5. Висновки

     Щаслива та людина, яка любить мандрувати рідним краєм, яка може подолати сотні кілометрів, щоб відчути живий пульс землі, неповторну заповідну красу мальовничої Полтавщини. Неможливо зберегти красу природи, не вивчивши її самої. Як добре зібратися у лісі, сісти або походити тихенько, затамувавши подих... Прислухайтися, i почути справжні лісові хорали. Он проспівала іволга, наче флейта. Соловейко заливається, як сопілка, дятел б’є у стовбур, наче вправний бубнар. Сорока тріщить, як тріскачка. Ясен, мов контрабас, тужно скрипить могутніми гілками у підмогу тремтливому шелестінню осики. Жодна музика не може бути такою проникливою, як живе звучання природи. Потрібно дружити iз природою, з чистою водою, цілющим повітрям, духмяними травами, приходити до лісу, степу, поля, річки. Ставати в їх нерозривне коло, підтримувати його, i воно підтримуватиме нас, як найближчий друг у бурхливому виpi життя.       Не можна любити щось або когось, не знаючи. Любити – це, насамперед, знати. Отож i природу любити – значить, вивчати її, спостерігати, аналізувати, берегти, i вона, розкриваючи дивовижні таємниці, озветься у душі радістю життя! Живе в npupoдi істина проста, Я стверджую усе це не з нагоди: В правічній мові матері-природи Родилось першим слово - Доброта. В ній все твоє: земля i неба вись, Сміх колоска й трави, і регіт грому. Збагни лише її в co6i самому Обожнювать красу землі навчисъ. Душа краси в npupoдi не згора, Єство її не знає половини. Найкрасивіша ціль в житті людини – Це визернити серце для добра.

Олена Пархоменко

ПОЛТАВЩИНА – МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Розташована у Середньому Подніпров’ї Полтавщина належить до тих

історичних земель, які стали ядром формування Української держави. Її

історичні та культурні надбання, природні багатства, потужний

економічний потенціал і зараз відіграють значну роль у державному

будівництві України. Центром Полтавщини є місто Полтава, яке

розташоване на берегах ріки Ворскла. Існує декілька версій що до

походження назви міста.

1. Лтава. У давньоруському Іпатіївському літописі перша згадка про

поселення на місці сучасної Полтави під назвою „Лтава” зустрічається під

6682 роком за Візантійським календарем від так званого Сотворіння світу

Богом. Цей календар існував у нас з кінця 10 ст., з часу прийняття

Київською Руссю християнства й остаточно замінений сучасним

календарем від Різдва Христового з 1 січня 1700 р. (7208 року).

Багато вчених перераховували цю дату з календаря від Створення

світу на наше сучасне літочислення від Різдва Христового. Так була

визначена дата першої літописної згадки про Полтаву – 1174 рік. У цьому

році князь Ігор Святославович Сіверський, переслідуючи орди половецьких

ханів Коб΄яка і Кончака, переїхав Ворсклу біля Лтави і рушив у напрямку

Переяслава, де його дружина нанесла поразку половцям.

Одні вчені вважають, що назва міста Полтави походить від назви

річечки Лтава (По-Лтава), правої притоки Ворскли, що текла Мазурівським

яром на Поділ (з 50-х років Лтаву взято в труби, і тепер вона тече під

землею). А полтавський дореволюційний історик Л.В. Падалка спершу

висунув теорію походження сучасної назви міста від слів „плот”, „плести”,

„плетінь”, що означало укріплення, обплетене тином, але пізніше дійшов до

висновку, що назва має скіфсько-сарматські корені. Скіфи і сармати

проживали на нашій території протягом століть і залишили на українській

землі близько 600 географічних назв, у тому числі й назву річки Ворскла,

що в перекладі означає „біла вода”. Можливо, Лтава, Олтава скіфсько-

сарматського ірано-мовного походження. У східних народів слова „ол”,

„ул” означають „місто”, „поселення”. Слово ж „таві” в грузинській та

осетинській мовах (а осетини є нащадками скіфів та сарматів) означає

„виток річки”. Тож, у перекладі на нашу мову ця назва може означати

„поселення біля витоку річки”, „місто на горі”. Подібні назви зустрічаються

на шляху слідування скіфів та сарматів, які під час Великого переселення

народів йшли на захід, у Центральну та Західну Європу.

