- •13. Підписання унр мирного договору з країнами Четвертного блоку.
- •14. Українська держава гетьмана Павла Скоропадського.
- •15. Директорії унр: склад, соціальна база.
- •16. Західноукраїнська Народна Республіка. Акт злуки зунр і унр.
- •17.Селянсько-повстанський рух в Україні /друга половина 1919-1920 рр./.
- •18.Причини, наслідки поразки Української національної революції 1917-1920 рр.
- •19.Політика "Воєнного комунізму" в усрр.
- •20.Голод 1921-1923 рр. В Україні, міжнародна допомога.
- •21.Усрр в умовах неПу.
- •Особливості проведення непу в Україні
- •Досягнення в галузі літератури і мистецтва
- •Досягнення в галузі освіти і науки
- •22.Політика коренізації в Україні: особливості і наслідки.
- •23.Впровадження політики Індустріалізації. Нова спроба реалізації комуністичної доктрини
- •Сталінський "стрибок" в індустріалізацію
- •24.Суцільна колективізація сільського господарства.
- •25.Голодомор 1932-1933 рр.: причини і наслідки.
- •26.Україна в процесі формування тоталітарного режиму в срср. Масові репресії /20-30-ті рр. XX ст./.
- •27.Західноукраїнські землі під владою іноземних загарбників /1918-1939 рр./.
- •28.Утворення Організації Українських Націоналістів.
- •29.Початок Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа /23.08.1939 р./.
- •30.Входження західноукраїнських земель до складу урср та їх "радянізація".
- •31.Напад Німеччини та її союзників на срср. Оборонні бої Червоної армії на території України у 1941-1942 рр.
- •32.Фашистський окупаційний режим на території України.
- •34.Радянський партизанський і підпільний рух на окупованій території України.
- •35.Визволення території України від фашистських загарбників.
- •36.Відбудова народного господарства України /1945 - початок 50-х рр. XX ст./.
- •37.Після воєнний голод 1946-1947 рр.
- •38.Операція «Вісла».
- •39.Ідеологічний наступ сталінського режиму в Україні /друга половина 40-х - на початку 50-х рр. XX ст./. "Жданівщина".
- •40.Україна в умовах десталінізації /1953-1964 рр./.
- •41.Криза Радянської системи /середина 60-х - початок 80-х рр. XX ст./.
- •42.Дисидентський рух в Україні /середина 50-х - 80-ті рр. XX ст./.
- •43.Урср і процес "Перебудови" в срср.
- •44.Чорнобильська катастрофа, її наслідки.
- •45.Проголошення незалежності України. Загальноукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. Вибори Президента України.
- •46.Розпад срср і утворення снд.
- •47.Прийняття Конституції України 1996 р.
- •48.Національно-державна символіка України.
- •49.Міжнародне визнання України. Українська діаспора на сучасному етапі.
- •50.Україна на сучасному етапі: досягнення, проблеми та перспективи.
19.Політика "Воєнного комунізму" в усрр.
3 початком громадянської війни літом 1918 р. та іноземної інтервенції 2 вересня ЦВК оголосив Республіку єдиним військовим табором. Встановлювався командно-адміністративний режим з метою зосередження в руках держави всіх наявних ресурсів і рятування решти господарських зв'язків. Почали здійснюватись надзвичайні заходи, що отримали пізніше назву політики "воєнного комунізму". Вона набула завершених обрисів до весни 1919 р.
Складові політики "воєнного комунізму" такі:
-введення (травень 1918 р.) продовольчої диктатури (хлібна монополія держави і тверді ціни, продзагони тощо);
-націоналізація всіх підприємств;
-централізація розподілу сировини і готової продукції;
-заборона свободи торгівлі (листопад 1918 p.), згортання грошового обігу, запровадження карткової системи розподілу продуктів;
-мілітаризація народного господарства, встановлення державного контролю за виробництвом, запровадження загальної трудової повинності;
-введення (січень 1919 р.) продовольчої розкладки на хліб, а потім і на інші продукти сільського господарства.
"Воєнний комунізм" - це модель державного регулювання економіки, яка мала подвійну природу. З одного боку, він був реакцією на критичні обставини, і тому являв собою набір вимушених тимчасових заходів, з іншого - його реалізація на практиці стала спробою безпосереднього переходу до нового суспільного ладу. Своєріднимстрижнем політики "воєнного комунізму" стала продрозкладка, згідно з якою кожна губернія мусила здати державі "лишки" зерна та інших продуктів. Спочатку розміри "лишків" визначалися реальними потребами сім'ї та фактичною наявністю у неї зерна, але незабаром головним критерієм стала потреба держави у хлібі.
