25)Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.

Мовленнєвий потік членується на відрізки різного розміру. Ці відрізки і є основними фонетичними одиницями. До них належать фрази, такти, склади і звуки. Найкрупнішою фонетичною одиницею є фраза. Фраза - відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно - змістову єдність, виділену з двох боків паузами. Наприклад: Я єсть народ \ якого правди сила \ ніким звойована ще не була (П. Тичина). Кожна фраза (фонетична синтагма) пов'язана зі змістом та інтонаційним малюнком і має власний (фразовий) наголос. У середині фрази не може бути паузи, оскільки вона б спотворила зміст. Неоднакове членування речення на фрази зумовлює різну змістову інтерпретацію. Пор.: Це було спостереження | за грою наших шахістів і Це було спостереження за грою | наших шахістів. У першому випадку хтось спостерігав за грою наших шахістів, у другому — наші шахісти спостерігали чиюсь гру. Фраза розпадається на такти. Такт — частина фрази, об'єднана одним наголосом. Такти членуються на склади, оскільки кожен такт складається з декількох зростань і спадів звучності. Склад – об’єднувана вимовою фонетична одиниця, що складається з голосного і прилеглих до нього приголосних або лише голосного звуки.

Склад має вершину і периферію.

Вершина – момент найвищої звучності. Периферія складається з ініціалі й фіналі. Ініціаль – наростання звучності до вершини, а фіналь - затухання звучності після вершини. Виокремлюють різні типи складів. За характером початкової частини склади бувають: 1)прикритими (починаються з приголосного гіл-ка); 2)неприкритими (починаються з голосного ох, ось). За характером кінцевої частини склади бувають: 1) відкритими (закінчуються на голосний но-чі); 2)закритими (закінчуються на приголосний ніч). Складотворчим звуком, як правило є голосний. Якщо складотворчим є один голосний, то його називають монофтонгом. Якщо в межах одного складу існує декілька голосних, то їх називають поліфтонгами. Серед поліфтонгів найпоширенішими є дифтонги і трифтонги. Дифтонг – два голосних, які утворюють один склад ( англ. Аi ( my «мій»), Аu ( town «місто»). Тирфтони – три голосних, які творять один склад ( англ. Aue (our «наш», flour «квітка», power «сила»).

26)Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.

Наголос — виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів. Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний (тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.Словесний наголос це наголос яким виділяють такт. Як правило такт збігаєтьс зі словом. Він може також включати: проклітики – короткі ненаголошені, переважно службові слова перед основним наголошеним словом ( зі мною, як стріла), енклітики – ненаголошені службові слова, які стоять після наголошеного слова ( ходив би, хотів же). Словесний наголос буває динамічним, музикальним і кількісним. 1)динамічний – виділення одного із складів слова більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря (характерний для української, англійської, чеської, італійської французької мов). 2)Музикальний – виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону ( характерний для норвезької, шведської, литовської, сербської, хорватської мов).3)Кількісний – виділення складу більшою тривалістю звучання. Такий наголос можливий у тих мовах, де немає розрізнення довгих і коротких голосних (новогрецька мова). Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі ( Коли я вийшов на вулицю, / зустів давнього друга). Логічний наголос – особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні (Ліки приймати до їди, чи після?). Емфатичний наголос – емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків (Він чудо-о-ова людина!).