2. Балтавар. В останні десятиліття завдяки дослідженням учених

стало відомо, що в часи існування на українських землях багатоплемінного__

Територія Полтавської області – 28,8 тис. км2, що складає 4,8

відсотків території України. Її протяжність з півночі на південь – 220 км, з

північного заходу на південний схід – 270 км. За розмірами території

Полтавська область посідає 7-ме місце серед областей України,

поступаючись лише перед Одеською, Дніпропетровською, Чернігівською,

Харківською, Житомирською та Київською областями (33,3 – 28,9 тис. км2).

Її територія перевищує території більше, ніж 50 країн світу, в тому числі

таких як Албанія, Кіпр, Кувейт, Ліван, Ізраїль та ін.

На півночі область межує з Чернігівською та Сумською, на

північному заході – з Київською, на заході – з Черкаською, на південному

заході – з Кіровоградською, на півдні – з Дніпропетровською і на сході – з

Харківською областями.

Рельєф – злегка хвиляста рівнина, яка знижується з північного сходу

до Дніпра. У багатьох місцях, особливо по правих берегах річок поверхня

порізана балками та ярами. Річкова сітка досить рівномірно зрошує

територію. Загальна довжина 62 річок у межах Полтавщини складає

3525 км. Найбільші річки – Ворскла, Псел, Сула – течуть з півночі на

південь і на території Полтавщини впадають у Дніпро. Їхні заплави широкі,

вкриті зеленими луками, річища здебільшого мілкі, течія повільна. Равий

берег крутий, обривистий, лівий – похилий.

Територію Полтавщини омивають два водосховища, що розлилися

вздовж русла Дніпра. Кременчуцьке водосховище має повний об’єм 13

мільярдів кубометрів, Дніпродзержинське – об’єм 2,5 мільярда кубометрів.

В області 1565 штучних водойм і озер загальною площею 19 890 га, які

здебільшого використовуються для господарських потреб.

Клімат Полтавщини помірно-континентальний. У північно-західній

її частині переважають вологі західні вітри, в південно-східній – сухі вітри

східного напрямку. Зима порівняно м’яка, з слабкими морозами та частими

відлигами. Літо тепле та сухе.

У ґрунтовому покриві Полтавщини переважають чорноземи, які

вкривають близько 70 відсотків її території. Окремими масивами по правих

берегах річок залягають опідзолені ґрунти, а по лівих – слабопідзолисті

піщані.

Полтавська область знаходиться в Лісостеповій зоні, за винятком

південно-східних районів, які лежать у зоні Степів. Основний тип лісів

Полтавщини – діброва. Крім дуба, тут зустрічаються ясен, берест, липа,

клен тощо. Підлісок складається з кущів терну, ліщини, глоду, бруслини,

шипшини та ін. Серед трав багато лікарських рослин, що здавна

використовуються в науковій і народній медицині. На піщаних ґрунтах

dрічкових терас поширені соснові ліси. Ліси й чагарники вкривають 7

відсотків території області.

Поєднання м’якого клімату та родючих ґрунтів сприяє

вирощуванню цінних культур – озимої пшениці, кукурудзи, цукрових

буряків, соняшника, а також садових культур. Тут вирощуються яблука,

груші, сливи, вишні та ін. плодоягідні культури.

Тваринний світ області різноманітний, характерний для

Лісостепової зони. В річках та ставках водиться близько 50 постійних видів

риб та 25 прохідних: щука, карась, окунь, лящ, у великих річках – сом та ін.

