- •Зарождение экономических знаний . Первые и современные экономические школы
- •Предмет политическая экономия
- •Метод политической экономии
- •Экономические законы и категории
- •5.Место производства в экономической системе
- •6.Факторы производства
- •7.Организационно-правовые формы производства
- •8. Сутність потреб та їх класифікація
- •9.Экономическая деятельность и ее стадии
- •10..Производственные возможности и проблема выбора
- •11.Экономические интересы и их содержание, согласование и реализация
- •12.Собственность и ее место в системе экономических отношений
- •13.Виды и формы собственности
- •14.Разгосударствование и приватизация. Их особенности на Украине
- •15.Натуральное и товарное формы общественного хазяйства
- •16.Понятие «благо» и «товар».Их сущность
- •17.Стоимость, полезность и ценность: содержание, соотношение и рознь.
- •18.Деньги. Их сущность и функциональное назначение
- •19.Превращение денег в капитал. Сущность капитала и его структура
- •20.Первоначальное накопление капитала.(воп.19) Превращение рабочей силы в товар
- •21.Зароботная плата. Сущность и формы. Безработица, ее виды
- •22.Кругооборот и оборот капитала.
- •23.Сущность промышленного капитала
- •24.Издержки производства и их структура
- •25.Прибыль и факторы ее определяющее
- •26.Межотраслевая конкуренция. Образование средней нормы прибыли
- •27.Торговый капитал и его структура. Торговая прибыль
- •30.Акционерный капитал. Виды ценных бумаг
- •31.Сущность и формы земельной ренты. Цена земли
- •32.Инфляционно-интелектуальный капитал. Роялти
- •33.Основы становлення рыночных отношений. Функции рынка
- •34.Элементы рыночной экономики
- •35.Рыночный механизм. Проблема редкости
- •36.Структура, виды и сегментация рынка
- •37.Модели рыночной экономики
- •38.Государственное регулирование и его история
- •39.Функции и методы государственного регулирования
- •40.Финансовая основа государственного регулирования
- •41.Налоговая политика государства
- •42.Спотовые и срочные рынки
33.Основы становлення рыночных отношений. Функции рынка
У результаті виникнення суспільного розподілу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву “ринкової економіки”. Ключовим елементом конструкції “ринкова економіка” є ринок.
Ринок – це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються у різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. Водночас ринок (як окремий елемент) – це складне утворення, він має власну структуру, для його функціонування й розвитку необхідні специфічні умови.
Ринок як одна з категорій товарного виробництва у процесі еволюції зазнав істотних кількісно-якісних змін, що не могло не позначитися на його визначенні в останні понад два століття. Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом та параметрами явища. У буденному розумінні ринок – це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді поняття “ринок” значно ширше, й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко.
У сучасній політичній економії відповідно до предмету цієї науки такі з багатьох визначень, що найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку. По-перше, ринок – це місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності (виробничої, інтелектуальної, фінансово-кредитної і т. д.). Предметом купівлі-продажу виступає також інформація. По-друге, ринок – це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці. По-третє, ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності.
Крім того, необхідно з’ясувати основні суб’єкти ринку, між якими виникають і розвиваються такі відносини. В одних визначеннях такими суб’єктами називають сукупність продавців і покупців, у других – виробників і споживачів, у третіх – домашні господарства, підприємців і уряд, у четвертих – господарюючих суб’єктів. З погляду принципу історизму суб’єктами ринку найдоцільніше назвати домашні господарства (у тому числі окремих індивідів), різни типи фірм і організацій та державу.
Щоб дати комплексне визначення сутності ринку, необхідно з’ясувати його функції. Основні функції ринку:
по-перше, ціноутворююча – остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар;
по-друге, відтворювальна – забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національним економіками в масштабі світового ринку;
по-третє, стимулююча – спонукання товаровиробників знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, а також підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їх якість та споживчі властивості;
в-четверте, контролююча – сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;
в-п’яте, регулююча – регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій;
в-шосте, інформаційна – постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, за допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани економічної діяльності;
в-сьоме, функція посилення конкуренції між товаровиробниками як у межах певної країни, так і світового господарства;
нарешті, функція санації – очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції.
Під терміном “ринок” економісти також розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців та покупців. Що ж стає предметом купівлі-продажу на ринку, об’єктами ринкових відносин? Наведене вище свідчить про те, що ними можуть бути усі результати людської діяльності, тобто матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації тощо); валюта, позичкові капітали і т. д.
У більш широкому тлумаченні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є : самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція економічних суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкуренції; ціни, що складаються на основі попиту й пропозиції).
Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з’явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. Саме на ринку з’ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності. Трактуючи так широко поняття “ринок”, не слід ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок – це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ним входять сфери виробництва, розподілу й споживання.