20.Імітаційна модель керування запасами (логічна структурна схема).

Логічна структурна схема імітаційної моделі задачі пошуку оптимальної стратегії керування запасами складається з двох контурів — зовнішнього і внутрішнього. Зовнішній контур реалізує схему проведення експериментів за методом Бокса–Уїлсона (див. Тему 12), тобто на цьому рівні визначаються точки факторного простору, в яких відбувається імітаційний експеримент для визначення цільової функції — сумарних витрат на постачання.

На вхід до внутрішнього контура надходить пара чисел (вектор) , визначених згідно з процедурою руху в напрямі антиградієнта або в околі базової точки факторного простору. Після проведення машинного експерименту в точці і статистичної обробки результатів моделювання дістаємо значення цільової функції , яке відсилається на зовнішній контур моделі для прийняття рішення щодо подальшого проведення експерименту.

На вхід до внутрішнього контура надходить пара чисел (вектор) , визначених згідно з процедурою руху в напрямі антиградієнта або в околі базової точки факторного простору. Після проведення машинного експерименту в точці і статистичної обробки результатів моделювання дістаємо значення цільової функції , яке відсилається на зовнішній контур моделі для прийняття рішення щодо подальшого проведення експериментів.

21.Стандартний метод імітації неперервних випадкових величин.

Важливим питанням у методі Монте-Карло є створення на ЕОМ випадкових чисел з довільним неперервним розподілом. Існує кілька способів перетворення РВП [0, 1] на інші розподіли. Найчастіше використовується спосіб, що грунтується на такій теоремі.

Теорема. Нехай - випадкова величина, рівномірно розподілена на відрізку [0, 1]. Тоді випадкова величина X, яка є розв’язком рів­няння , (8.1) має щільність f (x).

Теорема дає змогу сформулювати правило генерування випадкових чисел, що мають довільний неперервний розподіл:

1) виробляється випадкове число РВП [0, 1];

2) випадкове число з pозподілом f (x) є розв’язком рівняння (8.2)

Таким чином, послідовність , що належить до РВП [0, 1], перетворюється на послідовність , яка має задану щільність розподілу f (x).

Слід зазначити, що стандартний метод імітації неперервних розподілів доцільно застосовувати лише в разі виконання таких умов:

1) інтеграл (8.2) можна взяти (подати в квадратурах);

2) здобуте після інтегрування рівняння розв’язується щодо невідомого

3) остаточна формула не потребує значних витрат машинного часу для її реалізації.

Якщо такі умови не виконуються, то для імітації неперервних випадкових величин застосовують інші методи.

22.Види робіт під час реалізації імітаційної моделі та етап її складання.

Під час вивчення цієї теми необхідно розглянути види робіт, які виконуються при практичній реалізації методу машинної імітації. У найбільш узагальненому вигляді перелік видів робіт включає:

1) Побудову імітаційної моделі, яка має бути представлена у вигляді логічної структурної схеми.

Послідовність складання імітаційної моделі передбачає такі кроки:

- визначення задачі та її аналіз;

- визначення вимог до інформації;

- збирання інформації;

- висування гіпотез і прийняття припущень;

- встановлення основного змісту моделі;

- визначення параметрів, змінних і критеріїв ефективності;

- опис концептуальної моделі й перевірка її вірогідності;

- побудова логічної структурної схеми (блок-схеми).

На першому етапі моделювання конкретного об’єкта (системи) на ЕОМ необхідно побудувати концептуальну модель процесу функціонування цієї системи, а потім провести її формалізацію. Іншими словами, основним змістом цього етапу моделювання є перехід від загального опису системи за допомогою висловів до її математичного опису. Найбільш відповідальними моментами у цій роботі є спрощений опис системи, тобто відокремлення самої системи від зовнішнього середовища та вибору основного змісту моделі. Під час вибору основного змісту моделі відкидається все другорядне з точки зору мети, яка ставиться при моделюванні.

2) Розробку методики імітаційного моделювання, включаючи методику планування експериментів та методику статистичної обробки інформації.

Машинні експерименти проводяться для вирішення двох основних проблем — дослідження систем та оптимізації систем. Планування експерименту під час розв’язання зазначених проблем полягає у виборі числа та умов проведення дослідів, за яких можна дістати потрібні результати із заданою точністю. Найважливіша умова науково поставленого експерименту — мінімізація загального числа спроб (а отже, і витрат матеріальних, трудових та часових ресурсів). Водночас зменшення числа спроб не повинне істотно позначитися на якості здобутої інформації.

Оскільки під час виконання експериментальних досліджень природа досліджуваного процесу здебільшого майже не відома, то схема експерименту нагадує схему кібернетичного «чорного ящика», властивості якого встановлюються аналізом залежності вимірюваних ендогенних величин при певних комбінаціях рівнів контрольованих вхідних величин.

3) Створення програмного забезпечення імітаційного моделювання за допомогою загальноприйнятих засобів програмування чи спеціалізованих мов імітаційного моделювання.

4) Проведення машинної імітації на ЕОМ, аналіз та узагальнення результатів, прийняття рішення щодо можливого уточнення імітаційної моделі.