Тема 4. Інвестиційна привабливість регіонів

Ефективність здійснення процесу структурних перетворень в економіці країни значною мірою залежить від інвестиційних рішень на рівні окремих підприємств, галузей, регіонів, що потребує аналізу відповідної інформації про інвестиційну привабливість підприємств, галузей, регіонів.

На сучасному етапі у вітчизняних і зарубіжних вчених є чимало праць, присвячених проблематиці визначення рівня інвестиційної привабливості господарюючих суб’єктів регіонів, держави. Категорія «інвестиційна привабливість регіону» в літературі визначається як відповідність регіону основним цілям інвесторів, що полягають у прибутковості, безризиковості та ліквідності інвестицій; рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного регіону; або як становище регіону в той чи інший момент часу, тенденції його роззвитку, що відображаються в інвестиційній активності.

Інвестиційна привабливість території визначається факторами інвестиційної привабливості регіону і регіональною інвестиційною політикою. Під факторами інвестиційної привабливості регіону розуміють процеси, явища, дії, переважно об’єктивного характеру, що впливають на інвестиційну привабливість регіону і визначають його територіальні особливості. Наприклад, вигідність економіко-географічного положення регіону, його природно-ресурсний, трудовий, науково-технічний потенціали, рівень розвитку інфраструктури, характеристики споживчого ринку тощо.

Регіональна інвестиційна політика розуміється як процес, явище, дія, переважно суб’єктивного характеру, що визначають територіальні ососбливості регіону. На практиці вона являє собою дії державних і місцевих органів влади та управління щодо розвитку інвестиційного процесу в регіоні, пов’язані з удосконаленням нормативно-правової бази, наданням преференцій для найбільш ефективних та занчущих для регіону інвестиційних проектів, розвитком інфраструктури з обслуговування суб’єктів інвестиційної діяльності, гарантуванням безпеки діяльності підприємницьких структур.

Основні фактори, які в комплексі цікалять інвесторів і безпосередньо визначають обсяги інвестиційних надходжень:

1. Економіко-географічне положення. Можна оцінити за такими критеріями: близькість регіону до кордонів держави, міра розвитку виробничої інфраструктури, зокрема, наявність транспортних коридорів, прикордонних терміналів, нафтогазопроводів, бльзькість до Києва та інших розвинутих промислових центрів України і т. ін.

Зручне економіко-географічне положення регіону (особливо сусідство з економічно розвинутими країнами та близькість до перспективних товарних ринків, наявність аеропортів, транзитних магістралей та інших інфраструктурних компонентів) є фактором додаткової вигоди для інвестора.

2. Природно-ресурсний потенціал: економічна оцінка мінеральних, земельних, лісових, рекреаційних ресурсів. Відповідність інтересам інвестора наявних у регіоні необхідної кількості та якості різноманітних природних ресурсів, а також можливості забезпечення ними виробничих потреб з мінімальними затратами у багатьох випадках є вирішальним фактором формування інвестиційних потоків.

3. Трудовий потенціал. Можна оцінити за такими критеріями: 1) наявність трудових трудових ресурсів – щільність населення, чисельність економічно-активного населення, пропозиція робочої сили на ринку праці; 2) освітньо-кваліфікаційний рівень трудових ресурсів (у розрахунку на 10 тис.чол. економічно активного населення) – підготовка кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, підготовка кадрів ВНЗ 1-4 рівнів акредитації, підвищення кваліфікації кадрів, кількість працівників, які навчалися нових професій; 3) вартість робочої сили – середньомісячна номінальна заробітна плата працівників.

4. Економічний потенціал: обсяги ВДВ у розрахунку на душу населення.

5. Місткість споживчого ринку: показники сукупних витрат домогосподарств (у середньому за місяць у розрахунку на 1 домогосподарство), роздрібного товарообороту та обсягу реалізованих послуг, оплачених населенням (у розрахунку на душу населення).

