Особливості праці працівників закладів ресторанного господарства

Специфічна особливість праці працівників закладів ресторанного господарства – це єдність трудових процесів виробництва і реалізації продукції, а також організації її споживання.

Праця працівників, пов’язаних із виробництвом кулінарної продукції, операції, пов’язані з процесами реалізації та організації споживання, вимагають здійснення різних додаткових процесів виробничого характеру (роздавання їжі, доготування продукції власного виробництва, порціювання страв і доставка їх до місця споживання).

Працівники торговельних залів і касири обслуговують споживачів. Послуги, що надаються споживачам, мають матеріальний (сервірування столів, збирання та миття посуду), або нематеріальний (реалізація абонементів, приймання грошей) характер.

Витрати цієї праці не збільшують вартість товару, а покриваються за рахунок додаткового продукту

Продуктивність праці працівників закладів ресторанного господарства визначається як обсяг виробництва та реалізації кулінарної продукції за певний період часу (рік, місяць, день, годину), що припадає на одного працівника

Продуктивність праці всіх працівників розраховується відношенням валового товарообороту (Т) до середньооблікової чисельності працівників:

(грн/людину)

Продуктивність праці працівників виробництва (П_В) розраховується як відношення обороту з власної продукції (ОВП) до чисельності працівників виробництва (Ч_ПВ)

(грн/людину)

Питання 4. Виробничі засоби підприємства, їх складові: основні та оборотні засоби.

Схема структури та взаємозв’язку понять “капітал, “фонди”, засоби”, “активи”

Виробничий капітал (виробничі фонди)
Основний капітал		Оборотний капітал
Засоби праці		Предмети праці	Готова продукція	Грошові кошти	Дебіторська заборгованість
Основні засоби	Нематеріаль­ні активи	Запаси
Основні фонди		Оборотні фонди	Фонди обігу
Необоротні активи		Оборотні активи
Основні засоби		Оборотні засоби

Основні фонди – це засоби праці, що беруть участь у виробництві тривалий час (більше 365 днів), не змінюють своєї речовинної форми і переносять свою вартість на виготовлений продукт частинами, по мірі їх зносу (шляхом амортизації)

У бухгалтерському обліку використовується термін “основні засоби”. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість якого може бути достовірно визначені

Відповідно до Податкового кодексу, “основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищу 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)”

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у вигляді предметів праці які повністю споживаються в одному виробничому циклі змінюють натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість новоствореної продукції

Оборотні засоби – це об’єкти, у які вкладено оборотний капітал.

Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансованих на створення оборотних фондів.

У практиці обліку та законодавства поняття оборотного капіталу, оборотних коштів прирівняне до поняття оборотних засобів.