Охорона праці!

1. 1.5 Економічне значення заходів щодо покращення умов та охорони праці 2. Статистичний метод аналізу травматизму 3. Економічний метод аналізу травматизму 4. Ергономічний метод аналізу травматизму 5. 1.5. Прогностичний метод аналізу травматизму 6. Розрахунок річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень по роках розрахункового періоду 7. Розрахунок річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень з врахуванням фактору часу 8. Методика оцінки соціально-економічного ефекту впровадження заходів скорочення виробничого травматизму, щодо покращення умов і охорони праці 9. Визначення річної економії собівартості продукції, котра зумовлена зниженням виробничого травматизму, як захід покращення умов та охорони праці 10. Визначення економії собівартості продукції (скорочення видатків), що зумовлена зниженням плинності кадрів, як захід покращення умов та охорони праці 11. Методика розрахунку терміну окупності капітальних вкладень в заходи з покращення умов та охорони праці 12. Методика визначення госпрозрахункового економічного результату щодо покращення умов та охорони праці 13. Методика розрахунку річної економії заробітної платні, як захід покращення умов та охорони праці 14. Монографічний медот аналізу травматизму 15. Методика визначення річної відносної економії умовно-постійних витрат, як захід покращення умов та охорони праці 16. Методика розрахунку річної економії заробітної платні від зниження трудомісткості продукції, як захід покращення умов та охорони праці 17. Методика розрахунку річної економії заробітної платні від зменшення чисельності працівників, як захід покращення умов та охорони праці 18. Методика визначення річної економії відрахувань на соціальне страхування, як захід покращення умов та охорони праці 19. Методика визначення річної економі собівартості продукції від покращення соціальних показників, як захід покращення умов та охорони праці 20. Методика розрахунку річного економічного ефекту від здійснення заходів з покращення умов та охорони праці 21. Розрахунок показника сумарної оцінки соціально-економічного ефекту заходів, як метод економічної оцінки народногосподарських соціальних результатів поліпшення умов та охорони праці 22. Розрахунок показника економії коштів бюджету державного соціального страхування, як метод економічної оцінки народногосподарських соціальних результатів поліпшення умов та охорони праці 23. Методика оцінки соціально-економічного ефекту від впровадження заходів скорочення числа робочих місць, що не відповідають вимогам умов і охорони праці 24. Методика розрахунку загальної (абсолютної) ефективності капітальних вкладень в заходи з покращення умов та охорони праці 25. Методика оцінки соціально-економічного ефекту від впровадження заходів скорочення чисельності робітників, що знаходяться в умовах, котрі не відповідають вимогам умов і охорони праці 26. Методика оцінки соціально-економічного ефекту впровадження заходів скорочення захворюваності, щодо покращення умов і охорони праці 27. Методика оцінки соціально-економічного ефекту щодо покращення умов і охорони праці від впровадження заходів скорочення числа випадків виходу на інвалідність внаслідок травм або захворювань 28. Розрахунок показника приросту обсягу нормативної чистої продукції, як метод економічної оцінки народногосподарських соціальних результатів поліпшення умов та охорони праці 29. Методика оцінки соціально-економічного ефекту щодо покращення умов і охорони праці від впровадження заходів скорочення плинності кадрів через несприятливі умови праці 30. Розрахунок показника економії засобів бюджету державного соціального страхування, як метод економічної оцінки народногосподарських соціальних результатів поліпшення умов та охорони праці 31. Розрахунок показника економії коштів бюджету охорони здоров’я, як метод економічної оцінки народногосподарських соціальних результатів поліпшення умов та охорони праці 32. Розрахунок показника зниження собівартості та ріст прибутку, як метод економічної оцінки народногосподарських соціальни

Охорона праці!

1. Економічне значення заходів щодо покращення умов та охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці.

Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів через умови праці, тощо.

Збільшення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину декількох шкідливих виробничих чинників простої на робочому місці можуть досягати 20...40% за зміну через виробничий травматизм та погане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить, і праці, обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність виконання зайвих рухів та докладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале розташування органів управління обладнанням і невдале конструктивне оформлення робочих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується налагодженість в роботі, зростає продуктивність праці.

Збільшення фонду робочого часу досягається скороченням цілодобових втрат на виробничий травматизм та неявки на роботу. Шкідливі умови праці суттєво впливають не тільки на виникнення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань.

Економії матеріальних втрат можна досягти шляхом відміни пільг та компенсацій за несприятливі умови праці через недотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки до робочих місць. Дотримання таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги, як: скорочений робочий час і додаткова відпустка; підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії; лікувально-профілактичне харчування і безкоштовна видача молока. Всі ці пільги пов'язані зі значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами додаткових коштів за фактично не відпрацьований час.

На підприємствах спостерігається висока плинність кадрів серед працівників, робота яких пов'язана з важкою фізичною працею, несприятливими санітарно-гігієнічними умовами, монотонністю виробничого процесу. Із загальної кількості працівників, які звільняються за власним бажанням, від 10 до 25% складають особи, яких не влаштовують несприятливі умови праці.

2)Методи аналізу виробничого травматизму

При аналізі причин, що призвели до нещасного випадку, використовуються такі методи

Статистичний метод, при якому обробляються статистичні дані по травматизму і обчислюються наступні показники:

а) коефіцієнт частоти травматизму

Кч = N · 1000/С, (2.1)

де N - кількість нещасних випадків;

З - Середньосписковий складу підприємства;

б) коефіцієнт тяжкості травматизму

Кт = Д/N, (2.2)

де Д - кількість днів непрацездатності внаслідок нещасного випадку;

в) коефіцієнт загального травматизму

Кобщ = Кч · Кт = Д · 1000/С; (2.3)

г) коефіцієнт, що визначає відсоток нещасних випадків з виходом на інвалідність і зі смертельним результатом,

Кіш = Т · 1000/N, (2.4)

де Т - кількість нещасних випадків з виходом на інвалідність та смертельним результатом;

д) коефіцієнт, що відображає кількість потерпілих на 1000 працюючих,

Кп = П · 1000/З , (2.5)

де П - кількість постраждалих.

