- •1.Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правими дисциплінами.
- •2. Мова як засіб професійного спілкування.
- •3. Поняття про сучасну українську літературну норму.Типи мовних норм.Форми сучасної української літературної мови.
- •4. Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •5. Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів.
- •6. Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •7. Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8. Офіційно-діловий стиль як один з функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •9. Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •10. Поняття про документ, його властивості та вимоги до оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •11. Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •12. Культура мови і мовлення. Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •13. Мовленнєвий етикет – невід’ємний етикет професійної культури юриста.
- •14. Правила культури спілкування (за і. Томаном)
- •16. Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •17. Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •20. Бар’єри у спілкуванні , його рівні.
- •21. Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •22. Допит як різновид переговорів.
- •23. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •24. Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики. Культура телефонного діалогу.
- •26. Основи комунікативної лінгвістики.
- •27.Нлп як мистецтво комунікації.
- •30.Закон про мови в урср
- •31.Ку Про функціонування та р-к мов в Укр.
- •32.Державна мова та її функцї
- •33.Функції мови в суспільстві.
- •34.Загальне поняття про лексику,лексикологію,термін та термінологію.
- •35. Слово як найменша самостійна одиниця мови,його лекс. Значення.
- •36. Лексика сучасної укр мови з погляду її походження.
- •37.Стилістична диференціація укр. Лексики. Проф.Лексика
- •38.Канцеляризми та штампи.
- •39.Фразеологія у проф. Спілкуванні юристів.Укр лексикографія .
- •40.Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •42.Запозичення в юридичній термінології.
- •43.Труднощі що виникають при перекладі з російської на укр мову.Синоніми,омоніми та пароніми в юр. Термінології.
- •44.Міжмовні пароніми.
- •45. Особливості використання різних частин мови у п.С.
- •46. Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •47. Відмінювання прізвищ, імен, по-батькові, географічних назв.
- •Творення та відмінювання імен по батькові
- •Відмінювання прізвищ
- •48.Правопис відмінкових закінчень іменників 2 відміни у родовому відмінку.
- •49. Рід, число невідмінюваних іменників.
- •50. Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •51. Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у професійних текстах.
- •52. Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •53. Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •54. Прийменник у професійному мовленні. Прийменник в діловому мовленні.
- •55. Особливості українського правопису.
- •56. Орфоепічні норми.
- •57. Систематизація правил орфоепії.
- •58. Правопис прізвищ, імен та по батькові.
- •59. Правопис складних іменників та прикметників.
- •60. Правопис прислівників.
- •61. Написання слів з великої літери.
- •62. Особливості доречного слововживання
- •63. Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи.
- •64. Багатозначні слова та омоніми.
- •65. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціалізовані в юридичному тексті.
- •66. Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •67. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.
- •69. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •70. Просте і складне речення у юридичному документі.
- •71. Документ – основний вид ділового мовлення.
- •72. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •73. Види документів та їх класифікація.
- •74. Документи юридичного фаху.
- •75. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •4.1. Правила оформлення заголовків та підзаголовків
- •76. Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •77. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •Резюме Кулик Вікторія Юріївна
- •78. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування.
- •79. Етикет ділового листування.
- •80. Кореспонденція за характером інформації.
- •81. Телеграма. Факс.
- •82. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні й пояснювальна записки, виробничі звіти.
- •83. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •85.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •86. Ознайомлення з організаційними документами. Статут, положення, інструкція.
- •87.Позовна заява.
- •88.Види договорів.
- •89.Протокол слідчої дії.
55. Особливості українського правопису.
56. Орфоепічні норми.
57. Систематизація правил орфоепії.
