- •Предмет і завдання соціальної психології
- •Конформізм та конформна поведінка.
- •Виникнення та становлення соціальної психології як самостійної науки.
- •Механізми виникнення та розповсюдження чуток.
- •Розвиток вітчизняної (рядянської) соціальної психології.
- •Феномен «групової полярізації».
- •2. Сутність та механізми переконання
- •3.Поняття та функції референтних груп.
- •Експеримент в соціальної психології.
- •2.Загальна характеристика і типи стихійних груп
- •3. Поняття та механізми групової згуртованості.
- •Метод спостереження в соціальної психології.
- •2.Ефективність групової діяльності.
- •3.Явище міжособистісної сумісності.
- •1.Метод опитування
- •2 Поняття соціальних груп, їхня класифікація
- •3.Конфлікти в групі.
- •1.Метод тесту в соціальній психології
- •2. Соціально-психологічна характеристика етнічних груп
- •3. Соціально-психологічні аспекти прийняття групового рішення.
- •1. Поняття про спілкування. Види спілкування.
- •2.Поняття етнічного (національного) характеру.
- •3. Соціально-психологічні аспекти лідерства і керівництва.
- •1. Функції спілкування.
- •2. Стратаметрічна концепція групової активності а.В. Петровського.
- •3. Стилі лідерства та керівництва.
- •1. Спілкування як обмін інформації.
- •2. Поняття про соціометричний статус особистості у групі.
- •3. Особистість як суб’єкт та об’єкт соціальних відносин.
- •2. Засоби комунікації та її різновиди.
- •3. Умови усунення групових конфліктів.
- •1.Спілкування,як взаэмодія
- •2.Поняття малої соціальної групи.
- •3. Соціальний статус та соціальна роль особистості.
- •1. Спілкування як сприймання людьми одне одного(перцепція)
- •2.Класифікація малих груп.
- •Структура взаємовідносин у малих групах.
- •Поняття про лідерство та керівництво.
- •Загальна характеристика явища каузальної атрибуції
- •Психологія між групових відносин
- •1. Механізми групової динаміки
- •2. Поняття та детермінанти міжособистісної атракції.
- •3. Експеримент Мілгрема (1974 рік)
- •1 Загальна характеристика способів психологічного впливу.
- •2 Утворення та розвиток малої соціальної групи.
- •3. Експеримент ф. Зімбардо.
1. Механізми групової динаміки
Існує декілька підходів до опису психологічних особливостей взаємодії суб'єктів групи. Одну з таких моделей запропонували американські психологи М. Вудкок і Д. Френсіс. Їх уявлення про основні етапи розвитку групи зводиться до наступного. Перша стадія розвитку групи - "притирка". На цій стадії члени групи придивляються один до одного. Визначається ступінь особистої зацікавленості в тому, щоб працювати в цій групі. Особисті почуття і переживання маскуються чи приховуються. Щирого і зацікавленого обговорення мети і методів роботи практично немає. Члени групи не цікавляться своїми колегами, майже не слухають один одного. Творча і надихає колективна робота фактично відсутня. Друга стадія - за термінологією авторів - "ближній бій". Це період боротьби і переворотів. Період, коли оцінюється внесок лідера, коли утворюються клани і угрупування, а розбіжності висловлюються більш відкрито. На цьому етапі особисті взаємини набувають дедалі більшого значення. Сильні і слабкі сторони окремих членів групи все більш виразно виявляються. Іноді відбувається силова боротьба за лідерство. Група починає обговорювати способи досягнення згоди, прагне налагодити ефективні взаємини. Третя стадія - "експериментування". На цій стадії члени групи усвідомлюють свій потенціал, який в цілому зростає. Все більш актуальною стає проблема ефективного використання здібностей і ресурсів групи. Виникає інтерес до того, як можна працювати краще. Методи роботи переглядаються. З'являється бажання експериментувати. Вживаються заходи до реального підвищення ефективності роботи групи. Четверта стадія - "ефективність". Група набуває досвід успішного вирішення проблем і використання ресурсів. Працівники переживають почуття гордості за свою приналежність до команди-переможниці ". Виникаючі проблеми досліджуються реалістично і вирішуються творчо. Управлінські функції можуть плавно делегуватися то одному, то іншому члену групи в залежності від конкретного завдання. П'ята стадія - "зрілість". На цій стадії група функціонує як колектив, згуртований навколо добре усвідомлюваних усіма реальних спільних цілей, в які конверговані (зведені) цілі індивідуальні. Діють міцні зв'язки між членами групи. Людей оцінюють за достоїнств, а не з їх претензій. Відносини носять неформальний, психологічно комфортний характер. Особисті розбіжності вирішуються без негативних емоцій і психологічного напруження. Група демонструє відмінні результати івстановлює високі стандарти своїх досягнень. Розширюється делегування повноважень, і все більше членів групи бере участь у плануванні та прийнятті рішень.
