4. Перелік індивідуальних завдань відповідно до бази практики

Завдання 1: Визначення виробничої потужності підприємства

Методичні рекомендації

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий річний (добовий, змінний) обсяг випуску продукції зазначеної номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання матеріально-технічної бази виробництва.

Виробнича потужність визначається здебільшого натуральними або умовно натуральними вимірники за видами продукції (послуг). Оскільки натуральні обсяги різних видів продукції між собою не порівнянні то по багатогалузевих підприємствах виробничу потужність доцільно визначати через обсяг виробництва продукції у вартісному виразі.

Виробнича потужність підприємства агропромислового сектору економіки визначається через систему показників забезпеченості ресурсами (табл.1) та фінансові результати діяльності підприємства (табл.2)

Таблиця 1

Основні показники розміру підприємства

Показники	200_ р.	200_ р.	200_ р.	Відхилення
					%
Площа сільськогосподарських угідь, га
Площа ріллі, га
Середньорічна чисельність працюючих, чол.:
- основні працівники рослинництва
- основні працівники тваринництва
Прямі затрати праці по підприємству всього, тис. люд.-год.
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.
Фондозабезпеченнясть, грн.
Фондоозброєнність, грн.

Виробничу потужність підприємства також обчислюють за технічними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості продукції, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва.

Відношенням фактичного обсягу виробництва продукції до нормативного розраховується коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства. Чим більший він за одиницю, тим ефективніше підприємство використовує свою потужність, і навпаки. Для оцінки розміру виробничої потужності вузькоспеціалізованих аграрних підприємств, наприклад, тепличних комбінатів, птахофабрик, свинокомплексів, відгодівельних комплексів та ін. використовують також показники ресурсного потенціалу підприємства, наприклад: площа закритого ґрунту, кількість птахомісць і т.п.

Таблиця 2

Фінансові результати діяльності підприємства

Показники	20__ р.		20__ р.		20__ р.		Відхилення, ±
	тис.грн.	в % до виручки	тис.грн.	в % до виручки	тис.грн.	в % до виручки	тис. грн.	%
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)		100,0		100,0		100,0
Податок на додану вартість
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Матеріальні затрати
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація
Собівартість реалізованих товарів
Валовий прибуток
Податок на прибуток
Разом витрат
Чистий: - прибуток (збиток)

Крім коефіцієнта використання виробничої потужності ефективність використання виробничої потужності характеризують такі показники:

• фактичні обсяги виробництва продукції за певний період;

• випуск продукції на одну машину, одиницю обладнання, на 1 м² виробничої площі;

• середній відсоток завантаження технічних засобів та виробничих приміщень;

• коефіцієнт змінності роботи техніки.

Формують виробничу потужність підприємства виробничі будівлі та споруди, які є одним з головних матеріально-речових елементів основних виробничих фондів, що структурі основних виробничих фондів вони складають понад 60 %. Відповідно, більшість показників ефективності використання основних фондів підприємства значною мірою відображають також ефективність використання виробничих будівель та споруд.

До виробничих будівель аграрного підприємства відносять корівники, свинарники, пташники, вівчарні, кормоцехи, а також такі допоміжні виробничі приміщення, як вагова, гаражі, комори, ветсанпропускники, ветлабораторії, навіси для зберігання техніки, відгодівельні май­данчики тощо. Цільове призначення їх різне. Більшість з них призначена для утримання тварин та для зберігання продукції (комори), техніки (гаражі, навіси).

До виробничих споруд відносять силосні траншеї та ями, силосні башти, водонапірні башти, гноєсховища, парники і теплиці, картопле-, овоче- і фруктосховища, гідротехнічні споруди, включаючи внутрішньогосподарську зрошувальну й осушувальну мережу тощо.

