89. Завідомо неправдиве показання (ст. 384)

Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках

з об’єктивної сторони полягає у неправдивому: а) показанні свідка, потерпілого;б) висновку експерта; в) перекладі перекладача. Визнається закінченим із моменту здійснення будь?якої із зазначених дій.

За частиною 2 ст. 384 КК караються ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, оскільки винний усвідомлює, що його показання, висновок чи переклад містять завідомо неправдиві відомості, та бажає довести їх до органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Суб’єкт злочину спеціальний — свідок, потерпілий, експерт, перекладач, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, висновок або переклад. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач чи відповідач за такі дії відповідальності не несуть.

90. Приховування злочину (ст. 396).

Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину -

Поняття приховування злочину наведено в ч. 6 ст. 27 КК і полягає у переховуванні злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів чи предметів, здобутих злочинним шляхом. КК розрізняє двавиди приховування злочину: заздалегідь обіцяне (ч. 5 ст. 27 КК),яке визнається співучастю у злочині, та заздалегідь не обіцяне(ч. 6 ст. 27 КК), яке передбачено у ч. 1 ст. 396 КК як самостійнийсклад злочину.З об’єктивної сторони приховування — це лише активна діяльність (дія), спрямована на приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину шляхом переховування знарядь (зброї тощо) або засобів вчинення злочину (знищення кліше для виготовлення підроблених грошей і т. ін.), слідів злочину (замивання плям крові на одязі тощо) чи самого злочинця (надання житла,грошей, документів та ін.). Суб’єктивна сторона — тільки прямий умисел, коли винний усвідомлює, який саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин він приховує й бажає цього.

Суб’єкт злочину — будь?яка особа, що досягла 16?річного віку.

ч 2. Ст. 396 Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

91. Загальна характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.

Родовим об’єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини,що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців у процесі їх службової та бойової діяльності.

Об’єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 тощо), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 та ін.), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо).

Суб’єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402, 404, 406 тощо), або виною необережною (статті 403, 412 та ін.), деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (статті 418, 419, 420 тощо).

Суб’єктами військових злочинів можуть бути: а) військовослужбовці Збройних Сил України; б) військовослужбовці Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; в) військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України; г) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України; ґ) військовозобов’язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Відповідно до безпосереднього об’єкту можуть бути виділенітакі групи військових злочинів:

1) проти порядку підлеглості та військової честі (статті 402—406);

2) проти порядку проходження військової служби (статті 407—409);

3) проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410—414);

4) проти порядку експлуатації військової техніки (статті415—417);

5) проти порядку несення бойового чергування таінших спеціальних служб (статті 418—421);

6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422);

7) військові службові злочини (статті 423—426);

8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті427—433);

9) злочини, відповідальність за які передбачено міжнародними конвенціями (статті 434—435).