- •13. Підписання унр мирного договору з країнами Четвертного блоку.
- •14. Українська держава гетьмана Павла Скоропадського.
- •15. Директорії унр: склад, соціальна база.
- •16. Західноукраїнська Народна Республіка. Акт злуки зунр і унр.
- •17.Селянсько-повстанський рух в Україні /друга половина 1919-1920 рр./.
- •18.Причини, наслідки поразки Української національної революції 1917-1920 рр.
- •19.Політика "Воєнного комунізму" в усрр.
- •20.Голод 1921-1923 рр. В Україні, міжнародна допомога.
- •21.Усрр в умовах неПу.
- •Особливості проведення непу в Україні
- •Досягнення в галузі літератури і мистецтва
- •Досягнення в галузі освіти і науки
- •22.Політика коренізації в Україні: особливості і наслідки.
- •23.Впровадження політики Індустріалізації. Нова спроба реалізації комуністичної доктрини
- •Сталінський "стрибок" в індустріалізацію
- •24.Суцільна колективізація сільського господарства.
- •25.Голодомор 1932-1933 рр.: причини і наслідки.
- •26.Україна в процесі формування тоталітарного режиму в срср. Масові репресії /20-30-ті рр. XX ст./.
- •27.Західноукраїнські землі під владою іноземних загарбників /1918-1939 рр./.
- •28.Утворення Організації Українських Націоналістів.
- •29.Початок Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа /23.08.1939 р./.
- •30.Входження західноукраїнських земель до складу урср та їх "радянізація".
- •31.Напад Німеччини та її союзників на срср. Оборонні бої Червоної армії на території України у 1941-1942 рр.
- •32.Фашистський окупаційний режим на території України.
- •34.Радянський партизанський і підпільний рух на окупованій території України.
- •35.Визволення території України від фашистських загарбників.
- •36.Відбудова народного господарства України /1945 - початок 50-х рр. XX ст./.
- •37.Після воєнний голод 1946-1947 рр.
- •38.Операція «Вісла».
- •39.Ідеологічний наступ сталінського режиму в Україні /друга половина 40-х - на початку 50-х рр. XX ст./. "Жданівщина".
- •40.Україна в умовах десталінізації /1953-1964 рр./.
- •41.Криза Радянської системи /середина 60-х - початок 80-х рр. XX ст./.
- •42.Дисидентський рух в Україні /середина 50-х - 80-ті рр. XX ст./.
- •43.Урср і процес "Перебудови" в срср.
- •44.Чорнобильська катастрофа, її наслідки.
- •45.Проголошення незалежності України. Загальноукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. Вибори Президента України.
- •46.Розпад срср і утворення снд.
- •47.Прийняття Конституції України 1996 р.
- •48.Національно-державна символіка України.
- •49.Міжнародне визнання України. Українська діаспора на сучасному етапі.
- •50.Україна на сучасному етапі: досягнення, проблеми та перспективи.
14. Українська держава гетьмана Павла Скоропадського.
29 квітня 1918 p., коли німецькі військові розігнали Центральну Раду, відбувся Всеукраїнський хліборобський з'їзд. Він проголосив П. Скоропадського гетьманом України. Він видає "Грамоту до всього українського народу", в якій повідомлялося про розпуск Центральної Ради, проголошувалась українська держава замість УНР, відновлювалось право приватної власності, свобода торгівлі, підприємництва. Одночасно законом "Про тимчасовий державний устрій України" законодавча, виконавча та судова влади зосереджувалися в руках гетьмана, затверджувався новий державний прапор - синьо-жовтий.
Головним зовнішньополітичним пріоритетом нової влади була боротьба за визнання української держави іншими країнами. За часів гетьманату Україну визнали 30 країн, 10 з них відкрили свої дипломатичні місії у Києві. Україна мала своїх представників у 23 державах. Протягом травня-червня 1918 р. у Києві відбувалися російсько-українські переговори. РРФСР визнала Україну як самостійну державу і 12 червня підписала з нею угоду про припинення війни.
У внутрішній політиці головним було аграрне питання. Створена Вища земська комісія на чолі з гетьманом підготувала законопроект, за яким великі землеволодіння мали обов'язково викуповуватися й розподілятися між селянами - максимально по і 25 десятин на кожного. Але цей законопроект не | вдалося здійснити.
Було налагоджено роботу Міністерства фінансів, збалансовано державний бюджет, зміцнено національну валюту, яка забезпечувалась природними багатствами і цукром.
Нова влада діяла звичними для дореволюційних часів репресивними методами, які дали певний результат. В Україні запрацював адміністративний апарат, який намагався навести елементарний порядок в суспільстві. Розпочалося створення національної армії та морського флоту. Запрацювали залізниці, поштово-телеграфний зв'язок, було заборонено страйки, встановлено 12-годинний робочий день.
Значних успіхів було досягнуто в галузі культурної, освітницької політики. Провадилась українізація державного апарату, військових частин, загальноосвітньої школи. Засновується 150 українських гімназій. Відкриваються два державних українських університети - в Києві та Кам'янці-Подільському. Створюється Українська Академія наук. Наказом П, Скоропадського призначаються перші 12 академіків. Гетьман не шкодував грошей на культурні заклади. Було створено Національну бібліотеку, Український історичний музей, Національну галерею мистецтв, Український театр драми та опери тощо.
16 жовтня було видано Універсал про відродження козацтва як соціальної бази режиму і армії. Почалась організація добровільних дружин для охорони законності та правопорядку.
Водночас, становище трудящих значно погіршилося. Власники фабрик і заводів, намагаючись ліквідувати здобутки робітників періоду революції, застосовували так звані локаути - зупиняли підприємства, а потім наймали слухняну й дешеву робочу силу.
Колишні власники заводів і фабрик, поміщики намагалися за підтримки гетьманських властей та німецько-австрійських військ повернути втрачене майно. Селяни не бажали віддавати конфісковані у великих землевласників землю та реманент і розгорнули велику партизанську війну, палили маєтки, чинили збройний опір. Найбільшого розмаху селянська війна набула на Київщині, де повсталих очолив український есер М. Шинкар, на Чернігівщині, де діяв більшовик М. Кропив'янський, на Катеринославщині, де активно діяли загони Н. Махна, який поділяв анархістські ідеї.
Проти гетьманату виступала і більшість українських політичних партій. У серпні 1918 р. УСДРП, УПСР (центральна течія), соціалісти-самостійники увійшли до міжпартійного Національного Союзу, який проголосив необхідність утворення самостійної української держави парламентського типу.
Позиції гетьманату помітно послабились, основними причинами цього були:
Залежність гетьмана і його уряду від німецько-австрійських військ.
Орієнтація П. Скоропадського у внутрішній політиці на поміщиків та великих промисловців.
Опозиція до гетьманського уряду робітників, селянства, національної інтелігенції, багатьох партій.
Розгортання збройної боротьби проти гетьманського режиму та австро-німецьких військ