При необхідності обчислюються та інші показники.

3)Методи аналізу виробничого травматизму.

Нещасні випадки на виробництві слід розглядати як сигнал про незадовільний стан профілактичної роботи з попередження травматизму на тому чи іншому судні, виробничому ділянці.

Матеріали розслідувань і звітні дані про нещасні випадках дозволяють судити про стан безпеки праці і служать підставою для розробки та здійсненні заходів щодо активізації профілактичної роботи щодо попередження травматизму.

Вивчення та аналіз причин травматизму виробляють по матеріалами розслідування, а також монографічним, топографічних, статистичних та економічних методів.

монографічним методом досліджують технологічні процеси, машини та інші види обладнання; організацію робочих місць, стан повітряного середовища, освітленість та інші види виробничої обстановки на суднах, вантажно-розвантажувальних майданчиках, судноремонтних ділянках, засоби індивідуального захисту і їх застосування.

Метою вивчення є виявлення небезпечних місць і шкідливих умов праці. Об'єктом монографічного методу можуть бути судно або група однотипних судів. Такий метод вивчення є найбільш досконалим і ефективним, тому що він дає можливість не тільки заздалегідь попередити повторення нещасних випадків, а й розкрити причини травматизму та намітити заходи щодо їх усунення. У цьому його основна перевага перед іншими методами.

монографічні дослідження проводять наступним чином. Судно (група однотипних судів), судноремонтних ділянок або підприємство в цілому піддають детального обстеження, в процесі якого виявляються причини травматизму, а також недоліки в організації роботи з техніки безпеки та виробничої санітарії. Крім того, використовують матеріали по травматизму за минулий період. Такий метод вивчення травмонебезпечних ділянок дає матеріал для широких узагальнень і проведення різних заходів загального характеру з охорони праці.

Топографічний метод дозволяє вивчити причини нещасних випадків на місці. Місце події кожного випадку наноситься умовним знаком на план розміщення робочих місць на судні. Виділений таким чином небезпечну ділянку потім вивчають монографічним методом і за результатами вивчення проводять профілактичні заходи.

Такі наочні топографічні схеми командний склад судна може використовувати під час проведення інструктажу з техніки безпеки з знову надійшли членами екіпажу.

2. Статистичний метод аналізу травматизму

Статистичний метод дозволяє визначити кількісну сторону травматизму, а також вивчити основні причини, закономірності їх прояву по значній кількості фактів. Цей метод дає можливість проаналізувати ступінь навченості та досвідченості працівника, характер травм, а також визначити організаційно-технічні причини як в період Коефіцієнт частоти характеризує кількість нещасних випадків, що припадають на 1000 працюючих за досліджуваний період:

Кч = 1000н/с,

де Н - кількість постраждалих від нещасних випадків з втратою працездатності на один і більше днів;

С - середньооблікова кількість працюючих.

Коефіцієнт важкості травматизму показує середню число днів працездатності припадає на одного потерпілого від нещасного випадку за певний період:

де Д - загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків з втратою працездатності на один і більше днів;

Н - кількість постраждалих від нещасних випадків. У цей показник мікротравми і нещасні випадки не входять.

Суть економічного методу полягає в визначенні збитків від травматизму та професійних захворювань з метою з'ясування економічного ефекту на розробку та впровадження заходів з охорони праці.

Всі нещасні випадки, що сталися на підприємствах, підлягають обліку, який ведеться в спеціальних журналах. Мікротравми, що викликали звільнення від роботи менше одного дня, реєструються в журналах надання долікарської допомоги, які зберігаються в суднових медпунктах, а на суднах, де немає медпунктів, - у старшого помічника капітана.

За підсумками року адміністрація підприємства становить звіт про виробничий травматизм, матеріалом для складання звіту є акт за формою Н-1. Підприємства Мінрибгоспу звітують за формою 9-Т, яка містить понад 20-ти показників, необхідних для аналізу та профілактики травматизму в цілому для народного господарства. Наприклад, у неї вносять дані про потерпілих на виробництві з втратою працездатності, переведених на легку роботу. У звіті також вказуються основні травмують фактори, причини нещасних випадків, матеріальні наслідки травматизму, витрати на заходи з охорони праці та ін

Адміністрація та профспілковий комітет підприємства підписують цей звіт і направляють в статистичне управління, вищий господарський орган або відповідний комітет профспілки. До звіту додається пояснювальна записка, в якій відображається динаміка виробничого травматизму за звітний період у порівнянні з тим же періодом минулого року, а також вказується основні причини нещасних випадків і перераховуються заходи щодо їх усунення.

Вивчення виробничого травматизму, виявлення причин і передумов при обслуговуванні знарядь промислового рибальства може вестися у двох основних напрямах. Перша з них полягає у побудові прогностичних моделей ризику, що зв'язують імовірність впливу на персонал небезпечних і шкідливих виробничих факторів з технічними характеристиками знарядь лову та процесами його обслуговування, та інших механізмів. Друге -- виявлення причин травмування, пов'язане з аналізом фактичних даних, одержуваних в ході розслідування зареєстрованих нещасних випадків.

Об'єктивність і глибина інформації, одержувані при розслідуванні, визначаються його якістю, яка залежить від рівня підготовки осіб, які беруть участь у розслідуванні, і від змісту використовуваних при цьому керівних документів. Основний документ, який повинен бути на промисловому судні -- «Інструкція по розслідуванню та обліку нещасних випадків на суднах флоту».

Нещасні випадки є наслідком комбінованого впливу декількох одночасно діючих факторів, які можуть бути фізичними, але можуть виходити з помилок персоналу, тобто психологічними. Всі вони виникають через помилки при проектуванні та експлуатації виробничих об'єктів.

При розслідуванні необхідно враховувати фактори випадкові, наприклад, качку судів, попадання персоналу у небезпечну зону, і фактори постійні промислу, так і на переходах, в порту, і за ними встановити економічні витрати.

У зв'язку з тим, що виробничий травматизм на судах є результатом не одного, а сукупності декількох причин, що діють одночасно, то для їх з'ясування доцільно користуватися математичною статистикою.

Необхідно враховувати, що застосування статистичного методу може бути ефективним тоді, коли випадки травмування неодноразово повторюються при виконанні одних і тих же операцій. Якщо на підприємстві в протягом року при виконанні одних і тих робіт відбуваються травми в невеликому кількості, то для їх аналізу рекомендується користуватися наступною методикою.

По-перше, аналізу піддаються не тільки враховані нещасні випадки, а й усі мікротравми. По-друге, для аналізу необхідно взяти кількість травм, які відбулися за більш тривалий проміжок часу (від З до 5 років). По-третє, слід проводити укрупнену угруповання нещасних випадків за ознаками травм, професіях, стажу та віку працюючих, підрозділяючи їх на три-чотири групи. Для отримання оцінки рівня виробничого травматизму визначають коефіцієнти частоти і тяжкості Для підвищення якості аналізу, який починається на судні з моменту виникнення нещасного випадку, потрібні істотні доповнення до тих інструкцій, які є на промислових суднах. Перш всього екіпажі повинні бути забезпечені переліками травмують факторів, що враховують специфіку робіт з обслуговування знарядь лову. Такі переліки можуть бути складені, виходячи з аналізу нещасних випадків.

У матеріалах розслідування мають бути вказані конкретні технічні дані, що відносяться до травмуючим факторів, і дані про навколишнього виробничому середовищі, що полегшує побудову попереджувальних заходів.

3. Економічний метод аналізу травматизму

Економічний метод полягає в визначенні заподіяної економічної шкоди від травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод доповнює інші методи дослідження травматизму, збагачує їх результатами економічного аналізу. Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушенню цієї відповідності може бути первинною причиною нещасних випадків.

Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, їх застосування потребує високої кваліфікації виконавців, аналізу великих об’ємів інформації із застосуванням комп’ютерів.

4. Ергономічний метод аналізу травматизму

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушенню цієї відповідності може бути первинною причиною нещасних випадків.

Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, їх застосування потребує високої кваліфікації виконавців, аналізу великих об’ємів інформації із застосуванням комп’ютерів.

5. 1.5. Прогностичний метод аналізу травматизму

Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійних захворювань на виробництві

Травмою називається пошкодження анатомічної цілісності тканин і органів тіла або порушення нормальних функ-ціональних процесів, що протікають у них, які виникають при раптовій дії на організм людини яких-небудь зовнішніх фак-торів.

Виробнича травма - це травма, одержана працівником на виробництві при недотриманні вимог безпеки праці або неправильній організації праці.

Виробничий травматизм - це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм. Обставини, при яких людина отримує травму, називаються нещасним випадком.

Для успішної боротьби з виробничим травматизмом і професійними захворюваннями важливо правильно визначити їх причини. При цьому причин, як правило, буває декілька і найважчим при розслідуванні є завдання визначення головної з них.

Найчастішими травмами на підприємствах споживчої кооперації є порізи, відриви фаланги пальців, забиті місця від удару, опіки, електротравми тощо. При цьому нещасні випадки, никають в основному з технічних і організаційних причин.

Технічні причини обумовлюються недосконалістю технологічних процесів, несправністю обладнання й інструментів, відсутністю охоронних захисних пристроїв, несправністю засо-бів захисту від ушкодження електричним струмом.

Організаційні причини обумовлюються незадовільною організацією виробництва:*

проведенням робіт без індивідуальних засобів захисту або із засобами захисту, що не відповідають характеру роботи, яка виконується;*

допуском робітників, які не пройшли навчання до експлуатації обладнання;*

несвоєчасним і неякісним інструктажем працівників;*

незадовільною організацією та утриманням робочого місця;*

порушенням виробничої дисципліни.

Вивчення й аналіз причин травматизму на підприємствах споживчої кооперації показує, що за рахунок покращання орга-нізації виробництва, посилення інженерно-технічного нагляду за безпечним проведенням робіт, а також посилення контролю з боку профспілок нещасні випадки можуть бути зведені до мінімуму.

Методи аналізу виробничого травматизму

Найпоширенішими методами аналізу виробничого травматизму є: статистичний, топографічний і монографічний.

Статистичний метод аналізу виробничого травма-тизму базується на нещасних випадках і професійних захво-рюваннях, які трапилися, і дає можливість зробити оперативні висновки для їх запобігання. Як і будь-яке інше статистичне дослідження, цей метод вимагає детального вивчення первинних матеріалів (актів за формою Н-1, звітів про травматизм і професійні захворювання). Він дає можливість виявити на підприємстві несприятливі з точки зору техніки безпеки технологічні процеси, ділянки роботи та обладнання.

При проведенні статистичного методу аналізу травматизму на підприємствах споживчої кооперації доцільно нещасні випадки групувати за такими показниками:*

причини нещасних випадків;*

розподілення травм за характером дії на організм потерпілого; *

розподілення травм за часом виникнення; *

розподілення травм за статтею;*

розподілення травм за стажем роботи і професією потерпілого;*

заходи, що вжила адміністрація для усунення причин, які викликали виникнення нещасних випадків тощо.

Даний аналіз може проводитися за короткий (місяць, квартал, рік) та більш тривалий періоди роботи підприємства і дає змогу виявити окремі закономірності причин травматизму, а також виявити недоліки і помилки у профілактичній роботі.

Топографічний метод застосовується при вивченні при-чин нещасних випадків на місці їх виникнення. Він дає мож-ливість виявити місця на виробництві, де найчастіше виникають нещасні випадки. Суть проведення аналізу цим методом полягає в тому, що регулярно на плані цеху, складу, торговельного залу та інших місць, де умовно позначено все обладнання, робочі і місця і проходи, позначаються місця, де трапилися нещасні випадки.

Одержані дані дають змогу адміністрації підприємства разом із профспілковою організацією провести додаткове ціле-направлене обстеження місця, де повторно трапилися нещасні випадки, і розробити ефективні організаційно-технічні заходи щодо запобігання виробничого травматизму.

Монографічний метод базується на детальному дослі-дженні вибраного об'єкта в сукупності з усією виробничою обстановкою. При цьому повинна звертатися увага на особливості технології, небезпечні моменти виробництва, санітари гігієнічні умови праці тощо. Даний метод вимагає детального аналізу причин аварій і нещасних випадків, що трапилися на аналогічних виробництвах. Це дає змогу виявити потенційну небезпечність і шкідливість на діючих виробництвах і таких, що проектуються, щоб повністю виключити на них нещасні випадки і професійні захворювання. Монографічний метод дослідження дає можливість повніше виявити напрями ефективного попередження й усунення травматизму і професійних захворювань.

Показники виробничого травматизму Виробничий травматизм - це важливий показник діяльності підприємства. Зрозуміло, що абсолютна кількість нещасних випадків не дає повного уявлення про рівень і динаміку травматизму на підприємстві, оскільки кількість працівників на них різна.

Через це на практиці при аналізі травматизму корис-туються відносними показниками (коефіцієнтом частоти Кч, коефіцієнтом тяжкості травматизму Кт і показниками непра-цездатності Пн).

Коефіцієнт частоти - це кількість потерпілих при нещасних випадках, віднесених на 1000 працівників:

Кч = х 1000,

де Н - кількість потерпілих при нещасних випадках за звітний період;

Р - середньообліковий склад працівників за той самий період.

Однак коефіцієнт частоти не дає можливості оцінити травматизм на підприємстві, оскільки не враховує тяжкості травм.

Наприклад, на двох підприємствах коефіцієнт частоти однаковий, але на першому із них більшість випадків має легкий наслідок, а на другому - всі випадки тяжкі. Тому при аналізі нещасних випадків розраховують коефіцієнт тяжкості травматизму.

Коефіцієнт тяжкості травматизму - це середня тривалість непрацездатності Д, що припадає на одного потерпілого при нещасних випадках за звітний період:

Коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, а також показник непрацездатності використовують для об'єктивної оцінки стану виробничого травматизму за визначений період і для порівняння його з виробничим травматизмом на інших підприємствах споживчої кооперації.

Звітні дані підприємств про рівень виробничого трав-матизму і професійних захворювань дають змогу вищестоящим господарським і профспілковим організаціям визначити заходи щодо підвищення безпеки і покращання умов праці.

До таких заходів належать:*

виділення підприємством додаткових фондів на заміну технологічного обладнання;*

доручення проектним організаціям з розробки проектів реконструкції цехів або підприємства в цілому;*

вирішення питання про закриття того чи іншого вироб-ництва, цеху, підприємства при незадовільних умовах праці тощо.

Заходи щодо запобігання травматизму на виробництві

В Україні діють нормативи, що регламентують безпеку праці, додержання яких дає можливість створити на підпри-ємствах безпечні умови праці. Здорові, безпечні і нешкідливі умови праці на виробництві повинні забезпечуватися як при проектуванні підприємств, технологічних процесів, машин і обладнання, так і при їх експлуатації. Заходи, що вживаються для запобігання виробничого травматизму, умовно можуть бути поділені на технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, правові й економічні.

До основних технічних заходів щодо запобігання виробничого травматизму належать:*

автоматизація та комплексна механізація важких і тру-домістких робіт;*

модернізація діючого обладнання;*

застосування сучасних засобів захисту (блокіровки, запобіжні пристрої, заземлення, захисне відключення тощо).

Санітарно-гігієнічні заходи включають: створення нор-мального мікроклімату на робочих місцях; забезпечення робо-чих місць необхідним освітленням; обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників; обладнання санітарно-побутових кімнат; виявлення джерел виробничого шуму і вібрації та їх усунення або зниження їх рівнів тощо.

Організаційні заходи включають: запровадження триступінчатого оперативного контролю; розробку перспек-тивних планів для зниження травматизму, своєчасного вико-нання заходів щодо охорони праці; аналіз виробничого травматизму; організацію пропаганди охорони праці; моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.Правові заходи включають: виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці (охорона праці жінок, підлітків); регулювання режиму праці і відпочинку; укладання колективного договору; своєчасну розробку інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії; розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні заходи включають: правильне використання коштів, виділених на охорону праці; широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків та інше для покращання умов праці.

Значне місце в забезпеченні безпечних умов праці відводиться державному і громадському контролю за станом охорони праці на підприємстві.

6. Розрахунок річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень по роках розрахункового періоду

Визначення експлуатаційних витрат та результатів проектування починається з розрахунку експлуатаційних витрат у споживача при використанні проектованого устаткування.. .

Показники базової і проектованої техніки, що включаються в розрахунок, зводяться до таблиці 9.5.

Річна продуктивність визначається по виходу придатної продукції:

(9.23)

де В. — річна продуктивність (пропускна здатність) установки;

kt — коефіцієнт виходу придатної (годної) продукції, %.

У подальших розрахунках використовується саме показник продуктивності, визначений по виходу придатних виробів (далі скрізь маються на увазі вироби, що випускаються на базовому чи проектованому устаткуванні). Необхідні додаткові дані приймаються за конструкторською документацією та звітністю ВГТ (відділу головного технолога) та ВГМ (відділу головного механіка). Розрахунок витрат виконується по проекту, по базі приймаються фактичні.

Таблиця 9.5Показник

Позначення

Значення

База

Проект

Річна продуктивність (кількість годної продукції), одиниць

В

Норма витрат основних матеріалів на одиницю виміру з урахуванням неминучого браку

q

Оптова ціна матеріалу, грн./одииицю

Цм

Численність операторів кожного розряду, чол.

Ро

Норма обслуговування для оператора, од./чол.

Nобс

Годинна тарифна ставка операторів певного розряду, або середня заробітна плата при безтарифній системі, грн./г

Ім

Корисний фонд часу робітника, г

Fр

Кількість змін роботи обладнання

h

Численність допоміжних робітників, чол.

Рвсп

Норма обслуговування для допоміжних робітників, од./чол.

Nобс

Часові тарифні ставки допоміжних робітників, або їх середня заробітна плата, грн./г

Lm

Встановлена потужність по кожному споживачеві, кВт

Nуст

Коефіцієнт використання за часом на кожного споживача електроенергії (двигун, реле тощо)

kвр

Коефіцієнт використання потужності на кожного споживача електроенергії

kмощ

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання, г

Fд

Ціна 1 кВт. електроенергії, грн.

Ср

Норми використання допоміжних матеріалів, одиниць*

q

Середні ціни на кожний вид допоміжних матеріалів, грн/од."

ЦСР

Площа, яку займає обладнання (по габаритам), м2

з

Норматив службово-побутової площі на одного робітника, м2

з побут

Норма витрат інструменту на партію деталей, шт.

Up

Вартість одиниці інструменту, грн/шт..

Вихідні дані до розрахунку експлуатаційних витрат

Витрати на основні матеріали визначаються, як правило, на партію деталей, що виготовляються за проектованим виробом:

де qu — норма витрати матеріалів на партію чи на одиницю виробів, на проектованій операції у встановлених одиницях (кг, м2, м:> і т. і.);

Цм — оптова ціна за встановлену одиницю виміру матеріалів, звичайно з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, грн.;

В — річна програма випуску продукції на операції, що виконується за допомогою проектованого обладнання у відповідних одиницях виміру. Для мілко-серійного виробництва розрахунок ведеться на деталь-представник.

Заробітна плата операторів (основна і додаткова) з відрахуваннями на соціальне страхування:

де m — кількість споживачів електроенергії;

Nуст— установлена потужність споживача (двигуна тощо), кВт;

Квик — коефіцієнт використання за часом;

Kпот — коефіцієнт використання за потужністю;

Fd — дійсний фонд часу роботи устаткування, ч;

Це — ціна 1 кВт/г електроенергії, грн.

Витрати на допоміжні матеріали (вода, повітря, газ тощо):

де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці )/рік.

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

Розрахунок амортизаційних відрахувань'.

де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці )/рік.

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

Розрахунок амортизаційних відрахувань'.де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці )/рік.

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

Розрахунок амортизаційних відрахувань'.де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці )/рік.

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

Розрахунок амортизаційних відрахувань' .де S=Цр+kM — балансова вартість устаткування, грн.;

N— річна норма амортизації; при використанні інших методів амортизації застосовується відповідна формула;

kM— коефіцієнт витрат на доставку, установку і монтаж устаткування.

Цр — розрахункова нижня границя ціни для нового виробу, грн., для бази балансова вартість приймається за звітністю.

Погрішність, що виникає при використанні розрахункового показника, припустима для даної стадії розрахунку.

Витрати на ремонт устаткування:

Витрати на ремонт можуть бути прийняті в розмірі 10% балансової вартості устаткування, тобто в межах, визначених податковим законодавством для віднесення витрат на ремонт до собівартості продукції, що випускається.

Витрати на утримання приміщень:

де Нпл — норматив річних витрат на утримання 1 м2 виробничих площ, грн. (може бути прийнято за фактом по заводу-виробнику);

з — займана устаткуванням площа, м2 (по габаритах);

г — коефіцієнт додаткової площі для організації робочого місця;

зпоб — норматив службово-побутової площі на одного робітника, м2;

Рзаг — чисельність основних і допоміжних робітників, що обслуговують устаткування, чол.

Знос інструмента і спеціального оснащення:

де Up — норма витрат інструмента на партію деталей, шт.;

В — річна продуктивність установки, одиниць/рік;

Ut — вартість одиниці інструмента, грн.

Розрахунок сумарних експлуатаційних витрат:

Розрахунок виконується в табличній формі по базовому і проектованому варіанті, результати зводяться в табл. 9.6.

Таблиця 9.6

Розрахунок експлуатаційних витрат

Якщо установку обслуговує оператор-наладчик, визначається тільки його заробітна плата виходячи з норм обслуговування.

