11. Методи прямого і непрямого управління у фармації.

Основними інструментами прямого Д.р. фармацевтичної галузі є: законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку галузі, організації та економіки забезпечення населення фармацевтичною продукцією установами охорони здоров’я, ціноутворення на ЛП; державні заходи макроекономічних планів і цільових комплексних програм щодо поліпшення забезпечення населення країни ліками; державні замовлення; тендери; централізовано регульовані ціни на ЛП; нормативи; ліцензії; квоти; державні бюджетні витрати; ліміти тощо. Керуючись методами прямого впливу, органи управління діють безпосередньо на функціонування суб’єктів фармацевтичного ринку. Методи непрямого Д.р. — це методи, які регламентують поведінку суб’єктів фармацевтичного ринку опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти у потрібному державі напрямку. Застосування методів опосередкованого регулювання передбачає використання інструментів фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших галузей економічної політики, а також способи морального переконання.

11. Система методів управління фармацевтичною організацією. Суть і класифікація організаційних методів управління.

Методи управління - це способи впливу суб'єкта управління на керований об'єкт для досягнення певних цілей. Методи управління різноманітні, але їх вплив на персонал підприємства в цілому і на кожного окремого працівника опосередковано мотивацією.

У поведінці людей важливу роль відіграють потреби та інтереси. Усвідомлені потреби спонукають до дії. Сукупність потреб, на досягнення яких спрямована діяльність людей, визначає мотиваційну спрямованість методів управління: економічних, організаційно-розпорядчих та соціально-психологічних.

Економічні методи управління припускають матеріальну мотивацію, тобто орієнтацію на виконання певних показників або завдань, і здійснення після їх виконання економічного винагороди за результати роботи. Таким чином, використання економічних методів управління пов'язане з формуванням плану роботи та контролем за його здійсненням, і навіть економічним стимулюванням праці, тобто з раціональною системою оплати праці, що передбачає заохочення за певну кількість і якість праці, застосування санкцій за невідповідну його кількість і недостатню якість.

Організаційно-розпорядчі методи управління базуються на владній мотивації, заснованої на підпорядкуванні закону, правопорядку, старшому за посадою і Т.Н. В управлінні ця мотивація грає дуже істотну роль. Вона передбачає не тільки безумовне дотримання законів і нормативних актів, прийнятих на державному рівні, а й чітке визначення прав і обов'язків керівників і підлеглих, при якому розпорядження керівника обов'язково для виконання підлеглими. Недотримання цих відносин підлеглим тягне за собою застосування санкцій (зауваження, догана, звільнення тощо).

11. Зовнішнє середовище організації і її характеристики. Характеристики зовнішнього середовища фармацевтичних підприємств. Вплив чинників прямої дії на діяльність підприємств фармацевтичного профілю.

Зовнішнє середовище організації – сукупнiсть господарських суб’єктiв, економiчних, суспiльних i природних умов, нацiональних та мiждержавних  структур та зовнiшнiх щодо пiдприємства умов i чинникiв.

Фактори зовнішнього середови­ща доцільно поділяти на дві групи:

        прямої дії (безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності);

        непрямої дії (впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємовідносини).

Фактори непрямої дії мають властивість впливати через фактори прямої дії. Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії наведені на рис. 1.3.

При оцінці факторів зовнішнього середовища слід враховувати такі їх­ні характеристики:

        Взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фак­тора може зумовити зміну інших).

      Складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр способів впливу).

      Рухомість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації).

      Динамічність зовнішнього середовища (змінність оточення організації).

      Невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інформації).

        Взаємозалежність факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ.

        Багатогранність зовнішнього середовища.