей в освітянських газетах та журналах; організації виставок матеріалів досвіду; оформлення спеціальних стендів у методкабінетах.
Атестація педагогічних працівників. Атестація педагога -комплексна перевірка його педагогічної діяльності та її результатів, що здійснюється атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагогічного працівника, і є підставою для претендування на присвоєння вищого кваліфікаційного рівня.
Проводиться вона відповідно до ст. 49 Закону України „Про освіту" та регулюється діючим Типовим положенням про атестацію. Метою її є стимуляція професійного росту педагогічних працівників та розвитку їхньої творчої ініціативи. Система атестаційних комісій має таку ієрархічну структуру: 1) головна (має повноваження на рівні країни, області, автономії); 2) районна (або окружна, міська (створюється відповідним органом управління освітою); 3) атеста-ційна комісія освітнього закладу (створюється педагогічною радою навчального закладу). Кожна з них діє у межах своєї компетенції. Вищу кваліфікаційну категорію присвоює головна атестаційна комісія, першу - районна, другу - атестаційна комісія освітнього закладу. За наслідками атестації встановлюються такі кваліфікаційні категорії: „спеціаліст", „спеціаліст II категорії", „спеціаліст І категорії", „спеціаліст вищої категорії". Окрім цього, присвоюються педагогічні звання: „старший учитель", „майстер виробничого навчання І категорії", „майстер виробничого навчання II категорії", „вчитель-методист" та інші.
Атестація проводиться впродовж майже всього навчального року, завершуючись у квітні. Впродовж першого - підготовчого її періоду формується атестаційна комісія; вчителі, які атестуються, ознайомлюються з умовами та вимогами її проведення. В другий період організовуються теоретичні та дослідницькі кваліфікаційні випробування у формах творчого самозвіту, захисту експериментальних розробок, залучення педагога, який атестується, до проведення семі-нарів-практикумів, науково-практичних конференцій, педагогічних