1)Склад і структура особистості

Людина - це біологічна істота, наділена, на відміну від інших тварин, свідомістю іі мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина - істота соціальна. Конкретну людину з усіма її характерними, родовими, ознаками позначають поняттям індивід. Поняття особистість більш вузьке, ніж «людина». Особистість-системна соціальна характеристика індивіда, в якій відображається предметна діяльність та спілкування, тобто і окупність суспільних відносин, в які включений індивід. Особистість - це ознака свідомого індивіда, який займає певну позицію у суспільстві і виконує певні соціальні ролі. Позиція особистості - стала система її ставлень до тих чи інших характеристик дійсності Неповторність, оригінальність особистості, сукупність тільки їй притаманних своєрідних рис створюють індивідуальність людини, яка в одних людей має дуже яскраву палітру, в інших-малопомітна.

2)Однопорядкові підструктури по Платонову:

Перша підструктура характеризує спрямованість особистоті або вибіркове ставлення людини до дійсності.Складові підструктури особистості не є вродженими і відображають індивідуальне суспільне мислення.Друга підструктура містить знання, уміння, навички й звички, засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Структуру розглядають як підготовленість індивіда. На формування компонентів даної підструктури помітно виливають біологічні й генетичні якості людини.Третя підструктура містить індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприймання, емоції, волю, мислення,память.На основі психічних процесів утворюються психічні якості, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень її діяльності і поведінки, типовий для індивіда.Четверта підструктура особистості містить темперамент, статеві й вікові властивості.

3) Спрямованість та 4 типи самоуправління:

1)морально-вольовий(на досягнення суспільно значущих цілей, що відпов. високим моральним нормам)

2)аморально-вольовий

3)абулічний (слабкий)

4) імпульсивний.

Спрямованість - це усталена системи найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя.

Три основні види спрямованості особистості:

1) особиста (престижна, егоїстична);

2) групова (суспільна чи альтруїстична);

3) ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).

Особиста спрямованість виникає внаслідок переваги власного благополуччя, самоствердження. Групова спрямованість наявна тоді, коли вчинки людини спрямовані на інтереси організації та інших людей. Ділова спрямованість породжується самою діяльністю, через зацікавлення нею. Це може бути спрямованість на науку, спорт, професію, мистецтво.

16)Емоції (почуття) – процеси, які відчуваються у формі переживань і відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій щодо життєдіяльності людини. Головна ознака емоцій – суб’єктивність. До найбільш значущих емоцій відносять:Афект – найбільш сильний вид емоційної реакції. Афектами називають інтенсивні, короткочасні сильні збудження, що характеризуються значними змінами свідомості, порушеннями контролю за поведінкою. Власне емоції – на відміну від афекту – більш тривалі і являють собою реакцію як на події, що відбуваються в даний час, так і на можливі події чи на такі, що згадуються.

З погляду впливу власне емоцій на діяльність людини вони поділяються на стенічні (побуждают) та астенічні(угнетают).

Настрій – це тривале переживання певних емоцій, що забарвлює протягом значного часу окремі психічні процеси й поведінку людини.

Стрес – емоційний стан людини, який виникає при напруженні, як неспецифічна реакція організму на ситуацію, що потребує перебудови діяльності організму.

Почуття – це ще один із видів емоційних станів, який визначається як вищий рівень розвитку емоцій, що характеризує стійке переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ, які мають мотиваційну, спрям овальну значущість.

У залежності віл предметної сфери, до якої вони належать, почуття поділяються на моральні, інтелектуальні, естетичні, практичні.

Моральні почуття – переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому.

Інтелектуальні почуття – виражають відношення особистості до процесу пізнання.

Естетичні почуття – відчуття краси, що виявляється у сприйманні творів мистецтва, явищ дійсності.

Практичні почуття – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної та інших видів діяльності.