У розрахункову формулу ДU = (Uб — Uп)-Т"кв Ьп експлуатаційні витрати по базовому варіанті включаються в с коригованому вигляді:

де Un — річні експлуатаційні витрати споживача;

Т"в — термін корисного використання проектованого устаткування; Вп, Вб — річна продуктивність відповідно проектованої та базової установки; ап — коефіцієнт врахування рівня морального зносу проектованої установки (за відсутністю даних приймається рівним одиниці).

Визначення величини супутніх капітальних вкладень споживача: Супутні капітальні вкладення по проектованому варіанті:

де S — витрати на перепланування, зміну комунікацій, і т. ін., грн.;

Sпер = ззаг + Цпл — витрати на утримання виробничих площ, грн.;

ззаг — загальна виробнича площа, м2;

Цпл — вартість 1 м2 виробничої площі цеху, грн.

Якщо мали місце супутні капітальні вкладення по базовому варіанті, вони коректуються на співвідношення продуктивності по проектованому (Вп) та базовому (В6) варіантам:

Розглянутий напрямок прикладного використання розрахунків з визначення потенціалу розвитку продукції виробничого призначення може доповнюватись відповідними дослідженнями з визначення оптимальності структури потенціалу будь-якого елементу носія.

7. Розрахунок річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень з врахуванням фактору часу

При розміщенні замовлення на поставку технічних засобів завжди виникає запитання: яку модель обрати? Бажано не дуже дорогу, але надійну, щоб добре працювала, не ламалася, не по¬требувала багато енергії й паливно-мастильних матеріалів, не вимагала додаткових витрат на видаткові матеріали та обслуговування, а запасні частини щоб були доступні й недорогі... Як знайти таку модель? Як серед різних моделей, що потребують різних витрат на експлуатацію, зробити правильний вибір? Для цього є, як мінімум, два способи. Можна вивчити ринок, зважити всі «за» і «проти» технічних характеристик моделей, проаналізувати ціни й витрати на експлуатацію, обрати модель, а опісля оголосити тендер на поставку товарів або за невеликої суми контракту здійснити їх закупівлю способом запиту котирувань. Можна вчинити інакше: провести відкриті торги і обрати із запропонованих постачальниками моделей найвідповіднішу й найвигіднішу для замовника як за ціною, так і за вартістю експлуатації. Обидва способи мають свої плюси. Але який із них все-таки обрати? Спробуємо розібратися.

У чому переваги тендеру на поставку конкретної моделі товару?

Замовник самостійно вивчає ринок, обирає моделі, розглядає їхні технічні характеристики, запропоновані ціни, розраховує вартість експлуатації й, нарешті, приймає рішення щодо вибору конкретної моделі з урахуванням потреб і обсягів фінансування на поставку товару та його подальшу експлуатацію. Метою проведення торгів є зниження цін на конкретну, обрану замовником, модель товару. Якщо тендер ефективний і отримані непогані знижки, замовник виграє в ціні товару. Сукупні витрати замовника на товар та його експлуатацію залежать від того, наскільки вдало замовник обрав модель і провів торги на поставку замовлення.

У чому переваги тендеру з оцінкою на основі експлуатаційних видатків?

Замовник вивчає ринок, одночасно визначаючи низку моделей, що відповідають його потребам у технічному й фінансовому відношенні з огляду на вартість їхньої експлуатації. При цьому йому не обов'язково самостійно займатися пошуком інформації щодо обсягу й вартості експлуатаційних видатків для кожної моделі товару, розраховувати їх і обирати найбільш вигідну. Це зроблять замість нього постачальники під час підготовки пропозицій на участь у тендері. Метою проведення торгів є одержання найбільш вигідних для замовника цінових пропозицій, виходячи із цін на пропоновані моделі товару й очікуваних витрат на їх експлуатацію. Якщо тендер ефективний, замовник отримує більш дорогу, але й більш економну в експлуатації модель товару. Сукупні витрати замовника на товар і його експлуатацію залежать від того, наскільки успішно він провів тендер на по¬ставку.

За яких обставин краще проводити тендер на поставку конкретної моделі?

Закупівлю конкретних моделей технічних засобів через тендер найкраще здійснювати в тих випадках, коли обрана модель товару реалізується більшістю непов'язаних між собою постачальників на відкритому функціональному ринку. При цьому замовник може розраховувати на надходження пропозицій від трьох або більше учасників. Однак, якщо немає впевненості в надходженні пропозицій у кількості, достатній для створення конкурентного середовища під час торгів, ризик невдачі при проведенні тендеру зростає. Вже після одержання двох пропозицій тендер може бути неефективним. А якщо в тендері бере участь тільки один постачальник, то і в проведенні торгів немає сенсу. Іншими словами, тендер на поставку конкретної моделі товару може бути більш ефективним, якщо замовник:

- визначив конкретну модель товару, що влаштовує його за всіма параметрами, зокрема й за обсягом експлуатаційних витрат, потрібних для її використання;

- переконався в наявності достатньої кількості постачальників обраної моделі товару, здатних здійснити поставку в потрібному обсязі на умовах замовника, з наданням при необхідності додаткових послуг (монтаж, установлення);

- розраховує на участь в тендері декількох зацікавлених постачальників, готових до зниження цін під час його проведення.

За яких обставин краще проводити тендер з оцінкою на основі експлуатаційних витрат?

Такий тендер може бути більш результативним при розміщенні замовлення на поставку товарів, представлених на ринку декількома моделями, кожна з яких реалізується обмеженою кількістю постачальників. За таких умов замовник навряд чи може сподіватися на ефективне проведення тендеру на поставку обраної ним конкретної моделі. Під час проведення тендеру за участю постачальників різних моделей товару замовник може розраховувати на конкурентну боротьбу між учасниками торгів і пропонування ними нижчих цін. При цьому на найбільші знижки можна сподіватися при укладанні контрактів на поставку великих партій устаткування або комплексну поставку товарів із виконанням монтажних і пусконалагоджувальних робіт або контрактів, що передбачають поставку товарів із довгостроковим технічним обслуговуванням і ремонтом тощо.