2. Поняття та детермінанти міжособистісної атракції.
Атракція (від франц. Attraction - тяжіння, залучення, тяжіння) - це і процес формування привабливості якоїсь людини для сприймає, і продукт цього процесу, тобто деякий якість відносини. Цю багатозначність терміна особливо важливо підкреслити і мати на увазі, коли атракція досліджується не сама по собі, а в контексті третьої, перцептивної, сторони спілкування. З одного боку, постає питання про те, який механізм формування уподобань, дружніх почуттів чи, навпаки, неприязні при сприйнятті іншої людини, а з іншого - яка роль цього явища (і процесу, і «продукту» його) в структурі спілкування в цілому, у розвитку його як певної системи, що включає в себе і обмін інформацією, і взаємодія, і встановлення взаєморозуміння.
Модифікація інтерпретації теорії навчання до міжособистісної атракції отримала назву моделі підкріплення-емоцій Барна і Клора. У ній підкріплення доповнено емоційним компонентом. Логіка цілком відповідає класичному обумовлення І.П. Павлова. Як собака навчається встановленню асоціацію між їжею і дзвінком, так і людина встановлює асоціації з позитивними характеристиками інших людей і оточення.
Модель підкріплення-емоції включає наступні положення:
1. Люди ідентифікують впливають на них стимули заохочення або покарання і прагнуть до знаходження перших і уникнення другого.
2. Позитивні почуття асоціюються із заохоченням, а негативні - з покаранням.
3. Стимули оцінюються у визначеннях викликаються ними почуттів. Оцінка позитивна у разі виникнення позитивних почуттів і негативна - при виникненні негативних почуттів.
4. Будь-який нейтральний стимул, асоційований з позитивним підкріпленням, викликає позитивні почуття і навпаки.
Відповідно, викликання симпатії чи антипатії конкретними людьми пов'язане з тими почуттями, які асоціюються з ними. Безумовно, поведінкова інтерпретація феномену міжособистісної атракції є занадто спрощеною, але, одночасно, повністю відповідної загальної стимульно-реактивної методологічної моделі.
Останнім часом починає розумітися складність феномена міжособистісної атракції, його динамічна і процесуальна природа.
Психологи Фоа стверджують шість типів міжособистісних відносин, що включають обмін ресурсами:
1. Товари - будь-які продукти або об'єкти.
2. Інформація - поради, висновки або рекомендації.
3. Любов - ніжні погляди, тепло або комфорт.
4. Гроші - будь-які гроші або все те, що має ціну.
5. Обслуговування - будь-яка тілесна активність або приналежність людині.
6. Статус - оціночні рішення, надають високий чи низький престиж.
Будь-які з цих ресурсів можуть бути об'єктами взаємообміну у взаєминах людей. Відповідно до даного підходу в більшості міжособистісних відносин ми намагаємося використовувати мінімаксних стратегію, яка передбачає мінімізацію витрат і максимізацію вигоди. Ця стратегія може реалізовуватися як навмисно, так і ненавмисно.