5. Образна система повісті «Санаторійна зона»

Твір був написаний 1924 року, належить до експресіоністичних творів, усі персонажі якого – це умовні образи як альтернативні вираження різних «я» автора. Вони розкривають пошуки автора, створення таких персонажів дає змогу краще зрозуміти себе авторові, ту реальність, в яку автор спочатку повірив, як реальність оновлену, а згодом зрозумів, що така реальність веде в нікуди. У повісті піднімаються екзистенцій ні, онтологічні проблеми в єдності з соціальними проблемами, проблеми смислу життя, життя і смерті, абсурдність пореволюційної дійсності. Санаторій на зона – це модель авторитарного суспільства, суспільства без Бога, яке відкидає християнські цінності. Вже у самій назві твору міститься контрастність: санаторій уособлює відпочинок, зона асоціюється з замкнутим простором. У творі говориться про залізний за навіс між СРСР і навколишнім світом. Автор застерігає від можливих жахливих наслідків побудови такого авторитарного сус-ва, вже тоді автор передбачав занепад держави, що побудована на насильстві. У повісті використовується композиція рамки, прийом маски. Оповідач ховається за постаттю хворої з санаторійної зони, яка веде щоденник, таким чином виявляється постмодерній прийом завалювання авторської позиції. У повісті превалює похмура тональність осіннього смутку, її можна розцінювати як реакцію на дійсність. Цей сум з приводу обмеженості людського існування. У вставній частині зявляється головний герой Анарх, який відчуваючи душевний розлад, опиняється на санаторій ній зоні. Анарх засвідчує кризу особистості, яка була ізольована від загалу, тому в уяві Анарха з’являється фантом. Хлоня – поет, який відчуває дискомфорт у пореволюційній дійсності. Мая – агент червоної охорони, функція якої є достеження, яке призводить до апатії, деградації особистості. Карно – чи то реальна особа чи фантом як витвір хворої уяви анархіста. Карно в іст плані це прізвище президента Франції, який був битий анархістом. Катря – медсестра, яка зазнає розчарування у тогочасній дійсності, зона у неї асоціюється з тюрмою. Говорить, що санаторій на зона – це розлад сус-ва, модель, яка виявляє обмеженість свободи людини. На 1 план виходить етичний вибір буття героя: смисл буття, внутрішні протиріччя героїв через відчуття дискомфорту, нереалізованість у світі. Анарх виступає як втілення ніцшеанського бунту проти християнства і Бога. Герой відчуває відчуженість у пореволюційній дійсності, перебуває у стані істерії. Автор підкреслює, що герой в умовах машинної дійсності відчуває себе зайвою, непотрібною людиною. Через постать Анарха розкривається міф про азіатський ренесанс, міф про культурне відродження країн сходу, але ця ідея ренесансу зазнає руйнацію. Під час громадянської війни Анарх вбиває людини, він відчуває цей злочин у собі, кінчає життя самогубством. У ньому він бачить єдиний шлях вивільнення від зони, духовного очищення, позбавлення гріховності. Пореволюційна дійсність, в якій бракує уваги до людини, викликає розчарування, безвиходь. Таку ж кризу відчуває і Катря, яка прагне залишити санаторій ну зону, її бажання – жити якомога подалі від неї. Мая – доволі загадкова жінка, в яку був закоханий Анарх, у розповіді про її життя відчувається тягар несвободи. Вона була агентом Червоної армії, іі справа була у тому, щоб доносити. Отже в повісті СЗ автор виявляє імпресіоністичні, барокові риси, підкреслює контрастність реальності. Її абсурдність, відчуженість людини в умовах дійсності, яка представлялася як театр маріонеток, усвідомлення світу як дисгармонійної моделі.