Таким чином, тендер з оцінкою на основі експлуатаційних витрат може виявитися найбільш ефективним, якщо замовник:

- підібрав декілька подібних моделей, що відповідають його потребам і різняться цінами на товари і вартістю їхньої експлуатації;

- переконався, що на ринку існує обмежена кількість постачальників кожної моделі;

- не розраховує на участь у торгах кількох постачальників однієї моделі товару.

8. Методика оцінки соціально-економічного ефекту впровадження заходів скорочення виробничого травматизму, щодо покращення умов і охорони праці

Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники : 1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

9. Визначення річної економії собівартості продукції, котра зумовлена зниженням виробничого травматизму, як захід покращення умов та охорони праці

Річну економію собівартості при зниженні рівня загального захворювання розраховують за формулою:

Е З З = У ВП р Д З ( 1 - ) М

де: У - коефіцієнт, який враховує витрати підприємств за один день хвороби в залежності від змінної виробітки: У = 0,3 - 0,92 ;

ВПр - середньорічна виробітка вагової продукції одним працюючим в звітному році, грн. ;

Дз - річні витрати робочого часу до впровадження заходів в зв,язку з загальним захворюванням, люд. - днів ;

КПТ1 і КПТ2 - коефіцієнт втрат робочого часу від загальних захворювань до та після впровадження заходів (кількість днів непрацездатності на 100працюючих) ;

М - коефіцієнт, який враховує долю витрат робочого часу від загальних захворювань з тимчасовою витратою працездатності взв'язку з незадовільними умовами праці: М = 0,25 - 0,46 ;

5.3.4.4 Річна економія собівартості продукції (скорочення втрат при скороченні професійних захворювань: дерматити,тендовагініти, пильові бронхіти, віброзахворювання тощо ) можна розрахувати за формулою:

Епз = ( Н 1 - Н 2 ) КМ

де: Н 1 і Н 2 - кількість випадків професійних захворювань з необоротними процесами до та після впровадження заходів (для порівняння беруться середньорічні дані за п'ятирічний період) ;

Км - матеріальні наслідки від одного нещасного випадку професійного захворювання , грн.

5.3.4.5 Річна економія собівартості продукції, що зумовлена зниженням виробничого травматизму, визначається за формулою:

Еп =ДН1( ЗД с + м ХС)+ ДІН ТїН1 - ТіН2 Т + ДсТСМ1 -ТСМ2

де: Дн1 - річні втрати робочого часу до впровадження заходів у потерпілих від нещасних випадків, тимчасова непрацездатність яких закінчилася в тому ж році з поверненням робітника на виробництво, люд./днів ;

Зд - середньоденна заробітна плата, грн. ;

с - коефіцієнт, який враховує інші втрати від вказаних нещасних, випадків окрім собівартості продукції, тобто матеріальних наслідків: (1,2 -1,4);

м - коефіцієнт, який враховує втрати підприємства за один день хвороби в залежності від виробітку за зміну: (0,2 + 0,45) ;

ХС - виробітка за зміну одного робітника у звітному році, грн. ;

КП1 і КП2 - коефіцієнти втрат робочого часу до і після впровадження заходів:

(КП = ;

ДІН і ДІС - втрати підприємства від одного нещасного випадку з інвалідним та смертельним наслідком ;

ТіН1 і ТіН 2 - кількість нещасних випадків з інвалідним наслідком до і після впровадження заходів ;

ТСМ 1 і ТСМ2 - кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком до і після впровадження заходів.

10. Визначення економії собівартості продукції (скорочення видатків), що зумовлена зниженням плинності кадрів, як захід покращення умов та охорони праці

Економію собівартості продукції ( скорочення втрат) при зниженні плинності кадрів можна розрахувати за формулою:

ЕТ = d ВПр n ( 1 - )

де: d - коефіцієнт витрат підприємством в залежності від річного виробітку продукції працюючим : С = 0,037 ;

ВПр - середньорічна виробітка валової продукції одним працюючим в звітному році, грн.;

n - кількість звільнень за власним бажанням до впровадження заходів, чол.;

Кп 1 і Кп 2 - коефіцієнт плинності робочої сили (відношення звільнених працюючих за власним бажанням до загальної кількості · 100) до та після впровадження заходів, % ;

- коефіцієнт звільнень за власним бажанням у зв,язку з незадовільними умовами праці ( для сільгосппідприємств

= 0,165 - 0,205 ).

11. Методика розрахунку терміну окупності капітальних вкладень в заходи з покращення умов та охорони праці

Якщо справу маємо тільки з вкладеннями капітальних затрат, тоді загальну (абсолютну) економічну ефективність визначаємо за формулою:

Цей показник коефіцієнт ефективності капітальних вкладень необхідно співставити з нормативними (ЕН = 0,08). Якщо ЕК ЕН, тоді капітальні вкладення необхідно рахувати ефективними.

Величина зворотня показнику (коефіцієнту) ефективності капітальних вкладень є їх термін окупності і розраховується за формулою:

Т = , років

Термін окупності вкладень необхідно співставити з нормативним ( ТН = 12,5 років ). Якщо він менше ефективного( Т ТП ), то капітальні вкладення рахуються ефективними.

