- •1)Зміст та основні завдання курсу «Вступ до мовознавства». Місце мовознавства в системі наук.
- •2)Методи вивчення і опису мов.
- •3)Природа і сутність мови. Функції мови.
- •4)Мова і суспільство.
- •5)Структура мови. Синхронія і діахронія.
- •7)Мова і мислення.
- •8)Гіпотези походження мови.
- •9)Мова як історичне явище. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку мов.
- •10)Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат.
- •11)Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •12)Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •13)Розвиток і функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов.
- •14)Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •15)Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •16)Поняття типологічної класифікації мов.
- •18)Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •19)Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •20)Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •21)Поняття про звуки мови. Акустичні властивості звука.
- •22)Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •23)Класифікація голосних.
- •24)Класифікація приголосних.
- •25)Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •26)Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.
- •27)Інтонація та її складові.
- •28)Позиційні зміни звуків.
- •30)Спонтанні зміни звуків. Звукові закони.
- •31)Поняття про орфоепію. Фонетична транскрипція.
- •32)Фонетичні та історичні чергування звуків.
- •33)Фонема. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •34)Вчення про позицій фонем. Варіанти і варіації фонем.
- •35)Поняття фонологічної системи.
- •36)Слово як предмет лексикології. Розділи лексикології.
- •37)Значення слова.
- •38) Полісемія та омонімія.
- •39)Синонімія та антонімія.
- •40)Питання про лексико-семантичну систему мови.
- •41)Характеристика різних груп слів, що входять до словникового складу мови.
- •42)Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології.
- •42)Історичні зміни словникового складу. Історична лексикологія.
- •44)Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45)Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46)Лексикографія. Основні типи словників.
- •47)Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48)Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49)Морфема. Види морфем.
- •50)Граматична форма слова.
- •51)Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52)Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм.
- •53)Службові слова, порядок слів та інтонація як засіб вираження граматичних значень.
- •54)Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій.
- •55)Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •56)Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •57)Частини мови в різних мовах.
- •58)Характеристика основних частин мови.
- •59)Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •61) Речення як основна комунікативна одиниця. Речення і судження.
- •62)Члени речення і частини мови. Актуальне членування речення.
2)Методи вивчення і опису мов.
Основними методами дослідження мови є описовий,порівняльно-історичний, зіставний і структурний.Описовий метод. Його мета — дати точний і повний опис мовних одиниць. Суть методу полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць. Цей метод має велике практичне значення, оскільки пов'язує лінгвістику з суспільними потребами. На його основі створено так необхідні описові граматики різних мов і тлумачні, орфографічні, орфоепічні та інші нормативні словники. Порівняльно-історичний метод. Його об'єктом є споріднені мови, тобто ті, які мають спільного предка. Головне завдання цього методу — відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому. За його допомогою можна реконструювати (відтворити) давні не зафіксовані в пам'ятках писемності мовні одиниці — звуки, слова, їх форми і значення.
Якщо описовий метод застосовують до вивчення сучасного стану мови, то порівняльно-історичний — до минулого, до того ж дуже далекого, яке не засвідчене писемними документамиНа основі порівняльно-історичного методу створено історичні й порівняльно-історичні граматики мов і етимологічні словники (словники, які пояснюють походження слів).Зіставний метод. Його об'єктом є вивчення різних мов — споріднених і неспоріднених. Мета — шляхом зіставлення виявити спільні, однакові (ізоморфні) й відмінні, специфічні риси зіставлюваних мов у звуковій, словниковій і граматичній системах. Практичне застосування зіставний метод знайшов у теорії та практиці перекладу і в методиці викладання іноземних мов. На його основі створюють зіставні граматики мов, порівняльні типології мов та двомовні перекладні й диференційні словники.Структурний метод. Він застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені й пов'язані строгою системою відношень і зв'язків.
3)Природа і сутність мови. Функції мови.
Проблема природи мови цікавила лінгвістів здавна. Одні з них вважали її природним явищем ( що мова є своєрідним організмом, який народжується, живе за біологічними законами, розвивається, старіє і, нарешті вмирає. Прихильники цієї ідеї вважали що мова властива не тільки людям, а й тваринам), інші – суспільним явищем тому, що мова є здобутком людства.Опановують мову лише люди. Інші істоти можуть навчитися відтворювати чимало слів або фраз, однак вони не володіють мовою свідомо, як людина. Тому є підстави стверджувати, що здатність до опанування мови закладена в людині на біологічному, генному рівні. Наука відкрила окремий мовний ген, який відповідає за здатність до оволодіння мовою. Отже, мова не є природним явищем, вона має виражений суспільний характер вона тісно повязана із суспільством, є однією з істотних його ознак. Поза суспільством вона стає мертвою, а жодне суспільство без мови існувати не може. Основними функціями мови є комунікативна імислетворча.КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ — функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Щоправда, існують й інші комунікативні засоби, наприклад, жести й міміка. У мовознавстві навіть існує думка, що спочатку люди спілкувалися за допомогою жестів і міміки і лише згодом — звуковою мовою. Як доказ комунікативної придатності жестів та міміки можна навести пантоміму. Однак у звичайному людському спілкуванні жести й міміка є лише допоміжними супровідними щодо звукової мови засобами. Допоміжними засобами спілкування можна якоюсь мірою назвати музику й живопис, проте якими б досконалими вони не були, замінити мови не можуть. МИСЛЕТВОРЧА ФУНКЦІЯ МОВИ — функція формування й формулювання думки. Мислення (думка) не тільки виражається словом, але й здійснюється в ньому.
Усі інші функції мови, похідні від головних, вони є ніби уточненням, детальнішою видовою класифікацією їх. Так, з комунікативною функцією пов'язані такі функції: фактична - тобто контактоустановлювальна; репрезентативна — функція позначення світу речей; емотивна —функція вираження почуттів, емоцій; експресивна — функція самовираження, створення образу мовця, автора; волюнтативна — функція волевиявлення; естетична — функція вираження прекрасного, виховання естетичного смаку.Обидві ці функції дуже тісно пов'язані між собою: для того, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів.