Особливості роботи з м-холіноблокаторами:

• необхідно пам'ятати, що всі препарати (крім препаратів бе­ладони) є отруйними речовинами, а атропіну сульфат зумовлює психомоторне збудження і галюцинації; під час застосування тре­ба бути дуже обережними з дозуванням;

• під час закапування атропіну в кон'юнктивальний мішок слід притиснути ділянку слізних шляхів, щоб уникнути абсорбції препарату в кров;

• М-холіноблокатори несумісні із психостимуляторами, кофеї­ном, препаратами наперстянки, клофеліном;

• атропіну сульфат несумісний зі снодійними, морфіном, маг­нію сульфатом, дибазолом, кислотою ацетилсаліциловою;

• атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, метацин слід призначати всередину до їди.

— розчин атропіну для ін'єкцій — 0,1 %, а у формі очних кра­пель — 1 %.

На сьогодні синтетичні М-холіноблокатори мають переваги перед описаними вище в лікуванні хворих з деякими станами. Наприк­лад, для дослідження в офтальмологічній практиці застосовують тропікамід (дія триває 2-6 год), при бронхіальній астмі — іпрат-ропію бромід (атровент) і тровентол, що виявляє селективну дію на бронхи.

Отруєнння М-холіноблокаторами може виникнути внаслідок передозування препаратів або вживання таких рослин, як беладо­на, блекота, дурман (стосується дітей).

Симптоми отруєння: психічне (марення, галюцинації) і моторне збудження, почервоніння і сухість шкіри, спрага, хриплий голос, підвищення температури тіла, розлади ковтання, мовлення, роз­ширення зіниць, світлобоязнь, тахікардія.

Допомога при отруєнні:

•Видалення атропіну з травного каналу:

• промивання шлунка 0,5 % розчином таніну чи 0,1-0,01 % розчином калію

перманганату;

• активоване вугілля;

• сольові проносні.

• Для прискореного виведення отрути з крові — форсований діу­рез,

гемосорбція.

• Призначення функціональних антагоністів — прозерину, га­лантаміну

гідроброміду.

• Проведення симптоматичної терапії: при збудженні — діазепам; при тахікардії — (3-адреноблокатори; для зниження темпера­тури тіла необхідно обкласти потерпілих грілками з льодом. У разі пригнічення дихання слід зробити штучне дихання з інгаляцією кисню. Оскільки у потерпілих фотофобія, їх поміщають у затемне­не приміщення.

Н-холіноблокатори

Н-холіноблокатори — це речовини, що блокують нікотиночутливі холінорецептори. До них відносять гангліоблокатори та міорелаксанти периферичної дії (курареподібні засоби).

Гангліоблокатори

Гангліоблокатори — це засоби, що блокують передачу збуджен­ня у вегетативних гангліях (парасимпатичних і симпатичних), а та­кож Н-холінорецептори клітин мозкової речовини надниркових залоз. Унаслідок цього розширюються периферичні судини і покра­щується кровообіг, розширюються кровоносні судини (артеріальні і венозні) і знижується артеріальний тиск, погіршуються секреторна і моторна функції шлунка і кишок.

Бензогексоній має достатню активність, діє протягом 3-5 год. Він розширює периферійні судини та знижує артеріальний тиск, проявляє спазмолітичну дію.

Показання до застосування: спазми та хвороби периферійних судин (ендартеріїт), гіпертензивний криз, виразкова хвороба шлун­ка і дванадцятипалої кишки, набряки легень, мозку, гестози. Дозу підбирають індивідуально.

Димеколін — за фармакологічною дією подібний до бензогексонію, але більш активний. Застосовують для лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою II стадії. Лікування починають з призна­чення низьких доз, які поступово підвищують до досягнення опти­мального терапевтичного ефекту.

Пентамін — за гангліоблокувальними властивостями посту­пається бензогексонію. Вводять тільки парентерально. Тривалість дії — 2-4 год. Призначають при спазмах периферичних судин, гіпертензивному кризі, набряку мозку, набряку легень, при коліках (кишковій, нирковій), гострих нападах бронхіальної астми, при ек­лампсії.

Пірилен добре всмоктується з травного каналу і виявляє постій­ний терапевтичний ефект протягом 5-8 год. Препарат блокує пере­дачу нервових імпульсів у симпатичних і парасимпатичних ганг­ліях. Легко проникає через ГЕБ і блокує Н-холінорецептори ЦНС. Не кумулює. Призначають для лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою, ендартеріїтом, виразковою хворобою шлунка і дванадця­типалої кишки; при спазмах периферичних судин, токсикозах ва­гітних.

Гігроній — це препарат, подібний до бензогексонію. Антигіпертензивна дія після введення внутрішньовенно настає через 2-3 хв і триває 10-30 хв. Призначають хворим з керованою артеріальною гіпотензією, а також застосовують в акушерській практиці (при не­фропатії вагітних, еклампсії).

Побічні ефекти та ускладнення гангліоблокаторів: ортостатичний колапс, загальна слабкість, сухість у роті, розширення зіниць, атонія сечового міхура і кишок.

Протипоказання: інфаркт міокарда, гостра стадія артеріальної гіпотензії, ураження нирок і печінки, тромбоз, дегенеративні зміни з боку ЦНС. Обережно слід призначати людям літнього віку.