Основні ефекти стимуляції м-холінорецепторів

Орган	Ефект
Око	Звуження зіниць (міоз) Зниження внутрішньоочного тиску Спазм акомодації Короткозорість (міопія)
Серце	Сповільнення ритму (брадикардія) Зменшення скоротливості і атріовентрикулярної провід­ності
Трахея, бронхи	Підвищення тонусу гладких м'язів і секреції бронхіаль­них залоз
Шлунок і кишечник	Підсилення моторики і секреції екскреторних залоз
Жовчний міхур	Підвищення тонусу гладких м'язів
Сечовий міхур	Підсилення тонусу і моторики стінки
Слинні залози	Підсилення секреції

Пілокарпіну гідрохлорид — алкалоїд, який одержують з росли­ни Pilocarpus jaborandi (росте в Південній Америці). Препарат зву­жує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, спричинює спазм ако­модації. У практичній медицині застосовують місцево у формі розчину для лікування глаукоми. Перед сном закладають за повіки пілокарпінову мазь. Є плівки для очей з пілокарпіном (закладають за повіки 1-2 рази на добу).

Ацеклідин — синтетичний препарат, який використовують для лікування глаукоми (краплі для очей), а також при атонії кишок та сечового міхура, гіпотонії матки (вводять підшкірно). У терапев­тичних дозах добре переноситься хворими. Внаслідок передозуван­ня можливі слинотеча, пітливість і пронос. Протипоказано застосу­вання препарату при бронхіальній астмі, тяжких захворюваннях серця, стенокардії, епілепсії, у період вагітності, при запальних процесах у черевній порожнині.

Особливості роботи з М-холіноміметиками:

• після закапування препаратів необхідно притиснути на 2-3 хв ділянку сльозового мішка, щоб уникнути надходження пре­парату в сльозовий канал і порожнину носа;

• Мхоліноміметики несумісні з антигістамінними засобам і місцевими анестетиками.

При отруєнні м-холіноміметиками, а також мускарином можли­ві брадикардія, міоз, слинотеча, надмірне потовиділення, блюван­ня, пронос. У хворих знижується артеріальний тиск, утруднюється дихання внаслідок бронхоспазму, виникають судоми, коматозний стан. Допомога полягає у вжитті заходів із запобігання всмоктуван­ню отрути, внутрішньовенному введенні функціонального анта­гоніста — атропіну сульфату по 2 мл кожні 10 хв до появи сухості в роті. Необхідно проводити симптоматичне лікування.

Н-холіноміметичні засоби

Н-холіноміметичні засоби — це лікарські препарати, що стимулюють нікотиночутливі холінорецептори подібно до нікотину.

Нікотин — алкалоїд листя табака. Використовується тільки в експериментальній фармакології. У зв'язку з розповсюдженням тютюнопаління знання фармакокінетики та фармакодинаміки ніко­тину має значення у токсикологічному аспекті.

Фармакокінетика: нікотин добре всмоктується зі слизових обо­лонок і шкіри. Біотрансформація відбувається в основному в печін­ці, а також у нирках і легенях. Виводиться із сечею. У період году­вання груддю частково виділяється з грудним молоком.

Фармакодинаміка: нікотин виявляє двофазну дію на периферій­ні і центральні Н-холінорецептори: у низьких дозах збуджує, а у ви­соких — гальмує. За систематичністю тютюнопаління виникає стан фізичної і психічної залежності. Нікотин, продукти спалювання тютюну і паперової обгортки цигарок спричинюють небезпечні роз­лади серцево-судинної системи внаслідок дії пресорних катехо-ламінів (звуження судин, відкладення в них холестерину, втрата еластичності судин, атеросклероз, облітеруючий ендартеріїт, арте­ріальна гіпертензія, стенокардія, аритмія), а також запалення сли­зової оболонки дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт), рак легень, ім­потенцію, передчасне старіння шкіри.

Як лікарські засоби іноді використовують такі н-холіноміметики, як цититон і лобеліну гідрохлорид. Вони збуджують н-холінорецептори сонної пазухи і рефлекторно-дихальний центр. Під їхнім впливом збільшуються глибина і частота дихання, а також підви­щується артеріальний тиск (стимулюють симпатичні ганглії і моз­кову речовину надниркових залоз).

Лобеліну гідрохлорид — сіль алкалоїду з рослини лобелії. За­стосовують при рефлекторних зупинках дихання, останнім ча­сом — дуже рідко. Лобелін входить до складу таблеток лобесилу — препарату, що полегшує відвикання від тютюнопаління.

Цититон — це розчин алкалоїду цитизину, що міститься в насін­ні термопсису. Дія цититону нетривала. Застосовують при рефлек­торних зупинках дихання, шоковому і колаптоїдному стані, інфек­ційних захворюваннях. Для полегшення відвикання від паління призначають препарати, що збуджують Н-холінорецептори. Ефект ґрунтується на конкурентній взаємодії препаратів з нікотином у ді­лянці специфічних нікотиночутливих рецепторів.