Продрозкладка була одним з елементів встановлення продовольчої диктатури, що виявилася у запровадженні монополії на торгівлю, штучному утриманні твердих цін, створенні комітетів бідноти, формуванні продзагонів для примусової хлібозаготівлі (на початку липня 1919 р. тільки в Україні діяло 46 таких загонів, що налічували у своїх лавах 1500 осіб).
Ідея побудови безтоварного соціалізму шляхом заміни торгівлі планомірним, організованим у загальнодержавному масштабі розподілом продуктів закріплялась низкою декретів Раднаркому, прийнятих у 1920 р.: "Про безкоштовний відпуск населенню продовольчих продуктів" (4 грудня); "Про безкоштовний відпуск населенню предметів широкого вжитку" (17 грудня); "Про скасування плати за всякого роду паливо" (23 грудня).
Пропонувались різні проекти ліквідації грошей і заміни їх обліковими трудовими або енергетичними одиницями - "тредами", "енедами". Проте кризовий стан економіки свідчив про неефективність застосованих заходів.
В Україні, де до 65 % врожаю йшло на ринок (у Катеринославській губернії - 50 %, Таврійській - 60, Херсонській - 65 % тощо), несхвально ставились до такої політики. Невдоволення викликав і план колективізації села, проголошений 14 лютого 1919 р. у Декреті ВЦВК "Про соціалістичне землекористування і про заходи до соціалістичного землеробства". Курс на ліквідацію великих поміщицьких селянських господарств та на перехід від одноосібного господарювання до усуспільнення виробництва викликав невдоволення та протест селянських мас.
Різко посилилась централізація управління. З метою виявлення і максимального використання наявних ресурсів підприємства позбавлялися самостійності. Вищим органом стала утворена ВЦВК 30 листопада 1918 р. Рада робітничої і селянської оборони, завданням якої було встановлення жорсткого режиму у всіх галузях народного господарства і тісна координація роботи відомств. Загальним центральним органом управління промисловістю залишалась Вища рада народного господарства (ВРНГ), структура якої набула яскраво вираженого військового характеру. Центральний апарат ВРНГ складався із загальних (функціональних) і виробничих відділів (металу, гірничого, текстильного і т. д.). Питання розподілу сировини, обліку і розподілу готової продукції, фінансування окремих галузей покладались на виробничі відділи. Координація дій споріднених галузей промисловості покладалась на виробничі відділи ВРНГ. Головні комітети або центри (всього 42 - Главнафта, Главсіль, Центромідь та ін.) зосередили оперативне керівництво підприємствами. Між главком і підприємством у деяких галузях стояла ще одна ланка - трест, що керував декількома невеликими підприємствами, які не підлягали безпосередньо ВРНГ. Така система централізованого управління отримала назву главкізм.
Протягом громадянської війни, воєнної інтервенції та блокади країни з боку Антанти відбулось різке скорочення виробництва, знизилась продуктивність праці, збільшилася зношеність устаткування тощо. Економіка країни перебувала у стані глибокої розрухи: було зруйновано 70 тис. км залізниць, половину рухомого складу, загальні матеріальні втрати від війни становили 39 млрд. золотих рублів, або чверть національного багатства. Україна, зокрема Донбас, на території якої велись воєнні дії, зазнала найбільших руйнувань.
Становище селянства також було тяжким. Занепад промисловості й відсутність вільного товарообороту позбавляли селян зацікавленості у розширенні свого виробництва.
Після закінчення громадянської війни наприкінці 1920 р. на перший план вийшло завдання відбудови народного господарства. Перехід до розвитку в мирних умовах вимагав також зміни методів управління економікою країни. Воєнізована система управління, бюрократизація апарату, незадоволення продрозкладкою викликали весною 1921 р. внутрішньополітичну кризу, яка виявлялась у повстаннях і страйках на підприємствах.
У березні 1921 р. X з'їзд РКП(б) у ході внутрішньополітичної боротьби прийняв рішення про заміну продрозкладки продовольчим податком (незабаром РНК УСРР видав декрет про норми і розмір податку - загальна сума податку становила 126 млн. пудів зерна замість 180 млн. пудів згідно з продрозкладкою). Це поклало початок переходу до нової економічної політики (непу).