56. Структура ставки заробітної плати як ціни робочої сили на ринку праці.

Купівля-продаж робочої сили на ринку праці відбувається з установленням ставки зарплати яка на практиці є різновидом ціни робочої сили. До її структури належать такі складові: 1. Базова ставка зарплати. Вона включає в себе вартість засобів (витрати) необхідних для забезпечення суспільно прийнятого рівня споживання даної професійної групи працівників (формується під впливом ряду факторів вартості робочої сили). 2. Ставка заробітної плати. Включає в себе крім базової з/п: вирівнювальна компонента – компенсація за непривабливість і не престижність сфери докладання праці, економічна рента – збільшення ставки як плата за рідкісність, унікальність даного ресурсу праці (фіз.,розумові,та ін. якості), ресурсна компонента – збільшення (зменшення) ставки залежно від співвідношення попиту і пропонування представників професійної групи.

Принципово важливим є й таке твердження: на другому рівні взаємовідносин працівника і роботодавця на підприємстві (внутрішньому ринку праці) відбувається споживання (використання) робочої сили та оплата цього споживаня відповідно до результатів виконаної роботи і ставки заробітної плати. Виходячи з цього за результатами споживання робочої сили здійснюється остатоточне формування заробітної плати. Тож стосовно робочої сили, яка продається (відчужується, передається в оренду) на першому рівні взаємовідносин між працівником і роботодавцем, у контексті, що викладений раніше використовується термін «ставка заробітної плати», а щодо спожитої робочиї сили – «заробітна плата».

Ставка зп як вид ціни роб сили, визначається ще на 1-му рівні взаємовідносин роботодавця і найманого працівника (ринку праці), на 2-му етапі (у процесі вир-ва) потребує матеріалізації, вона здійсн на підпр із застосув організац-економ-го механізму визнач зп найманих прац-ів.

61. Витрати на робочу силу: сутність та склад елементів за міжнародними класифікаціями

Згідно з міжнародними стандартами вивчення витрат на утримання робочої сили проводиться на основі спеціальних виборчих обстежень один раз на два роки. Для періоду спостереження вибирається календарний рік, з тим щоб урахувати всі витрати на робочу силу — регулярні та нерегулярні. Програма таких обстежень дає змогу пов’язати витрати на робочу силу з видом діяльності, галуззю або сектором економіки, рівнем рентабельності, фондоозброєності та іншими характеристиками підприємства. Витрати підприємства на робочу силу — це суми винагород у грошовій та натуральній формах, що нараховані найманим працівникам за виконану роботу, і додаткові витрати організації на користь своїх працівників.

У складі витрат на робочу силу згідно з міжнародною стандартною класифікацією виокремлюють 10 груп:

1-4)перші чотири групи охоплюють витрати на оплату праці, що входять до складу фонду заробітної плати: оплату за відпрацьований час, оплату за невідпрацьований час, одноразові заохочувальні виплати, регулярні виплати в натуральній формі; 5)витрати підприємства на забезпечення працівників житлом; вартість житла, переданого у власність працівникам; витрати на утримання відомчого житлового фонду; витрати на погашення позичок, що надані працівникам для покращення житлових умов; 6)витрати на соціальний захист працівників. У складі цієї групи можна виділити: обов’язкові відрахування в державні соціальні фонди; внески до недержавних пенсійних фондів;

7)витрати на професійне навчання 8)витрати на культурно-побутове обслуговування

9)податки, що пов’язані з використанням робочої сили

10)інші витрати на робочу силу (витрати на відрядження тощо).