Анабазину гідрохлорид. За фармакологічними властивостями подібний до нікотину, цитизину і лобеліну. Для полегшення відви­кання від паління використовують таблетки, плівки та жувальні гумки Гамібазин, що містять алкалоїд анабазин. Таблетки призна­чають всередину або під язик за схемою.

Цититон входить до складу таблеток Табекс — препарату для відвикання від тютюнопаління. Призначають всередину за схемою. На курс лікування — 100 таблеток протягом 25 діб.

Нікоретте — препарат для лікування нікотинової залежності. Він запобігає розвитку синдрому відміни у людей, які кинули пали­ти, перешкоджає відновленню тютюнопаління. При його застосу­ванні концентрація нікотину в крові підвищується повільніше, ніж при палінні. Курс лікування складає 3 міс; максимально — 1 рік.

Побічні ефекти: головний біль, нудота, стоматит, ларингіт.

Протипоказання: ерозивно-виразкове ураження травного кана­лу у фазі загострення, період вагітності.

Антихолінестеразні засоби

Антихолінестеразні засоби — знижують активність ферменту ацетилхолінестерази і сприяють накопиченню в холінергічних си­напсах ацетилхоліну, який стимулює М- і Н-холінорецептори. Під впливом препаратів підвищуються тонус і скоротлива активність гладких (непосмугованих) м'язів (циркулярні м'язи райдужки, м'язи бронхів, травного каналу, жовчовивідних шляхів тощо), роз­вивається брадикардія, функція серця та артеріальний тиск зни­жуються, підсилюється секреція залоз, а також виявляються ніко­тиноподібні ефекти: покращується передача збудження на скелетні м'язи та у вегетативних гангліях.

Прозерин — синтетичний антихолінестеразний засіб. Застосову­ють при міастенії, паралічі, залишкових явищах після менінгіту, полімієліту, при атонії кишок і сечового міхура, іноді при глаукомі. Призначають дорослим всередину, а при міастенічному кризі — внут­рішньовенно. Застосовують іноді при слабкій пологовій діяльності по 0,003 г 4-6 разів через 40 хв. Для стимуляції пологів вводять під шкі­ру по 1 мл. При глаукомі призначають 0,5 % розчин препарату.

Галантаміну гідробромід — алкалоїд цибулинок пролісків. На відміну від прозерину проникає в ЦНС. Призначають препарат при міастенії, залишкових явищах після порушення мозкового крово­обігу, у період рецидиву гострого полімієліту і хворим на дитячий церебральний параліч. Можна застосовувати при атонії кишок і се­чового міхура. Вводять галантаміну гідробромід підшкірно 1 раз, а за необхідності — 2 рази на добу. Дозу підбирають індивідуально.

Побічні ефекти: міоз, гіперсалівація, пронос.

Для усунення побічних ефектів дозу необхідно знизити або при­пинити прийом препарату.

Фізостигміну саліцилат — на відміну від прозерину виявляє більш сильну дію, але швидко інактивується під дією повітря, світ­ла і високої температури. Це утруднює його застосування в терапев­тичній практиці. Препарат призначають хворим з гострою глауко­мою, бленореєю.

Армін — основний препарат для лікування хворих з глаукомою, що характеризується високою ефективністю та тривалістю дії.

Побічні ефекти: гіперемія слизової оболонки ока, біль в очах, су­доми повік, головний біль.

Протипоказання: період вагітності.

Антихолінестеразні засоби виявляють оборотну дію, тобто через декілька годин після їх введення в організм активність ацетилхолі-нестерази повністю відновлюється. Є речовини з необоротною дією — фосфорорганічні сполуки (хлорофос, карбофос), які вико­ристовують у побуті і є високотоксичними.

Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може ви­никнути внаслідок передозування препаратів цієї групи, а також у разі недотримання правил безпеки під час роботи з інсектицидами типу ФОС. У потерпілих затруднюється дихання, різко сповіль­нюється серцева діяльність і знижується артеріальний тиск. Підси­люється слино- і потовиділення, з'являються блювання, пронос, судоми, запаморочення, коматозний стан.

Допомога полягає у видаленні отрути з місць, у які вона потра­пила. Так, у разі потрапляння її на шкіру ділянки ураження проми­вають 3-5 % розчином натрію гідрокарбонату; в травний канал — промивають шлунок, дають адсорбувальні та проносні засоби, призначають високі сифонні клізми. Якщо ФОС потрапила в кров, проводять форсований діурез. Ефективними методами є гемодіаліз і гемосорбція. Слід призначити антагоністи (атропін) та реактиватори холінестерази — дипіроксим, ізонітрозин, алоксим всередину, внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Вони взаємодіють із залишка­ми ФОС, зв'язаними з ацетилхолінестеразою, звільнюють фермент і відновлюють його фізіологічну активність. Реактиватори холінесте­рази ефективні тільки в перші години після отруєння. Необхідно провести симптоматичне лікування: спостерігати за диханням, здійснювати туалет порожнини рота, видаляти секрет з трахеї та бронхів; у разі потреби — провести штучне дихання; при психомо­торному збудженні ввести аміназин, сибазон, натрію оксибутират.