- •1)Зміст та основні завдання курсу «Вступ до мовознавства». Місце мовознавства в системі наук.
- •2)Методи вивчення і опису мов.
- •3)Природа і сутність мови. Функції мови.
- •4)Мова і суспільство.
- •5)Структура мови. Синхронія і діахронія.
- •7)Мова і мислення.
- •8)Гіпотези походження мови.
- •9)Мова як історичне явище. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку мов.
- •10)Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат.
- •11)Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •12)Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •13)Розвиток і функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов.
- •14)Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •15)Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •16)Поняття типологічної класифікації мов.
- •18)Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •19)Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •20)Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •21)Поняття про звуки мови. Акустичні властивості звука.
- •22)Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •23)Класифікація голосних.
- •24)Класифікація приголосних.
- •25)Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •26)Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.
- •27)Інтонація та її складові.
- •28)Позиційні зміни звуків.
- •30)Спонтанні зміни звуків. Звукові закони.
- •31)Поняття про орфоепію. Фонетична транскрипція.
- •32)Фонетичні та історичні чергування звуків.
- •33)Фонема. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •34)Вчення про позицій фонем. Варіанти і варіації фонем.
- •35)Поняття фонологічної системи.
- •36)Слово як предмет лексикології. Розділи лексикології.
- •37)Значення слова.
- •38) Полісемія та омонімія.
- •39)Синонімія та антонімія.
- •40)Питання про лексико-семантичну систему мови.
- •41)Характеристика різних груп слів, що входять до словникового складу мови.
- •42)Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології.
- •42)Історичні зміни словникового складу. Історична лексикологія.
- •44)Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45)Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46)Лексикографія. Основні типи словників.
- •47)Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48)Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49)Морфема. Види морфем.
- •50)Граматична форма слова.
- •51)Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52)Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм.
- •53)Службові слова, порядок слів та інтонація як засіб вираження граматичних значень.
- •54)Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій.
- •55)Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •56)Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •57)Частини мови в різних мовах.
- •58)Характеристика основних частин мови.
- •59)Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •61) Речення як основна комунікативна одиниця. Речення і судження.
- •62)Члени речення і частини мови. Актуальне членування речення.
38) Полісемія та омонімія.
Полісемія – наявність різних лексичних значень у одного й того ж самого слова відповідно до різних контекстів. Наприклад, слово «сопілка» є моносемічним, бо воно має одне значення «музичний інструмент», а слово «поле» - є полісемічним, бо воно має в українській мові десять значень: 1) безліса рівнина, великий простір; 2) оброблювальна під посів земля; 3)значна площа, відведена під що-небудь (футбольне поле); 4)смужка вздовж краю аркуша паперу; 5)відігнуті краї капелюха (поля капелюха) і т.д. Загалом полісемія дуже поширене явище в усіх мовах світу. Слово завжди виникає з одним значенням, яке називають первинним. Первинне значення є прямим. Багатозначність слова розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення є завжди переносним. Є три типи перенесення: за подібністю (головка маку, головка капусти; ріг будинку, ріг вулиць і т.д.), за функцією ( годинником називають не тільки механічний прилад, а й пісочний, водяний, сонячний, бо всі вони виконують одну функцію – визначають час) і за суміжністю.Омонімія – слова, які звучать однаково, але мають різні значення. Наприклад, «ключ» - 1) для замикання і відмикання замка, 2) джерело.
Розрізняють повні й неповні омоніми.
ПОВНІ ОМОНІМИ мають абсолютний збіг форм при їх змінюванні ( приклад слово «ключ»). НЕПОВНІ ОМОНІМИ збігаються не в усіх формах. Так, скажімо, омоніми образ «ікона» й образ «обличчя тип, художній засіб) мають розбіжності у формах родового відмінка однини (образа й образу).
За походженням омоніми поділяються на гомогенні й гетерогенні. ГОМОГЕННІ - омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два. Слово «порох» колись було багатозначним. Тепер значення цього слова є «вибухова речовина». ГЕТЕРОГЕННІ – омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів. Наприклад, «балка» 1) яр, 2) деревяна колода. Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять омоформи, омофони, омографи. ОМОФОРМИ – слова, в яких збігаються тільки окремі форми. Наприклад, числівник тир збігається з дієсловом терти лише в одній формі другої особи наказового способу (три олівці, три йому руки). ОМОФОНИ – слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. Наприклад, Роман (імя) і роман (книжка). ОМОГРАФИ – слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному. Наприклад, замок і замок; мука і мука ( міняється наголос).
39)Синонімія та антонімія.
Синоніми–слова,які мають значення,що повністю або частково збігаються. Наприклад, веселка, райдуга; фонтан, водограй і т.д. За ступенем синонімічності синоніми поділяються на абсолютні й часткові.Абсолютні – синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю. Наприклад: мовознавство і лінгвістика, орфографія і правопис, коцюба і кочерга.иЧасткові - синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть різнитися відтінками значень, емоційним забарвленням, стилістичними функціями. Наприклад: шлях і дорога (шлях-це велика проїзна дорога, тоді як дорога – будь-яке місце для проїзду).иЧасткові синоніми діляться на семантичні, стилістичні й семантико-стилістичні. Стилістичні – синоніми, які різняться емоційно-експресивним забарвленням (їсти і жерти; обдурити, надути, обвести; працювати, трудитися, ішачити). Семантико-стилістичні – синоніми, які одночасно різняться відтінками значень і стилістичним забарвленням. Наприклад: іти, плестись (повільно, важко), перти (інтенсивно, грубо). Сукупність усіх синонімів певного змісту називають синонімічним рядом. Члени кожного ряду ідентифікуються семантично і стилістично відносно домінанти ряду. Наприклад: лікар – доктор, ескулап; говорити – казати, мовити, гомоніти, бубоніти і т.д.Антоніми – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення (день-ніч, жар-холод, горе-радість). Розрізняють чотири групи антонімів: КОНТРАРНІ – виражають якісну протиставленість і утворюють градуальні опозиції. Молодий (чоловік) – нестарий – середніх літ – старий; важкий (урок) – нелегкий – середньої трудності – легкий. КОМПЛЕМЕНТАРНІ – доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером (істинний - хибний, живий – мертвий). КОНТРАДИКТОРНІ - один із членів утворюється за допомогою префікса не і не має точної визначеності: молодий-немолодий, дорогий-недорогий. ВЕКТОРНІ – виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: збирати-розбирати, піднімати-опускати, засвітити-загасити. Антонімія – важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези, суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження (любов і ненависть, правда і кривда).