99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності.

Більшість людей не вбачають відмінності між поняттями керівництва та лідерства, вважаючи, що, перебуваючи на керівній посаді, певна особа автоматично керує підлеглими і є лидером колективу. Формально це так. Однак на практиці співвідношення цих складових частин управлінського впливу надзвичайно різноманітне, оскільки воно складається під впливом багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрям діяльності, місце в ієрархії управління, особисті якості менеджера та ін. Тому необхідно розглянути суть зазначених складових управлінського впливу та шляхи синтезу їх діяльності сучасного менеджера.

Отже, спочатку визначемо, що ж таке лідерство,

 Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести ефективність діяльності людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність формувати особистість, виходячи за звичайні рамки, які ії обмежують.

 Керування – це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, відношення і т.п. іншої людини.Керівництво і лідерство – це різні, хоча і дотичні завдання. Завдання менеджера –– спра¬влятися з труднощами. Завдання лідера –– впоратися із змінами.

Керівництво –– більш легше завдання, але з тих пір, як слово «зміна» стало лозунгом сучасної економіки, менеджерам, навіть середньої ланки, доводиться все частіше виконувати функ¬ції лідерів.

Порівняємо менеджера і лідера

Менеджер

 Планує роботу, бюджети і інше

 Формує організаційну структуру і набирає персонал

 Контролює своєчасне рішення проблем

Лідер

 Задає напрям

 Підбирає партнерів і союзників

 Створює мотивацію

100. Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна.

Базується на припущенні, що сприйняття керівником підлеглого впливає на поведінку керівника, відповідно зумовлюючи поведінку підлеглого. Відносно до цього керівник може змінювати власний стиль керівництва відповідно до очікувань та потреб підлеглих. Стосунки керівництва з різними підлеглими значно відрізняються. Керівник може бути доброзичливим до одного працівника, але суворим – до іншого. Кожний попарний вертикальний зв’язок є унікальним, і поведінка підлеглих зумовлюється саме ним. Відповідно керівники умовно поділяють усіх підлеглих на внутрігрупових та позагрупових. Перших об’єднує спільна система цінностей, традицій та норм, що зближує їх за керівником. Позагрупові підлеглі мають дуже мало спільного між собою та з керівником. Відповідно внутрігрупові підлеглі мають більше шансів отримати цікаве та відповідальне завдання і бути ви нагородженими.

101.Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка.

Валерій Терещенко - український економіст, доктор економічних наук. Закінчив економічний факультет Колумбійського університету згодом працював там та в інших навчальних закладах професором, а також обіймав фахові та керівні посади в кількох фірмах, міністерствах США тощо. Терещенко узагальнює свій власний досвід керівництва організаціями та виділяє десять якостей керівника. Перша якість - будь завжди керівником, а не погоничем. Важливою якістю є здатність вести справу з людьми. «Погонич» підпорядкований йому колектив підганяє, а керівник веде за собою. Перший завжди «все знає» і всім своїм підлеглим підкреслює це, щоб створити собі авторитет; другий ніколи цього не робить: коли треба, він людей вчить, підказує, пояснює, але не демонструє свої знання - підлеглий сам інтуїтивно відчуває, обізнана людина його начальник чи тільки робить вигляд. Ще одна вада «погонича»: він ніколи ні про що не інформує підлеглих, через це у підпорядкованому йому колективі поступово створюється болотна атмосфера всіляких чуток та пересудів. «Погонич» навіть з найцікавішої роботи ухитряється зробити нудну, монотонну працю. Друга якість - впевненість у собі. Це віра начальника у свої сили, в те, що він здатний виконати покладені на нього обов'язки. Життя показує, що підлеглі неохоче йдуть за начальниками, які самі не вірять в себе. Третя якість - суворість і вимогливість. Керівник повинен вміти поєднувати доброту з певною суворістю. Це тісно пов'язано з проблемою дисципліни праці. Четверта якість - завжди критикуй своїх підлеглих позитивно. Неправий той начальник, який, викликавши підлеглого, що завинив, тільки те й робить, що перераховує його помилки. Починати можна, звичайно, з критики, але закінчувати слід обов'язково позитивною вказівкою. П'ята якість - уміння заохочувати й карати. Привселюдна критика - це найвища міра покарання. Вважається, що значно ефективнішою є критика наодинці. А от коли вже не допомагає - один раз, вдруге і втретє, тоді критику треба виносити на колектив.

Шоста якість - уміння начальника цінувати час своїх підлеглих. Приймання завжди повинно вестися за розкладом. Жоден начальник не повинен викликати підлеглого йому керівника якщо знає, що у нього приймальні години. Сьома якість - ввічливе, доброзичливе ставлення начальника до своїх підлеглих. Тоді в колективі панує атмосфера високої культури, взаємної доброзичливості, добрий морально - психологічний клімат. Восьма якість - це вміння говорити і мовчати. Дев'ята якість - почуття гумору, вміння посміятися, оцінити якийсь дотепний жарт - іноді навіть над самим собою. А начальник, який не вміє пожартувати і посміятися, укорочує не тільки своє життя, він значно ускладнює роботу своїх підлеглих. Десята якість - цікався, вивчай своїх підлеглих. Врешті - решт Терещенко підкреслює, що перелічені вище якості не вичерпують усієї проблеми, але вони є основними і забезпечують високий рівень культури й ефективності управління, дають величезну віддачу.