Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Імпресіонізм
Виконав:
студент І курсу групи 102 –А
архітектурного факультету
Подхватілін Олександр Геннадійович
Перевірила: Рібос Н.І.
Полтава 2012
Зміст
Вступ 3
Імпресіонізм як художній стиль в мистецтві 4
Висновки 8
Додатки 9
Список використаної літератури 12
Вступ
Кінець XIX - початок XX ст. Межа століть - грань між традиційним реалістичним мистецтвом і модернізмом, що лише починає формуватись. Однією зі спроб осмислити цей процес була стаття Є.Замятіна "Про літературу, мистецтво і ентропію". У ній читаємо: "Усі реалістичні форми - нерухомі. У природі такого обмеженого непорушного світу немає, він умовність, абстракція, нереальність. Звичне банальне мистецтво приємне і комфортне. Але повернутись до нього вже неможливо. Кожна революція - це рана і біль, але ранити треба. Тому що люди, а особливо художники, часто хворіють сонною хворобою (ентропією). І вже. немає сил поранити себе, розлюбити улюблене, залишити затишні покої, що пахнуть лавровим листям і славою, піти в чисте поле і там почати все спочатку".
Почати все спочатку, відмовитися від традиції - це важко зробити не лише тому, хто творить, а й тому, хто сприймає твір мистецтва. Напевно, через те стільки сарказму, злої іронії, несприйняття і навіть агресії викликала виставка анонімних художників у Парижі. Ось що писали паризькі газети 1874 р.
«Вчора на вулиці Лепелетьє заарештували якогось бідолаху, який, відвідавши виставку, почав кусати перехожих.
Цей портрет - огидна карикатура, написана олією. Месьє Моне створює грубі образи спеціально для того, щоб привернути до себе увагу»
Саме такою була реакція критиків на першу виставку художників-імпресіоністів. Мабуть, тому вони називали себе "салоном тих, кого зреклися".
15 квітня 1874 p. на бульварі Капуцинок у Парижі відкрилася виставка групи художників, чиї роботи відхилив офіційний Салон. А вже 25 квітня в популярній гумористичній газеті "Шаріварі" з'явилася стаття з назвою "Виставка імпресіоністів" нікому не відомого репортера Луї Леруа, який навіть не припускав, що глузливе прізвисько, вигадане ним, збереже його ім'я в історії. Леруа підштовхнула до цього картина, що значилася в каталозі під номером 98 і називалась "Impression" ("Враження. Схід сонця").
Її автору, французькому художникові Клоду Моне, якось довелося спостерігати схід сонця на узбережжі Бретані. Він побачив не яскраве сліпуче коло, облямоване променями. Перед ним блискотіла рухлива маса води, яка на горизонті зливалася з небом. Повільно пропливали рибальські човни. Вода і небо рухатися, текли, змінювали обриси, виграючи найніжнішими барвами в сонячному світлі. Моне спробував показати саме враження мінливості, наскільки це було можливо.
Дорого коштували йому і враження, і цей схід сонця.
Лише згодом, через 10 років, прізвисько "імпресіоністи" перестало бути образливим. Слово сподобалося публіці й критикам, його сприйняли і самі художники. Клод Моне заявив: "Я був і хочу залишатись імпресіоністом".