Основними чинниками формування виробничої потужності аграрного підприємства є:

• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

• розміри матеріально-технічної бази;

• максимально можливий фонд часу роботи устаткування;

• раціональна організація праці.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. У разі випуску підприємством кількох видів продукції, виробнича потужність визначається окремо для кожного виду продукції. Потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності окремих галузей або підрозділів.

Завдання 2: Дослідження рівня спеціалізації підприємства та його основних галузей.

Методичні рекомендації

Спеціалізація аграрних підприємств — це переважаюче ви­робництво в них відповідного виду (видів) продукції, для якого тут існують найсприятливіші природно економічні умови. За технологічним принципом виробництва продукції роз­різняють галузеву і внутрішньогалузеву спеціалізацію.

Внутрішньогосподарська спеціалізація являє собою подаль­ший розвиток спеціалізації підприємства шляхом відокремлення виробництва окремих видів продукції або його технологічних стадій на окремих внутрішньогосподарських підрозділах - бри­гадах, фермах, загонах, кооперативах. Наприклад, у госпо­дарствах можуть створюватися молочно-товарні ферми, свинофер­ми, рільничі, садовоогородні, овочівничі бри­гади, механізовані загони вирощування цукрових буряків тощо. Значення внутрішньогосподарської спеціалізації полягає в тому, що вона дозволяє врахувати існуючі в межах багатьох підпри­ємств відмінності в умовах господарювання, а також підвищити концентрацію виробництва навіть тоді, коли певна галузь не є тут провідною, переважаючою. Завдяки цьому підвищується ефектив­ність виробництва.

Внутрішньогосподарська спеціалізація визначається за структурою товарної продукції підприємства (табл.3).

Для визначення рівня спеціалізації підприємства користуються формулою:

(1)

де К_с – коефіцієнт спеціалізації; Т - питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції, %; i - порядковий номер галузі (виду продукції) в ранжированому ряду по питомій вазі в структурі товарної продукції.

Таблиця 3

Структура товарної продукції аграрного підприємства

Види реалізації	20__ р.		20__ р		20__ р		В середньому за 3 роки		Місце галузі в ранжированому ряду
	Виручка, тис. грн.	в % до всього	Виручка, тис. грн.	в % до всього	Виручка, тис. грн.	в % до всього	Виручка, тис. грн..	в % до всього
Зерно
Соняшник
Цукрові буряки
Овочі відкритого грунту
Картопля
Плоди
Інша продукція рослинництва
1. Разом по рослинництву									*
ВРХ (жива маса)
Свині (жива маса)
Птиця (жива маса)
Молоко незбиране
Яйця
Мед
Інша продукція тваринництва
2. Разом по тваринництву									*
3. Інша реалізація по господарству
Всього по підприємству		100,0		100,0		100,0		100,0	*

Прийнято вважати, що підприємство є багатогалузевим, коли цей коефіцієнт не перевищує 0,20, зі слабким рівнем спеціалізації – 0,21-0,30; із середнім 0,31-0,40; вищим середнього 0,41-0,50; високим – 0,51-0,60 і з глибоким – понад 0,60.

Галузева — це така спеціалізація, за якої певна галузь функціонує в підпри­ємстві за принципом замкнутого (закінченого) циклу виробницт­ва. По суті, абсолютна більшість сільськогосподарських культур через свої біологічні особливості вирощуються від посіву (посад­ки) до одержання готової продукції на одній і тій самій земельній ділянці.

Економічна ефективність галузевої структури підприємства проявляється через економічну ефективність його товарних галузей. Перш ніж її здійснити, доцільно встановити місце і роль головної галузі в економіці підприємства. При цьому місце галузі визначається за показниками:

• питомою вагою галузі в усіх виробничих витратах підприємства;

• часткою трудових затрат галузі в загальних трудових затратах підприємства.

Роль головної галузі в економіці підприємства розраховують за такими показниками:

1) часткою грошової виручки від реалізації продукції головної галузі в загальній виручці підприємства;

2) питомою вагою прибутку від реалізації продукції галузі в усій масі прибутку підприємства. За умови , що головна галузь є збитковою, обчислюють її частку в загальній сумі збитку, не скорегованого на одержаний від інших виробництв прибуток.

Визначення галузевої спеціалізації представлено для рослинництва в таблиці 4, для тваринництва - в таблиці 5.

Таблиця 4

Визначення галузевої спеціалізації рослинництва

Види реалізації	20__ р.		20__ р.		20__ р.		В середньому за 3 роки		Місце галузі в ранжированому ряду
	тис. грн	в % до всього	тис. грн	в % до всього	тис. грн.	в % до всього	тис. грн.	в % до всього
1. Зерно
2. Соняшник
3. Цукрові буряки
4. Овочі відкритого грунту
5. Картопля
6. Овочі закритого грунту
7. Плоди, горіхоплідні та ягоди
8. Інша продукція
Всього по рослинництву		100,0		100,0		100,0		100,0	*

Чим вища питома вага головної галузі у витратах виробництва і трудових затратах, тим вагоміше місце займає ця галузь в економіці підприємства з позиції споживання виробничих ресурсів. Аналогічно підходять до оцінки показників ролі галузі в економіці підприємства.

Для однозначного висновку про значення головної галузі в економіці підприємства доцільно розрахувати інтегральний показник Кр за формулою:

(2)

де — сума питомої ваги і-х видів ефекту (грошової виручки і прибутку) від головної галузі в їх загальній сумі по підприємству;

— сума питомої ваги j-х факторів (виробничих витрат і трудових затрат) в їх загальному обсязі по підприємству.

Таблиця 5

Визначення галузевої спеціалізації тваринництва

Види реалізації	200__ р.		200__ р.		200__ р.		В середньому за 3 роки		Місце галузі в ранжиро-ваному ряду
	тис. грн	в % до всього	тис. грн	в % до всього	тис. грн	в % до всього	тис. грн	в % до всього
1. ВРХ (жива маса)
2. Свині (жива маса)
3. Коні (жива маса)
4. Птиця (жива маса)
5. Молоко незбиране
6. Вовна
7. Яйця
8. Мед
9. Риба ставкова
10. Інша продукція тваринництва
Всього по тваринництву		100,0		100,0		100,0		100,0	*

Значення головної галузі в економіці підприємства зростає за Кр > 1. Якщо ж Кр < 1, то це свідчить про те, що головна галузь розівивається недостатньо ефективно.

Завдання 3: Оцінка фінансово-економічного стану підприємства та рівня ефективності господарської діяльності.

Методичні рекомендації

Розглянемо методичну послідовність аналізу фінансово-економічного стану підприємства через оцінку ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) – Кп , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов’язань.

2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності – Кшл , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

Для характеристики фінансової стійкості підприємств доцільно використовувати, в першу чергу, шість таких показників:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) – Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості – Кф.с – що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами – Кзвз – показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.

4. Коефіцієнт ефективності використання активів – Кеа – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.

5. Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (коефіцієнт прибутковості власного капіталу) – Кевк – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій.

6. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів – Кн/об – характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів.

Уже із самої методики визначення коефіцієнтів випливає, що аналіз коефіцієнтів - це знаходження співвідношення між двома окремими показниками. Як бачимо, коефіцієнтів є багато, але всі їх можна об'єднати в 5 груп за характеристиками: можливості погашення поточних зобов'язань; руху поточних активів; власного капіталу; результатів основної діяльності; інформації про ринкові ситуації.

Методика аналізу названих вище коефіцієнтів полягає, головно, у порівнянні: фактичних коефіцієнтів поточного року з торішніми, а також з коефіцієнтами за кілька звітних періодів; фактичних коефіцієнтів з нормативними (щоправда, користувачі фінансових звітів рідко коли можуть це зробити); фактичних коефіцієнтів підприємства з показниками конкурентів (дані беруться з фінансових звітів, що подаються у фінансові статистичні органи); фактичних коефіцієнтів із галузевими показниками

За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні й слабкі позиції різних підприємств, фірм. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства. Важливим є й те, що аналіз коефіцієнтів дає змогу ліпше зрозуміти взаємозв'язок між балансом і звітом про доходи. Наприклад, щоб підрахувати дохідність інвестицій, необхідно взяти загальну суму активів з балансу та чистий дохід із звіту про доходи.

Рекомендовані значення показників і тенденції зміни наведено в табл. 6.

Таблиця 6

Нормативні значення показників фінансової стійкості підприємства

Показник	Рекомендоване значення, тенденції, зміни
Коефіцієнт фінансової автономії	Критичне значення — 0,5, збільшення
Коефіцієнт фінансової залежності	Критичне значення — 2, зменшення
Коефіцієнт фінансового ризику	 0,5, критичне значення — 1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Оптимальне значення 0,5 (0,3) Чим вище тим краще
Коефіцієнт самофінансування	≥ 1
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Зростання є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів
Коефіцієнт довгострокових зобов’язань	Менше 0,2-0,3
Коефіцієнт поточних зобов’язань	Менше 0,5-0,6
Коефіцієнт фінансового левериджу	Менше 0,1
Коефіцієнт обслуговування боргу	Показує спроможність погашати зобов’язання за рахунок коштів від основної діяльності

Склад, суть та алгоритм розрахунку кожного з показників фінансової стійкості при використанні інтегрального підходу наведено в табл. 7. Цей підхід цікавий тим, що на відміну від усіх охарактеризованих вище, у процесі його здійснення кожний з показників розглядається у взаємозв’язку з іншими показниками.

Одним з індикаторів фінансового ста­ну підприємства є його платоспромож­ність, тобто можливість наявними грошо­вими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Розрізняють по­точну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в ко­роткостроковій, середньостроковій і дов­гостроковій перспективі.

Поточна (технічна) платоспромож­ність означає наявність у достатньому об­сязі коштів і їхніх еквівалентів для розра­хунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Звідси основними індикаторами поточної плато­спроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства про­строчених боргових зобов'язань

Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов'язань і платіжних засобів протягом прогнозного періоду, що, у свою чергу, залежить від складу, обсягів і ступе­ня ліквідності поточних активів, а також від обсягів, складу і швидкості дозрівання поточних зобов'язань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на під­ставі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспро­можності здійснюється, як правило, на основі вивчення показ­ників ліквідності.

Таблиця 7

Алгоритм розрахунку основних показників фінансової стійкості

Показник	Порядок розрахунку показника (коефіцієнта)
Коефіцієнт фінансової автономії
Коефіцієнт фінансової залежності
Коефіцієнт фінансового ризику
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

Ліквідність підприємства — більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукуван ня платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реа­лізації активів). Але підприємство може залучити позикові засо­би зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оціню­ючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на кон'юнктуру ринку і т. ін.

Таким чином, поняття платоспроможності й ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквід­ність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на пер­спективу. Підприємство може бути платоспроможним на звіті і у дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки. Отже, ліквідність балансу, що базується на рівновазі активів і пасивів, є основою (фундаментом) платоспроможності й ліквідності підприємства. Іншими словам и, ліквідність — це спосіб підтримки платоспроможності. Але ра­зом з тим, якщо підприємство має високий імідж і постійно пла­тоспроможне, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховують відносні показники (табл. 8).