Орфоепічні норми – це загальноприйняті правила літературної вимови. Систему норм літературної вимови вивчає орфоепія. Українська орфоепія включає норми вимови звуків (голосних і приголосних), а також звукосполучень у процесі асиміляції, подвоєння, подовження, спрощення, збігу звуків. Вимова голосних і приголосних звуків характеризується такими особливостями: – гол. зв. вимовл. повнозвучно в будь-якій позиції; звуки [а], [і], [у] передаються завжди чітко і виразно; ненаголошений [о] не наближається до [а], як у російській мові, але перед складом з наголошеним [у] та [і] – [о]; ненаголошений [е] вимовляється як [еи], а ненаголошений [и] – як [ие] (вексель, дисконт); звуки [е], [і] в іншомовних словах після голосних можуть йотуватися (клієнт, егоїст); – пригол. дзвінкі не оглушуються в кінці слів та в середині перед глухими, тільки [г] у словах нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю та в похідних від них перед глухими вимовляється як [х]; глухі приголосні перед дзвінкими передаються дзвінко (клятьба, просьба); прийменник і префікс з перед глухими послідовно оглушуються (з товаром, з попитом); звук [з] у префіксах роз-, без-, через- та прийменниках без, через перед глухими залежно від темпу мовлення може вимовлятися дзвінко або оглушено (розпорядчий, безприбутковий, через транспорт); губні, шиплячі (неподовжені), задньоязикові і гортанний [г] звучать твердо, лише перед [і] пом’якшено (біржа, мільйон, шість, банкір, архів); у деяких питомо українських та іншомовних словах губні, задньоязикові, гортанний та подовжені шиплячі пом’якшуються перед я, ю (бюджет, кювет, річчю,бездоріжжя); перед [е] приголосні вимовляються твердо (цейтнот, тендер) тощо. Вимова звукосполучень пов’язана з такими процесами: – з асимілятивними змінами; напр., у закінченнях дієслів -ться, -шся вимовляються як [ц?:а], [с?:а] (інвестується, фінансуєшся), -жся, -чся у дієсловах наказового способу передаються як [з?с?а], [ц?с?а] (уріжся, морочся), [з] перед шиплячими уподібнюється до них і вимовляється як [ш:], [ж:], [жш] (зшити, безжурність, безшумний); – з подвоєнням звуків; напр., два звуки вимовляються при збігу однакових приголосних на стику префікса і кореня, кореня і суфікса, двох суфіксів, двох префіксів, основи дієслова і постфікса (віддаль, корінний, годинник, возз’єднання, піднісся); у похідних від слів з подвоєними звуками (законно, невинність); у прикметниках на –анн-ий, -янн-ий, -енн-ий зі значенням можливості дії (здійсненний, але довгожданий); в іншомовних власних назвах (Брюссель, Голландія, Канни, Оттава, Діккенс); у словах алло, брутто, нетто та інших; – з подовженням звуків; напр., подовжено вимовляються звуки [д], [т], [з], [с], [л], [н], [ж], [ш], [ц], [ч] після голосного перед я, ю, є, і у всіх відмінках імен. сер.р. на -я ІІ відм. (крім Р.в. без закінчення
58. Правопис прізвищ, імен та по батькові.
Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов'яненко, Тимошенко, Юрчук.
Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:
1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;
2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов;
3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячеє, Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;
4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Ааександров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаєв, Білевич. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський;
5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іва-щенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко.
Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шиша-рова, Шишацький, Щиглов, Щипачов;
6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Ільїн, Переїденко;
7) російська літера ы завжди передається через и. Напиклад: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;
8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Вшоградов, Винокур;
9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Наприклад; Матвєев, Андрєєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв, Мед-ведєв, Пахарєв, Каменєв, Гундарєв, Жухарєв; Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев;
10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: При-ходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;
11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;
12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишне-вецький, Новицький, Липовицький, Іваницький, Жванецький, Корецький, Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Завадовський, Зелінський, Пет-ровський, Тройський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський.
Імена по батькові
При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна.
Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил. їх слід пам'ятати.
Григорій — Григорович, Григорівна
Сава — Савич (-ович), Савівна
Ілля—Ілліч, Іллівна
Микита —Микитович, Микитівна
Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна)
Лука —Лукич, Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише
закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і).
Наприклад:
Р. в. Людмили Тимофіївни (неправильно: Тимофі-ївної)
Вікторії Володимирівни (неправильно: Володи-мирівної)
Д. в. Людмилі Тимофіївні (неправильно: Тимофі-ївній)
Вікторії Володимирівні (неправильно: Володими-рівній).