Приклад розрахунку:

Розрахуємо річний ефект отриманий на виробництві сіна природних та сіяних трав від впровадження заходів по охороні праці, для чого використаємо наступну формулу:

Ер = ( C1 - C2 ) ВГ - ЕН З oq = (15,6 - 15,0 ) 5000 - 0,1· 4000 = 4400 грн.

де: С1 і С2 - собівартість 1 центнера кормової одиниці сіна природних та сіяних трав до та після впровадження заходів (С1 = 15,96грн.;С2 =15,00грн.) ;

ВГ - річний обсяг виробництва сіна природних та сіяних трав після впровадження заходів (ВГ = 5000 ц. кормових одиниць);

ЕН - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності вкладень в заходи ( ЕН = 0,1 ) ;

ЗОq - одноразові витрати, пов'язані з розробкою та впровадженням заходів ( ЗОq - 4000 грн.).

Визначимо прирост продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості продукції, що визваний поліпшенням умов праці.

П Т = ( Т1 / Т2 - 1 ) 100 = ( 1,74 / 1,69 - 1 ) 100 = 2,96 %

де: Т1 , Т2 - трудомісткість виробництва 1ц. кормової одиниці сіна природних та сіяних трав до та після впровадження заходів, нормо0-годин (Т1 = 1,74 нормо-годин, Т2 = 1,69 нормо-годин).

Розрахуємо термін окупності одноразових витрат за формулою:

Тод = Зод / ( С1 - С2 ) ВГ = 4000 / (55,96 - 55,00) 5000 = 0,83 роки

12. Методика визначення госпрозрахункового економічного результату щодо покращення умов та охорони праці

При визначенні річного економічного ефекту економія по собівартості продукції (С1 - С2) ВГП може бути розрахована безпосередньо у річному розрізі по окремим елементам собівартості:

- сировина та матеріали;

- пальне та енергетика на технічні цілі;

- основна і додаткова заробітна плата працюючих;

- відрахування на соціальне страхування;

- витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

- цехові та загально виробничі витрати;

- втрати від браку;

- інші виробничі і невиробничі витрати.

Вираз (С1 - С2) ВГП є не що інше, як госпрозрахунковий результат ( Р ), визначення якого висвітлювалось в параграфах ( 5.3.1. - 5.3.4.) розділу 5.3., а затрат, якексплуатаційних (С), так і капітальних (К) в розділі 4 методичних вказівок, то це дає можливість визначити загальну (абсолютну) соціально-економічну ефективність затрат в заходи по поліпшенню умов та охорони праці за формулою:

ЕЗ = або ЕЗ =

де: С - експлуатаційні затрати, грн.;

К - капітальні затрати, грн.

13. Методика розрахунку річної економії заробітної платні, як захід покращення умов та охорони праці

14. Монографічний медот аналізу травматизму

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації. 15. Методика визначення річної відносної економії умовно-постійних витрат, як захід покращення умов та охорони праці

 Річна відносна економія умовно-постійних витрат, які утворюються в зв'язку зі збільшенням об'єму виробництва при впровадженні багатогалузевих заходів по поліпшенню умов і охорони праці, визначається за формулою:

ЕУП = ВП У

де:ВП - приріст випуску продукції за рахунок проведених заходів, (т, га, Ц, ШТ. ТОЩО ) ;

У - умовно-постійні витрати на одиницю продукції, грн. ;

16. Методика розрахунку річної економії заробітної платні від зниження трудомісткості продукції, як захід покращення умов та охорони праці

Річна економія заробітної плати від зниження трудомісткості продукції визначається:

а) при погодинній оплаті праці, грн.

б) при відрядній оплаті праці, грн.

де: ЕП1 і ЕП2 - річний фонд основної заробітної плати робітників, які працюють погодинно до та після впровадження заходів, приведеної до однакового об'єму продукції ( робіт), грн.;

ЕС1 і ЕС2 - відрядна розцінка за одиницю продукції ( робіт) до та після впровадження заходів, грн.;

Е Д1 і Е Д2 - додаткова заробітна плата у % до основної, грн.;

В 2 - об'єм виробленої продукції після покращення умов праці в натуральних одиницях. (т, шт, га тощо).

17. Методика розрахунку річної економії заробітної платні від зменшення чисельності працівників, як захід покращення умов та охорони праці

 Річна економія оплати праці від зменшення кількості працюючих розраховується за формулою:

Е ЗЧ = Е Ч З М - Ф СР Ч1

де:Е Ч - абсолютне фактичне вивільнення чисельності працюючих, чол.;

З М - середньорічна оплата праці одного працюючого (основна і

додаткова) до та після впровадження заходів, грн.;

ФС - приріст середньої заробітної плати одного працюючого від впровадження заходів, грн.;

Ч1 - кількість працюючих після впровадження заходів, чол.

18. Методика визначення річної економії відрахувань на соціальне страхування, як захід покращення умов та охорони праці

Е СС - річна економія відрахувань на соціальне страхування, грн.

Річна економія заробітної плати від зниження трудомісткості продукції визначається:

а) при погодинній оплаті праці, грн.

б) при відрядній оплаті праці, грн.

де: ЕП1 і ЕП2 - річний фонд основної заробітної плати робітників, які працюють погодинно до та після впровадження заходів, приведеної до однакового об'єму продукції ( робіт), грн.;

ЕС1 і ЕС2 - відрядна розцінка за одиницю продукції ( робіт) до та після впровадження заходів, грн.;

Е Д1 і Е Д2 - додаткова заробітна плата у % до основної, грн.;

В 2 - об'єм виробленої продукції після покращення умов праці в натуральних одиницях. (т, шт, га тощо).

19. Методика визначення річної економі собівартості продукції від покращення соціальних показників, як захід покращення умов та охорони праці