1.Узагальнена структурна схема восп, призначення елементів цієї схеми. Параметри восп.

Ця схема містить типове прикінцеве обладнання багатоканальної системи передачі 1, апаратуру спряження 2, передавальний оптоелектронний модуль (ПОМ) 3, оптичний кабель 4, приймальний оптоелектронний модуль (ПрОМ) 5, електронний регенератор 6.

На передавальній прикінцевій станції А первинні сигнали надходять на прикінцеву типову апаратуру, де об'єднуються в груповий сигнал, що надходить до апаратури спряження. В ній електричний сигнал перетворюється у форму, необхідну для передачі волоконно-оптичним лінійним трактом, тобто формується лінійний сигнал. Після цього в ПОМ здійснюється модуляція потужності оптичної носійної лінійним електричним сигналом і оптичний сигнал надходить до світловода.

Під час розповсюдженя кабелем оптичний сигнал послаблюється і спотворюється. Для збільшення дальності зв'язку через певні відстані вздовж лінії встановлюються проміжні станції (регенератори), що відновлюють форму сигналу і компенсують загасання (послаблення) в лінії.В регенераторі проводиться обробка (підсилення, корекція, регенерація) електричного сигналу. Тому на проміжній станції оптичний сигнал на вході перетворюється в електричний, зворотне перетворення відбувається на виході. Ці перетворення здійснюються в ПрОМ та ПОМ відповідно. На приймальній прикінцевій станції Б здійснюються перетворення оптичного сигналу в електричний, його регенерація, підсилення, відновлення до вигляду первинного сигналу на вході прикінцевої станції А. У ВОСП одне волокно використовується для передачі в напрямку.А-Б, а інше у зворотному напрямку Б-А, одне волокно є еквівалентом двопроводової лінії, передача в обох напрямках здійснюється на однакових оптичних носійних, тому ВОСП аналогічна чотирипроводовій односмуговій системі передачі.

- кількість основних цифрових каналів;

- швидкість передачі в оптичному лінійному тракті ;

- лінійний код;

- коефіцієнт помилок;

- енергетичний запас;

- енергетичний потенціал;

- межі автоматичного регулювання підсилення;

- максимальна довжина дільниці регенерації (для означеного загасання ОК);

- кількість проміжних станцій;

- максимальна довжина лінійного тракту;

- довжина хвилі оптичної носійної;

- згасання оптичного кабелю;

- тип джерела випромінювання;

- тип приймача оптичного випромінювання;

- тип волоконного світловода в ОК.

2. Класифікація восп. Покоління восп та структурні схеми восп різних поколінь.

ВОСП кваліфікуються за рядом ознак.

За галуззю застосування ВОСП діляться на магістральні, зонові, системи місцевого зв’язку (для з’єднувальних ліній міської телефонної мережі та сільського зв'язку), системи для локальних інформаційно-обчислювальних мереж, внутрішньооб'єктові системи.

За ступенем ієрархії-системи плезіохронной цифрової ієрархії (PDH) і системи синхронної цифрової ієрархії (SDH).

За технологією оптичного мультиплексування (WDM) – системи з грубим оптичним мультиплексуванням (CWDM), системи з щільним оптичним мультиплексуванням (DWDM), системи з зверхщільним оптичним мультиплексуванням (HDWDM).

Розроблені також одноволоконні ВОСП, в яких передача інформації в різних напрямах здійснюється на різних оптичних носійних, така технологія використовується в пасивних оптичних мережах абонентського доступу, для організації з’єднувальних ліній міської телефонної мережі.

Розвиток волоконно-оптичних технологій характеризується появою декількох поколіннь ВОСП.

У ВОСП першого покоління використовувалися багатомодові ВС в першому вікні прозорості, загасання ОВ становило 5-7 дБ/км, довжина регенераційної дільниці не перевищувала 7-10км. У ВОСП другого покоління використовується одномодове волокно в другому й третьому вікнах прозорості, загасання ОВ у другому вікні прозорості не перевищує 0,5 дБ/км, а в третьому вікні прозорості воно не перевищує 0,3 дБ/км, довжина регенераційної дільниці збільшилася до 40-70 км. ВОСП цих поколінь-це системи плезіохронної цифрової ієрархії. В цих ВОСП застосовувалися світлодіоди та багатомодові лазерні випромінювачі.

ВОСП третього покоління--це системи синхронної цифрової ієрархії, в яких використовуються ОВ зі зміщеною нульовою та зміщеною ненульовою дисперсією в третьому вікні прозорості та одночастотні випромінювачі. Довжина дільниці регенерації в більшій мірі обмежується дисперсією, а не загасанням кабеля і становить 60-80 км.

У ВОСП четвертого покоління використовується оптичне мультиплексування, а для компенсації втрат у волоконно-оптичному тракті застосовуються оптичні підсилювачі, для зменшення розширення імпульсів внаслідок дисперсії використовуються світловоди із зміщенною від’ємною дисперсією та на прикінцевих пунктах встановлюються компенсатори дисперсії, довжина лінії між прикінцевими пунктами становить 170-200 км, при цьому на лінії не встановлюються регенератори. На основі цих систем створюються повністю оптичні мережі. Оптичне мультиплексування засноване на властивості ортогональности переносників інформації, оптичні сигнали з різними довжинами хвиль поширюються світловодом, без взаємодії між собою.