2. Сутність управлінської діяльності. Принципи управління. Функції управління і їх кратка характеристика.

Управлінська діяльність — сукупність напрацьованих історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навичок, умінь, способів,засобів, доцільних вчинків і дій людини в сфері управління.

Управлінська діяльність відзначається інтелектуальним характером, що виражається в її спрямованості на вироблення, прийняття й практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати в бажаному напрямку стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку й діяльність людей. Управлінська діяльність є інформаційною, завжди виступає колективістською. Рисами державної управлінської діяльності також є: юридична заданість, чіткість і виразність. Крім того, управлінська діяльність складається з декількох стадій і реалізується у різних формах та за допомогою певних методів.

Принципи управління — правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається система менеджменту організації. -Принципи управління є узагальненням практичного позитивного управлінського досвіду і ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку. -Універсальні принципи менеджменту: -відображають загальні положення, характерні для організацій різних типів і видів; -відповідають законам розвитку природи, суспільства і бізнесу; -об'єктивно відображають сутність явищ і реальних процесів управління організацією; -є керівною установкою, визнаною суспільством.

Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій – одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.

Управління розглядається як процес взаємопов’язаних дій. Ці дії дуже важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов’язаних дій. Процес управління – це загальна сума всіх функцій, а саме:

• планування;

• організація;

• мотивація;

• контроль.

3. Підходи до управління. Японська і американська модель управління.

- з позиції виділення шкіл; Де за основу беруть конкретну школу для управління.

- процесний підхід; до управління передбачає розгляд управління як процесу безперервних взаємопов’язаних дій (функцій) по плануванню, організації, мотивації та контролю (управлінських). Вперше був описаний А.Файолем. Основними (наскрізними об’єднуючими) процесами є:

- Комунікація;

- Прийняття рішень;

- Управління групами, лідерство.

- системний підхід; цілеспрямовану діяльність людини, з допомогою якої вона підпорядковує своїм інтересам елементи внутрішнього і зовнішнього середовища об’єкта управління. Елементи, на які спрямована ця діяльність, становлять об’єкт управління, який має, як правило, просторові та часові параметри. Об’єктами управління, яке ми розглядаємо, насамперед є різноманітні форми суспільних відносин, форми поведінки та діяльності людей. На підприємстві об’єктами управління виступають також всі матеріальні, грошові та інформаційні ресурси, технології. У зв’язку з цим широко використовуються такі поняття, як управління фінансами, маркетингом, НТП, якістю праці та продукту, ефективністю виробництва.

- ситуаційний підхід. конкретний набір обставин, які сильно впливають на фірму в даний час. Ситуаційне мислення вимагає знання набору типових ситуацій, які можуть виникнути на практиці і які потрібно вирішувати.

1. Усвідомлення, опанування керівником інструментів професійного менеджменту, які довели свою ефективність у подібних ситуаціях.

2. Передбачення ймовірних позитивних і негативних наслідків застосування обраних інструментів в організації.

3. Правильна інтерпретація поточної ситуації (провідні фактори, ймовірний ефект ланцюгових змін та ін.)

4. Використання обраних інструментів і способів у процесі вирішення конкретної проблеми з врахуванням найменшого негативного ефекту і досягнення цілей організації найбільш продуктивним шляхом у даній ситуації.

Американська модель управлліня заст індивідуально для кожного, і вноситься індивідуальна винагорода за зроблену роботу, так і індивідуальне покарання.

В японській моделі є коллектив, в якому і винагорода і покарання є рівною мірою для всього колективу