1.Метод опитування

Досить розповсюджений метод у соціально-психологічних дослідженнях. Суть методу полягає в одержанні інформації про об'єктивні або суб'єктивні (думки, настрої, мотивах, відносинах) фактах зі слів опитуваних.

Серед численних видів опитування найбільш поширення мають два основних типи:

опитування "віч-на-віч " - інтерв'ю, очне опитування, проведене дослідником у формі питань-відповідей з опитуваним (респондентом);

заочне опитування - анкетування за допомогою призначеного для самостійного заповнення запитальника (анкети) самими респондентами.

Першим метод опитування в психології застосував Ф. Гальтон з метою вивчення походження розумових якостей і умов розвитку вчених. Піонерами його застосування в психології є також С. Хол, А. Біне, Г. М. Андрєєва, Е. Ноель.

Область застосування опитування в соціальній психології:

на ранніх стадіях дослідження, для збору попередньої інформації або пілотажного випробування методичного інструментарію;

опитування як засіб уточнення, розширення й контролю даних;

як основний метод збору емпіричної інформації.

Специфіка застосування опитування в соціальній психології зв'язана з наступним:

у соціальній психології опитування не є основним методичним інструментом, наприклад, у порівнянні із соціологією;

опитування, як правило, не використається для вибіркових досліджень;

застосовується як суцільне опитування на реальних соціальних групах;

найчастіше проводиться в очній формі;

у соціально-психологічному дослідженні анкета не просто запитальник, а комплекс спеціальних прийомів і методик (шкали, асоціативні прийоми, тести) вивчення об'єкта.

Джерелом інформації при опитуванні є словесне або письмове судження опитуваної особи. Глибина, повнота відповідей, їхню вірогідність залежать від уміння дослідника грамотно побудувати конструкцію анкети.

Існують спеціальні техніки й правила проведення опитування, спрямовані на забезпечення надійності й вірогідності інформації: визначення показності вибірки й мотивації участі в опитуванні; конструювання питань і композиції запитальника; проведення опитування.

У літературі описані різноманітні прийоми стимулювання активності (відповідей) опитуваного, серед них найбільш часто згадуються: вираження згоди (уважний погляд, кивок, посмішка, підтакування), використання коротких пауз, часткова незгода, уточнення шляхом неправильного повторення сказаного, вказівка на протиріччя у відповідях, повторення останніх слів, вимога пояснень, додаткової інформації.

Виділяють також інші види інтерв'ю, наприклад, сфокусоване, терапевтичне. Кожний з перерахованих видів інтерв'ю характеризується певними обмеженнями по цілям застосування й характеру одержуваної інформації. Прийнято виділяти ключові фази: установлення контакту, основна фаза й завершення інтерв'ю. [2]

2 Поняття соціальних груп, їхня класифікація

СОЦІАЛЬНА ГРУПА - це певна сукупність людей, об'єднаних за умовними або реальними ознаками в одне ціле

За характером взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності та ін.), до них входять люди, які реально між собою не взаємодіють. Реальна група - це обмежена обсягом спільнота людей, між якими існують реальні стосунки взаємодії і спілкування.

Усі групи суспільства з практичного погляду доцільно поділити на гіпергрупи, супергрупи, декагрупи, великі, середні, метагрупи, малі й мікрогрупи (у вітчизняній психології всі соціальні групи поділяють на великі й малі).

Гіпергрупи - це населення всієї планети, Європи, Азії, Південної Америки тощо як соціальні групи.

Супергрупи - населення великих за чисельністю держав - Китаю, Індії, США, Росії та ін., а також великих міжнародних організацій, блоків (наприклад, НАТО) тощо.

Декагрупи - це соціальні групи, які відображають цілі суспільства (наприклад, України, Польщі, Франції тощо) або спільнот окремих республік у складі держави (Росія) чи штатів (США).

Великі групи - це такі спільноти людей, які виокремлюють за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок, пенсіонери тощо), або реальні, чималі за обсягом та складно-організовані спільноти людей, об'єднані спільною діяльністю (велика конфесія в конкретному суспільстві, політична партія тощо). Великі групи - це класи, соціальні прошарки, етнічні, професійні, вікові групи (нації, молодь, робітники та ін.), а також партії, суспільні рухи, спільноти великих організацій тощо. Великі соціальні групи мають свою неповторну соціальну психіку, яка регулює їхню життєдіяльність. До неї належать звичаї, обряди, традиції, специфічні форми і мова спілкування, контакти, потреби, інтереси, цінності та ін.

Метагрупи - це підприємства, невеликі громадські організації, військові частини тощо.

Середні групи - це порівняно великі громадські організації та навчальні заклади, територіальні спільноти (жителі одного міста, району, села, селища). Середні групи, у свою чергу, поділяють на ті, що виникли випадково, стихійно та існують незначний проміжок часу (натовп, аудиторія).

Існують також різноманітні малі групи, тобто невеликі спільноти людей, між членами яких є безпосередні контакти, а також ієрархічна структура відносин (лідерства, авторитетності, симпатії, антипатії) і підпорядкування. Отож, під малими групами розуміють порівняно стійкі, нечисленні за складом, пов'язані спільною метою об'єднання людей, у яких здійснюється безпосередній контакт між їхніми членами. Приклади таких груп - шкільний клас, студентська навчальна група, військові підрозділи (взвод, рота)та ін.

Кожна мала група має певну структуру, що складається під впливом зовнішнього середовища, внутрішньо-групових міжособистісних відносин. Психологи розрізняють також формальні і неформальні малі групи. Перші мають задану ззовні структуру, другі створюють її самі. Формальна група функціонує відповідно до заздалегідь установлених офіційних цілей, завдань, інструкцій, статутів. Неформальна формується на основі особистих симпатій і антипатій. Характерно, що у формальній групі також мають місце неформальні відносини між її членами, тому успіх її діяльності значною мірою залежить від того, наскільки збігаються її формальна й неформальна структури.

МІКРОГРУПИ - це групи обсягом 2-4 особи (деякі сім'ї, екіпаж космічного корабля, друзі, злочинна група, група за інтересами тощо).