10. Дискримінація цін у часі та період макс. Попиту.

Що володіє ринковою владою фірма завжди прагне реалізувати цю владу якомога повніше, що може бьпь здійснено за допомогою перерозподілу споживчого надлишку на користь виробника. З огляду на існуючі відмінності в попиті з боку споживачів, фірма може досягти цього можна, застосувавши метод цінової дискримінації. Цінова дискримінація має місце тоді, коли реалізація того самого блага здійснюється різним покупцям за різними цінами. Застосування цінової дискримінації не завжди можливо і передбачає наявність ряду умов:

По-перше, фірма повинна володіти значною ринкову владу. По-друге, вона повинна бути здатною ідентифікувати споживачів відповідно до їх попитом. По-третє, повинні бути створені умови, що виключають перепродаж благ.

Розрізняють три ступені цінової дискримінації.

Дискримінація першого ступеня (досконала дискримінацію представляє собою диверсифікацію ціни в залежності від доходу і має місце тоді, коли благо продається споживачам за індивідуальними цінами

Дискримінація другого ступеня являє собою диверсифікацію ціни в залежності від обсягу споживання і передбачає встановлення різних цін для окремих груп покупців.

Дискримінація третього ступеня застосовується тоді, коли еластичність за ціною різна для кожного сегмента ринку.

Наслідки ЦД:

Політика ЦД базується на тому, що в ході призначення різних цін на той самий товар можна подолати рівномірно спадний характер кривої попиту.

Завдяки ЦД споживачі мають можливість одержати товар за меншими цінами (якась їх категорія), а виробники збільшити загальну виручку, а значить дохід. Завдяки ЦД можна зменшити втрати сус-ва і втрати монополіста.

11. Монопольна влада

Монополія – це така ринкова модель, в якій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємець має повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь.Умови монополії: 1. Єдиний продавець (чистий монополіст являє собою всю галузь); 2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продукт монополіста, або відмовлятися від нього); 3. “Price maker”. Монополіст повністю контролює ціну і “диктує” її; 4. Наявність бар’єрів для входу на ринок.

Види бар’єрів:

1. Затратні, пов’язані з економією на масштабах.

2.  Природні. В деяких галузях ефект економії на масштабах дуже суттєвий і до того ж конкуренція неможлива, утруднена або взагалі неприйнятна.

3. Легальні: патенти та ліцензії.

4. Власність на найважливішу сир-ну. Фірмі, в руках якої зосереджені осн джерела сир-ни необхідної для її ж вир-ва, дуже легко не допустити на ринок готової продукції конкурентів.

5.  Нечесна конкуренція. Заниження P для усунення конкурентів, тиск на банки та постачальників.

Види монополій: 1) чиста – один єдиний продавець продукту, що немає замінників; 2) природна – з бар’єрами 2 виду; 3) проста - в кожний конкретний момент часу продає свою продукцію всім покупцям за однією і тією ж ціною; 4) дискримінаційна – різні P на той самий товар, коли ця різниця не обумовлена різницею C 5) відкрита - одна фірма на якийсь період часу стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкурентів. 6) закрита – захищена від конкуренції через юридичні обмеження.