6. Інфраструктурний потенціал: щільність автомобільних шляхів і залізниць, міскості АТС (на 10 тис. чол. населення), вартості основних засобів виробництва і розподілу електроенергії, газу і води (на душу населення).

7. Науково-технічний потенціал: оцінюється за кількістю спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи (у розрахунку на 10 тис. економічно активного населення), обсягом наукових і науково-технічних робіт (на душу населення).

8. Інвестиційні преференції: наявність вільних економічних зон, теріторій пільгового інвестування в регіоні.

9.Інвестиційні ризики. Політичний ризик – наявність або відсутність політичної та кадрової стабільності, авторитетність місцевої влади. Економічний ризик – активність регіону в реалізації економічних реформ і регуляторної політики, адекватність інвестиційних намірів стратегії економічного розвитку регіону. Соціальний ризик – демографічне навантаження постійного населення, міжрегіональна та міждержавна міграції, грошові доходи населення, рівень розвитку соціальної інфраструктурі в регіоні, кількість безробітного населення, криміногенна ситуація. Екологічний ризик – міра забрудненості навколишнього природного середовища, наявність зон екологічного лиха.

Оцінку факторів, які визначаються кількісними показниками, пропонується здійснювати шляхом розрахунку інтегрального коефіцієнта інвестиційної привабливості. Для оцінки факторів, які не можна охарактеризувати показниками офіційної статистики (вигідність економіко-географічного положення, умови пільгового оподаткування, законодавча стабільність, інвестиційні ризики), проводиться процедура експертної оцінки з наступним рейтингуванням.

Таким чином, всі перелічені фактори можна умовно поділити на 2 групи: фактори об’єктивного (некеровані) та фактори суб’єктивного (на які можна впливати) характеру. Такий поділ досить умовний, оскільки об’єктивні у короткостроковій перспективі фактори є суб’єктивними у довгостроковій (наприклад, кількість аеропортів, транспортних вузлів, портів).

До групи об’єктивних факторів: економіко-географічне положення, природно-ресурсний і трудовий потенціали. До суб’єктивних: фактори місткості регіонального споживчого ринку, економічного, інфраструктурного та науково-технічного розвитку, наявності інвестиційних преференцій та ризиків.

Відносну сприятливість факторів інвестиційної привабливості території можливо оцінити за такою шкалою: до 0,9000 – відносно несприятливі фактори; 0,9000-1,1000 – середній рівень сприятливості факторів; більше 1,1000 – відносно сприятливі фактори.

Завдання 1

Визначте індекси оцінки відносної сприятливості факторів, що визначають інвестиційну привабливість Миколаївської області. Значення індексів розрахувати шляхом співвідношення їх в регіоні із середньоукраїнськими показниками. Інтегральні коефіцієнти інвестиційної привабливості по окремих групах факторів розрахувати як середнє арифметичне від значень складових тієї чи іншої групи.

Індекси оцінки відносної спритливості факторів, які визначають інвестиційну сприятливість Миколаївської області

Показники	Україна	Миколаївська область
1. Економіко-географічне положення	1,000
2. Природно-ресурсний потенціал	1,000
3. Трудовий потенціал	1,000
4. Економічний потенціал	1,000
5. Місткість споживчого ринку	1,000
6. Інфраструктурний потенціал	1,000
7. Науково-технічний потенціал	1,000
8. Інвестиційні преференції	1,000
9. Інвестиційні ризики	1,000

Завдання 2

Виберіть ті показники, які відносяться до таких елементів оцінки інвестиційної привабливості регіонів:

1. Рівень загальноекономічного розвитку.

2. Рівень розвитку соціальної інфраструктури.

3. Демографічна характеристика регіону.

4. Рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону.

5. Ступінь безпеки інвестиційної діяльності.

