21.Колективний договір: призначення, структура, зміст, процедура укладання.

Колективний договір - це локальний нормативний акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини, що виникають між власником або уповноваженим ним органом і найманими працівниками конкретного підприємства; це форма їх співробітництва з метою досягнення соціальної згоди і прогресу.

Процедура укладання колективного договору базується на наступних принципах.

Рівноправність сторін.  Свобода вибору й обговорення питань, що становлять зміст колективного договору. Добровільність прийняття зобов'язань.  Реальність забезпечення прийнятих зобов'язань.  Систематичність контролю та невідворотності відповідальності за порушення колективного договоруВсі ці зазначені принципи поширюються на всіх учасників колективного договору, а не на яку-небудь одну зі сторін.

- Функції колективн. Договорів: Захист інтересів обох сторін соц.-труд відносин -Організація соц.-труд відносин -Стабілізація соц.-труд відносин

Укладанню колективного договору передує проведення колективних переговорів,що ведуться між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців з однієї сторони та однією чи кількома організаціями працівників з іншої сторони для: -визначення умов праці

регулювання відносин між роботодавцями та працівниками -регулювання відносин між роботодавцями чи їхніми організаціями та організацією чи організаціями працівників.

Всі умови колективного договору за їх характером можуть бути класифіковані за чотирма наступними видами. Нормативні умови (положення) колективного договору - це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їх компетенції, які поширюються на працівників даного підприємства або його виробничої одиниці. На думку вчених, за цільової спрямованості нормативні положення покликані вирішувати три групи питань: А) коли законодавство прямо передбачив колективно-договірної порядок їх вирішення, наприклад, межразрядная різниця при оплаті праці робітників-відрядників сплачується за умови, що це передбачено колективним договором;

Б) коли існує явний пробіл у законодавчій базі, але заповнення останнього колективно-договірним шляхом не суперечить загальним принципам права та законодавства; В) коли загальні положення законодавства уточнюються (конкретизуються) стосовно специфіки даного підприємства (структурного підрозділу).

Зміст колективного договору визначають сторони. У ньому передбачаються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування оплати праці;

встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (премій, доплат, надбавок та інші); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих.

У колективному договорі можна передбачити додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Колективний договір підлягає реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади, порядок якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Колективний договір набирає чинності від дня підписання його сторонами або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу укладання нового або перегляду чинного, якщо інше не передбачено договором. На новостворених підприємствах, в установах, організаціях колективного договору має укладатися у тримісячний строк після реєстрації або після рішення про заснування їх, якщо реєстрація не передбачена.

Колективний договір поширюється на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і обов'язковий як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, або уповноваженими ними представниками. Щорічно в строки, передбачені колективного договору, сторони, що його підписали, звітують про його виконання.

Схема укладання колективного договору (колдоговору).

Мета – регулювання соціально-трудових відносин та узгодження соціально-економічних інтересів найманих працівників і власників.

Форма – узяття сторонами взаємних забов’язань.

Сфера укладення – підприємства, установи, й організації незалежно від форм власності і господарювання. Структурні підрозділи підприємств (за потреби).

Право на ведення переговорів від імені працівників – профспілкова організація, а за наявності кількох профорганізацій – їх спільний представницький орган; інший орган трудового колективу, наділений ним відповідними повноваженнями.

Підготовка проекту колдоговору та ведення переговорів – робоча комісія з паритетної кількості представників сторін, наділених відповідними повноваженнями. Тривалість переговорів законом не обмежена.

Зміст колдоговору – визначається сторонами самостійно в межах її компетенції і норм законів.

Укладення колдоговору – схвалення проекту колдоговору на загальних зборах (конференції) трудового колективу (понад 50% голосів).

Підписання колдоговору – уповноваженими представниками сторін у п’ятиденний термін після схвалення.

Повідомна реєстрація – місцевими державними органами виконавчої влади у двотижневий термін з дня одержання колдоговору.

Сфера поширення – на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Термін дії – законодавством не встановлений, визначається сторонами спільно. У разі зміни власника діє до укладання нового колдоговору, але не більше від одного року.