Хх століття

За Ризьким мирним договором Волинь повертається у склад Речі Посполитої. Одразу в 1921 р. почалися консерваційні роботи в замку. Був складений кошторис на майже 2,7 млн. марок польських для робіт у замку. Зрештою, асигнування зросли до 9 млн. марок [37]. Роботи велися Люблінським консерваторським округом під керівництвом архітектора Сенницького. В'їзну вежу було зміцнено, виконано залізобетонні перекриття нижніх ярусів вежі, зміцнено Владичу, накрито Стирову вежі. У колишній канцелярії відкрито Волинський природничо-краєзнавчий музей [38]. У документах тих часів твердиня називається замком Любарта — саме від цього часу і до сьогодні луцький Верхній замок іменується саме так. Один із тогочасних дослідників Леонід Маслов писав:<<Любартів замок — своїм планом, положенням мурів і веж дуже нагадує замки південної Німеччини, що пізніше були наслідувані на наших західних землях у Галицько-Володимирській державі. Одначе Луцький замок це не копія таких замків; під архітектурним і конструкційним оглядом у відношенні до згаданих він великим кроком поступив вперед. Не багато нам зосталось зі старокняжого оборонного будівництва памяток, щоби з певністю можна було з ними порівнювати луцький замок.>>

Виконання ремонтних робіт у замку було перервано Другою світовою та входженням Волині до СРСР. У 1963 р. замок було затверджено як пам'ятку архітектури, яка перебуває під державною охороною. З цього часу почалися роботи із реставрації та консервації замку. Протягом 60—70-х років велися масштабні роботи за проектами М.Говденка. Вежі були укріплені, стіна між В'їзною вежею та канцелярією відновлена, реконструйовано інтер'єри, відновлено між'ярусні перекриття, аттики на вежах, на стінах відновили дерев'яні бойові галереї, всі втрачені елементи укріплень замінено новими так, щоб відтворити колишній вигляд. У 1985 р. був створений Історико-культурний заповідник «Старий Луцьк», який включав територію найстарішого міста з замком та іншими багатьма об'єктами. З того часу, твердиня постійно перебувала під наглядом спеціалістів. Були проведені грунтовні археологічні дослідження терену замку Любарта — князівського палацу, собору Івана Богослова, замкових фундаментів. Робилися геологічні дослідження культурних шарів, вивчалася історія замку в літературних джерелах.

ХХI століття

У 2011 році за підсумками акції «Сім чудес України» Верхній замок зайняв перше місце[39].

Архітектура

Замок Любарта являє собою у плані рівносторонній трикутник із випнутими сторонами і відстанями між вершинами (вежами) 100 м. Висота стін близько 12 м над валом. Товщина сягає до 3 м. Загалом на замок використано до 5 млн цеглин. Протягом шести віків існування рівень підлоги замкового двору піднявся приблизно на 3,8 м. Стіни і вежі вимуровані у готичній системі кладки. Розміри цеглин коливаються у залежності від будівельного періоду, в якому вони використовувалися. Загалом це (28-30)х(12.5-15)х(7.5-9.5) см. На стінах містяться бойові галереї з бійницями. Стіни подекуди покриті гонтовим дахом. Біля В'їзної та Владичої башт містяться машикули.

В'їзна вежа це п'ятиярусна паралелепіпедна споруда. Висота становить 28 м. У південній частині розміщені гвинтові сходи. Унизу вежа підпирається потужними контрфорсами, які дещо звужуються доверху. Між ними арковий вхід у замок. Над входом розташовані два портали із арковим завершенням. Це колишні входи у замок. Лише вони порушують загалом симетричну структуру головного фасаду вежі. У середній частині фасаду виступають квадратні зубці, розташовані над проміжним карнизом. Верхній карниз має аркатурний мотив і оперізує вежу по периметру. Під ним знаходяться два отвори. Аттик має потужні зубці-мерлони ренесансної форми. Задній фасад вежі, який виходить у замковий двір, має простішу структуру. Центральний прохід має готичне завершення. Склепіння — хрестові. Середні яруси вежі, за винятком верхнього, мають по одному вікну.

Стирова вежа, як і В'їзна, має форму прямокутного паралелепіпеда, підпирається зовні контрфорсами. Висота 28 м. Також має два зовнішні відгалуження: східне (коротше) є залишком східного оборонного кільця, південне (довше) — залишок Окольного замку. П'ятиярусна вежа завершується аттиком із зубцями. Загалом товщина стін зменшується догори: на нижньому ярусі сягає до 3 м, а на верхньому (аттиковий) — 75 см. З третього ярусу є виходи на бойові майданчики стін. У стінах різних поверхів влаштовані бійниці, деякі з вікон мають готичне обрамлення, інші — ренесансне. Перемички внутрішніх дверей аркові [40].

Орнаментна кладка стін Окольника

Архітектура Владичої вежі ще лаконічніша. Висота становить 14 м. Товщина стін на нижньому ярусі — до 3 м, на верхньому — близько 1 м. З третього ярусу є виходи на бойові майданчики стін. Склепіння над другим ярусом циліндричне. Перемички бійниць з арковим завершенням. Вежа вкрита гонтовим шатровим дахом, над яким височіє на ніжці металева фігура «Кликун».

Вежа Чарторийських Окольного замку також являє собою прямокутний паралелепіпед, накритий гонтовим гостроверхим дахом. Між вежею і південним кутом єзуїтського колегіуму стіна замку має бійниці. Із вежі є вихід на бойову галерею цієї ділянки Окольника. Так само є вихід у протилежну сторону — на стіну замку, яка далі тягнеться на південь. Зараз цей вихід частково замурований і залишений у вигляді вікна. Особливістю збережених частин Окольного замку є фундаментні арки та орнаментна кладка окремих ділянок стін, де використовувалася цегла різних кольорів.

Стан Окольного замку