13. Метод дослідження функції жування у дітей їх діагностичне значення.

Ефективність жування - це ступінь подрібнення їжі зубощелепною системою під час виконання функції жування.

Проба Гельмана (1932). Пацієнту пропонують прожувати 5 г мигдалю протягом 50 секунд. Розжовану і просушену массу просівають через сито з отворами діаметром 2,4 мм. Жувальна ефективність оцінюється за залишком наситі. За 20 % утрати жувальної ефективності приймають залишок у 1 г.

Проба Рубінова (1951) належить до найбільш фізіологічних способів визначення жувальної ефективності. Як тестовий матеріал використовують ядро лісового горіха (фундук) вагою 800 мг, яке досліджуваному пропонують жувати до моменту появи рефлексу ковтання. Розжовану массу промивають і просівають через сито з круглими отворами діаметром 2,4 мм. За відсутнсті залишку діагностується 100 % жувальна ефективність. За наявності залишку його зважують і визначають відсоткове відношення до первісної маси горіха. Ця величина служить показником втрати ефективності жування. Оцінюється також і час жування.

14.Рентгенологічні методи дослідження зубо-щелепного апарату у дітей(прицільна,аксіальна ренг.зубів, ортопантомографія, телерентгенографія)

Рентгенографія - метод рентгенологічного дослідження, при якому за допомогою рентгенівського випромінювання на чутливому до нього матеріалі (рентгенівській плівці) одержують фіксоване зображення досліджуваного об'єкта.

Рентгенологічний метод дослідження знайшов широке застосування в стоматології і зокрема в ортодонтії. Він використовується як для діагностики, так і для визначення ефективності проведенихвтручань. Застосуванняповторнихрентгенограмудинаміцілікуваннядозволяєпростежитиплинпатологічногопроцесу, вчасновиявити і запобігти можливиму складненням, скласти план і прогноз ортодонтичного лікування.

Ортопантомографія- інформативний метод діагностики при зубо-щелепних аномаліях, переловам щелеп. Завдяки цій методиці на одній рентгенограмі виходить одномоментне зображення усієї зубо-щелепної системи як єдиного функціонального комплексу.

ТРГ, або зйомка на відстані, створила можливість зменшити чизвести до мінімуму перекручення об'єкта, що знімається. Термін «телерентгенографія» означає виконання дослідження за великої фокусної відстані, що забезпечує мінімальне перекручення розмірів досліджуваного органа.

15.Розшифрування телеренгенограм за а.М.Шварцем. Краніометричні вимірювання, їх мета, діагностичне значення

Термін «телерентгенографія» означає виконання дослідження за великої фокусної відстані, що забезпечує мінімальне перекручення розмірів досліджуваного органа.

Шварц запропонував поєднаний метод аналізу.

В ортодонтичнійлітературі з ТРГ прийнято з 1965 р. Писати початкові букви шкірних точок малими латинськими буквами і кісткових - великими точками

Точки:

Gn - гнатіон- місцез'єднання контуру нижнього краю нижньоїщелепи і зовнішнього контуру симфізу;

Go - гоніон- точка на зовнішньому краї нижньої щелепи при перетинанні його з бісектрисою кута, утвореного дотичними до нижнього краю тіла і заднього краю гілки;

N - назіон- точка на перетин імедіанної площини з носолобним швом;

Or - орбітальна точка – найбільш низько розташована точка нижнього краю орбіти. Знаходиться на очноямковому краї виличної кістки;

Pg - погоніон- найбільш передня точка підборідного виступу в медіанном перетині при орієнтації голови по франкфуртській горизонталі;

Po- поріон- розташовується на верхньому контурі зовнішнього слухового проходу, завжди глибше аурікулярної точки, знаходиться на перетиніцього краю з вертикаллю, що проходить через середину каналу

Se- точка насередині входу в турецькесідло;

Метою краніометричних досліджень є визначення розташування щелеп відносно площини передньої основи черепа, тобтовизначення типу обличчя і виявлення відхилень від середніх розмірів, характерних для нормального прикусу за того ж типу обличчя

Шляхом краніометріїможнавизначити:

1) Розташування щелеп, тобто гнатичної частини лицьового кістяка в сагітальному і вертикальному напрямках відносно площини передньої основи черепа:

а) в сагітальному напрямку: переднє,середнє чи заднє розташування гнатичної частини;

б) у вертикальному напрямку: нахил гнатичної частини вгору, середнє розташування і нахил униз;

2) Розташування СНЩС відносно площини основи черепа;

3) Довжину передньої черепної ямки, по якій у процес гнато метричного дослідження можна визначити індивідуальну норму довжини тіла шелеп і наявні відхилення розмірів.