Таблиця 8

Показники оцінки ліквідності підприємства

Назва показника	Розрахунок*	Нормативне значення			Характеристика
Коефіцієнт покриття	Р 260/Р 620 або (А| + А2 + А,)/(П, + П3)	>2			Визначається як співвідношення усіх оборотних активів до поточних зобов'язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття боргів
Коефіцієнт швидкої ліквідності	КР150-Р 240)/Р 620 або (А, + А2)/(П, + П2)	>1			Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(Р 220 + Р 230 + Р 240) / Р 620 або А, (П, + Пг)	>0,2			Характеризує негайну готовність підприємства погасити поточні зобов'язання і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та поточних фінансових інвестицій до суми поточних зобов'язань
Час тка оборотних засобів в активах	Р 260 / Р 280			Розраховується як відношення оборотних засобів та валюти балансу та показує їх питому вагу в майні підприємства
Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів), тис. гри.	(Р260 + + Р 270) -(Р 620 + Р 630) або (Р 380 + + Р 430 + + Р 480 -Р080)		Середньо-галузеве	Різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями, є "фінансовою подушкою", що теоретично дає можливість підприємству погасити всі або більшу частину своїх поточних зобов'язань та продовжувати працювати

Примітка: за окремими методиками пропонується при розрахунку відповідних показників ліквідності включати до чисельника витрати майбутніх періодів (в тій частині, яка буде спожита протягом операційного циклу підприємства), а до знаменника доходи майбутніх періодів (в тій частині, яка буде повністю отримана протягом операційного циклу)

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, то підприємство вважається ліквідним. -

Цей показник має особливе значення для оцінки підприємства покупцями, інвесторами, кредитними установами; залежить від галузі виробництва, виду діяльності, тривалості виробничого циклу, структури запасів, форм розрахунку з покупцями тощо.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт "критичної оцінки", проміжний коефіцієнт ліквідності) характеризує, яка частина зобов'язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги).

Таблиця 9

Оцінка фінансово-економічного стану назва підприємства

Показники	20_ р.	20_ р.	20_ р.	Відхилення, -
Коефіцієнт автономії
Коефіцієнт забезпечення боргів
Коефіцієнт фінансового важеля (ліверидж)
Коефіцієнт загальної ліквідності
Коефіцієнт термінової ліквідності
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Коефіцієнт оборотності активів
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів
Коефіцієнт оборотності кредитної заборгованості
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)
Коефіцієнт оборотності власного капіталу
Рентабельність активів, %
Рентабельність власного капіталу, %
Рентабельність продажу, %
Рентабельність продукції, %

У літературних джерелах рекомендоване значення коефіцієнту покриття є різним- більше 1,0; 2,0; 2,5. Якщо коефіцієнт буде дорівнювати 1,0, то підприємство у разі погашення поточної заборгованості повинно припинити функціонування, так як у нього не буде оборотних засобів для продовження процесу виробництва, ведення поточної діяльності. Дослідним шляхом встановлено, що ресурси підприємства повинні бути не менш як вдвічі більше від існуючої поточної заборгованості, так як лише в такій ситуації воно зможе при повному погашенні заборгованості продовжувати функціонувати

Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище. Аграрне виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів – робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей.

Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одер­жувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю. Методика розрахунку ефективності господарської діяльності підприємства представлено в таблиці 10.

Таблиця 10

Показники ефективності діяльності аграрного підприємства

Показники	Роки			Відхилення, ±
	20_	20_	20_
Чистий доход (виручка) від реалізації в розрахунку на:
1 грн. основних фондів, грн..
1 грн. оборотних засобів, грн..
1 середньорічного працівника, грн..
1 люд.год., грн..
1 га с.г.угідь, грн..
Прибуток в розрахунку на:
1 грн. основних фондів, грн..
1 грн. оборотних засобів, грн..
1 середньорічного працівника, грн..
1 люд.год., грн..
1 га с.г.угідь, грн..
1 грн. авансованого капіталу, грн.
Середньомісячна оплата праці 1 працівника, грн.
Оплата 1 люд.год., грн..
Норма прибутку, %
Рівень рентабельності, %

Завдання 4: Аналіз ефективності виробництва одного з основних видів товарної продукції підприємства (на вибір студента)

Методичні рекомендації

Завдання 5: Дослідження конкурентоспроможності продукції та рівня економічної безпеки підприємства.

Методичні рекомендації