З птахів поширені горлиці, сиворакші, жайворонки, горобці, солов’ї, качки,

сірі чаплі тощо. Ссавці представлені лисицями, куницями, тхорами,

зайцями, дикими кабанами, косулями, лосями.

З метою збагачення фауни на Полтавщині акліматизовано

єнотовидного собаку, ондатру та фазанів. На звірофермах розводять нутрій,

норок, песців та сріблясто-чорних лисиць.

Тваринництво в основному має м’ясо-молочний напрямок.

Найбільш поширеною породою великої рогатої худоби є симентальська. У

Полтавському і Кременчуцькому районах розводиться також чорно-ряба

порода.

Область багата на корисні копалини. Тут знайдено промислові

поклади нафти та газу: Сагайдацьке, Солохівське, Машівське та ін.

родовища. Крім того, в західних районах області є значні запаси торфу. У

південно-східній частині області знайдено кам’яне вугілля.

Серед корисних копалин важливе місце займає сировина для

виготовлення будівельних матеріалів: величезні запаси будівельних пісків,

багато родовищ цегельно-черепичних і фаянсових та вогнетривких глин.

Поблизу Кременчука чимало родовищ граніту, а в Лубенському районі є

поклади діабазу. Виявлені також самородна сірка, титановміщуючі

мінерали, флюорит.

На території області є кілька мінеральних джерел, з яких найбільш

відомі залягають га глибинних горизонтах Дніпровсько-Донецької

западини, де температура перевищує 100 градусів.__

Отже, природні умови області – кліматичні, ґрунтові, геологічні та

ін. – сприяють інтенсивному розвитку багатьох галузей промисловості і

сільського господарства.

Полтава – місто обласного підпорядкування, обласний і районний

центр України. Розташований на обох берегах р. Ворскли (ліва притока

Дніпра). Вузол залізничних та автомобільних шляхів, аеропорт. Поділяється

на 3 міські райони: Октябрський, Київський, Ленінський.

Герб міста – історична пам’ятка, що являє собою пізнавально-

правовий знак, в якому в символічній формі, на підставі законів геральдики,

втілені обумовлені реальні явища і події.

Полтавський герб являє собою спадкоємність національної

символіки, що була надана місту як одному з полкових адміністративних

центрів українського козацтва часів Богдана Хмельницького.

Основою герба є міський геральдичний щит, конфігурація якого

взята із зображення герба Полтави на печатці Полтавського міського

магістрату 1700-х років.

Поле щита пурпурове (малинове), що відповідає, за геральдикою,

планеті Меркурій і природному каменю аметисту, символізуючи

планування, гідність, щедрість, благочестя. У центрі щита, точно за його

центральними осями, розміщений золотий лук – символ військової зброї.

Його тятива натягнута стрілою (означає готовність до бою), що направлена

вістрям донизу, символізуючи охорону мирної праці. Бойову атрибутику з

чотирьох боків оточують золоті охоронні шестикутні зірки, які

символізують чотири сторони світу: північ, південь, схід, захід. Вінчає

композицію золотий напис „Полтава” в стилі старослов’янського шрифту,

причому буква „Т” зображена у вигляді геральдичного хреста, який осіняє

герб.

Герб міста Полтави є муніципальною власністю Полтавської міської

ради.

Прапор міста – полотнище складається з двох горизонтальних смуг,

однакових за розміром. Верхня смуга білого кольору, що за геральдикою

символізує єдність, духовність, щирість, чистоту і справедливість. Нижня

смуга синьо-зеленого кольору символізує віру, надію, упевненість, боротьбу

за волю, щастя і добробут. Співвідношення сторін прапора один до двох. На

прапорі розташована композиція елементів герба міста: золотий лук, тятива

якого натягнута направленою вістрям донизу стрілою. Вінчає композицію

золотий напис „Полтава”, золоті охоронні шестикутні зірки. Золота стріла є

композиційною віссю зображення і розташована на відстані 1/3 довжини

прапора від древка. Древко прапора вінчає золота куля, яка символізує

сферу обрію Землі або Сонця.__