Проектування та виготовлення об’єктів праці

1. Психологічні якості особистості, необхідні для процесу проектування об’єктів праці.

Інтуїція і асоціації у технічній творчості. Уява і фантазування у творчому процесі. Техніка творчого мислення. Творчі здібності та їх розвиток.

2. Стадії інженерного та навчального проектування виробів їх порівняльна характеристика.

Інженерне проектування: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, поняття організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного етапів навчального проектування.

3. Ескізне проектування послідовність його виконання.

Визначення і аналіз реальних конструктивних зв’язків між окремими частинами виробу на основі урахування технологічних вимог до нього. Поняття художньо-конструкторського аналізу виробу.

4. Принципи моделювання та конструювання.

Основні принципи технічного конструювання: принцип уніфікації, принцип технологічності. Основні принципи художнього конструювання: комплексне одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних та естетичних питань; врахування умов навколишнього середовища та конкретних умов; єдність форми та змісту.

5. Методи моделювання та конструювання.

Метод аналогії, метод копіювання, метод прототипів, метод оптимального проектування. Роль конструкторських задач у розвитку творчих можливостей учнів. Класифікація конструкторських задач. Методи вирішення конструкторських задач.

1. Психологічні якості особистості, необхідні для процесу проектування об'єктів праці.

Для Спінози інтуїція - це просто швидкий висновок умовиводи, який полегшується знаковою формою, що відображає використовувані поняття. Лейбніц розумів інтуїцію таким же чином. Тим самим обидва ці великі мислителі відводили інтуїції вельми скромну роль у процесі пізнання: судження виведені дедуктивним шляхом - це аналітичні судження, судження приватні, і їх предикат мало що додає до змісту суб'єкта.

Ідею про інтуїцію як здатності розуму висловлювати синтетичні судження, тобто такі, предикат яких додає нове до змісту суб'єкта, розвиває І. Кант. Для нього інтуїція - це здатність розуму за допомогою апріорних категорій простору і часу висловлювати змістовні (синтетичні) судження арифметики та геометрії і взагалі за допомогою цих та інших апріорних категорій (якості, кількості та ін) упорядковувати матеріал чуттєвості і наказувати закони природі. За допомогою інтуїції, вважає Кант, розум - достовірне знання про чуттєво сприймаються речах (явища в термінології Канта).

Отже, одна з великих заслуг мислителів від Аристотеля до Канта полягала в тому, що вони довели існування інтуїтивного пізнання, відстоювали думку про те, що інтуїція - це не якийсь-то божественний дар чи натхнення зверху, а здатність розуму на відміну від чуттєвого і раціонального пізнання спочатку здогадуватися, а потім вже доводити. У цих мислителів логіка й інтуїція не протистоять один одному, а припускають один одного, допомагають один одному.

Фантазування – довільне оперування образами уяви, що має задовольнити потребу. на шляху реального задоволення якої є перешкоди.

Активна уява – процес довільного створення індивідом наочних образів. Він має відтворювальний і творчий характер.

Відтворювальна уява обслуговую сприймання та відтворення об`єктів, які потребують представлення у формі наочних образів.

Т ворча уява – це створення нових наочних образів, які можуть бути втілені в оригінальних і суспільно-цінних продуктах.Зразком творчої уяви є мрія-внутрішня діяльність , що полягає у створення образу бажаного майбутнього.

ТВОРЧІСТЬ – цедіяльність, що породжує дещо якісно нове, що відрізняється

неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

Творчість специфічна для людини, бо завжди передбачає творця – суб’єкта

творчої діяльності. В природі відбувається процес розвитку, перетворення

– але не творчості. Отже, людині притаманна творчість, а особливу форму

мислення, яка виникає під час цього складного і почасти невідомого

навіть ученим процесу, називають творчим мисленнями. Творчість необхідна

для суспільства, передовсім не в культурній, а в науково-технічній

царині, позаяк саме ця сфера найбільше впливає на добробут та динамічний

розвиток знань людства. Пошук нових знань та їх матеріалізація, тобто

створення нових об’єктів техніки, значно ускладнилися в умовах

зростаючих темпів оновлення технічних засобів та швидкого зростання

науково-технічної інформація. Через в усьому світі постійно виникають

розробки теоретичних основ та методичних засобів активізації творчого

мислення та пошуку нових технічних вирішень. Розвиток наукових основ

технічної творчості, розробка методик активізації творчого процесу,

навчання основам творчості, створення в наукових,

проектно-конструкторських и технологічних організаціях, на підприємствах

та в вищих навчальних закладах сприятливих умов для творчості у наш час

є необхідністю.

Творчіздібності - це здатність зупинитися, подивитися на предмет і поставити запитання. А конкретніше? Це ціла сукупність якостей особистості, які є запорукою розв'язання нею творчих задач доступного рівняскладності.

      Розвиток творчих здібностей залежить від багатьох чинників.Насамперед це соціально-економічні умови, домінуюча освітняполітика, рівень фахової підготовки вчителів, інтелектуальна атмосфера в сім'ї тощо. Водночас справедлива й приказка, щолюдина сама є ковалем свого щастя, тобто рівень розвитку творчих здібностей певною мірою залежить від того, як вона ставиться до навколишньої дійсності, якою діяльністю займається і як працює. 

     Зокрема, щоб розвинути в собі спостережливість, потрібно тренуватися у виявленні властивостей предметів і явищ, знаходженні їхніх спільних та відмінних ознак.

       Цінною якістю творчої особистості є здатність сприймати предмети і явища під різним кугом зору, тобто виділяти різні істотні властивості. З цією метою доцільно тренуватися у виявленні нових  ознак (властивостей) предметів чи явищ, включенні об'єктадумки в нові зв'язки з іншими предметами чи явищами.