Показники:

• питома вага регіону у ВВП і НД країни

• обсяг виробленої продукції с.-г. та промисловості в регіоні на душу населення

• середній рівень доходів населення

• середньорічний обсяг к/вкл в регіоні за попередні роки

• кількість підрядних будівельних підприємств в регіоні

• обсяги місцевого виробництва основних будівельних матеріалів

• обсяг виробництва енергетичних ресурсів в регіоні (в перерахунку на електроенергію)

• щільність залізничних шляхів сполучення та автомобільних шляхів з твердим покриттям в розрахунку на 100 кв. км території

• наявність фондових та товарних бірж в регіоні

• кількість брокерських контор, які здійснюють операції на ринку цінних паперів

• питома вага населення регіону в загальній чисельності мешканців країни

• співвідношення міських та сільських мешканців регіону

• питома вага працюючого населення

• рівень кваліфікації працездатного населення

• питома вага підприємств недержавної форми власності в загальній підприємств регіону

• питома вага продукції недержавних підприємств в загальному обсягу промислової і с – г. продукції регіону

• чисельність спільних підприємств з іноземними партнерами в регіоні

• чисельність банківських організацій в регіоні

• чисельність страхових компаній

• рівень економічних злочинів в розрахунку на 100 тис. мешканців регіону

• питома вага незавершених будівництвом об’єктів загальній кількості початих будівництв за останні 3 роки

• питома вага підприємств з шкідливими вибросами, що перевищують гранично - допустимі норми, в загальній кількості підприємств регіону

• середній радіаційний фон в містах регіону.

Завдання 3

Спеціальна економічна зона „Миколаїв” була створена у м. Миколаєві Миколаївської області площею 865 га на 30 років. Основна мета полягає в створенні умов для залучення інвестицій, збереження, розвитку та ефективного використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу суднобудівної промисловості. Зона почала працювати 01.01.2000 р.

Перевага надається таким галузям як харчова промисловість, переробка сільськогосподарських продуктів, будівництво, енергетика, транспорт, машинобудування, суднобудування та приладобудування. Для того, щоб одержати пільги, підприємці повинні здійснювати на теріторії зони інвестиційні проекти у приоритетних видах економічної діяльності коштирисною вартістю не менше як: 500 тис. дол. США – у харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів; 700 тис. дол. США – у будівництві, енергетиці, сфері транспорту; 1 млн. дол. США – у машинобудуванні та приладобудуванні; 3 млн. дол. США – на підприєствах суднобудівної промисловості. СЕЗ „Миколаїв” передбачає залучити 650 млн. дол. США, зберегти і створити 33 тис. робочих місць, збільшити обсяги виробництва в регіоні на 221 млн. грн.

Питання:

1. Обґрунтуйте доцільність створення СЕЗ „Миколаїв”.

2. Які на Ваш погляд її перспективи існування?

3. Які основні фактори інвестиційної привабливості Миколаївської області.

4. Визначте інвестиційно привабливі райони Миколаївської області.

Завдання 4

Тема: „Інвестиційна діяльність в офшорних та вільних економічних зонах”

Знайдіть правільну відповідь.

1. Позиковий капітал – це:

а) вивезення капіталу за межі країни у вигляді надання позик на короткористроковий чи довгостроковий строк для отримання відсотків;

б) ввіз капіталу у вигляді позик на короткостроковий кредит.

2. За харктером використання іноземні інвестиції поділяються:

а) підприємницькі і позикові;

б) державні та позикові.

3. Іноземні інвестиції – це:

а) капіталовкладення у вигляді основних фондів іноземними інвесторами;

б) цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку.

4. Чим відрізняються асоційовані компанії від дочірніх:

а) батьківській компанії належить частина капіталу;

б) батьківська компанія не володіє капіталом.

5. Яка основна характеристика портфельних інвестицій:

а) мають високу ліквідність;

б) конкурентноспроможні.

6. Інвестиції, які утворюються вкладенням капіталу в цінні папери підприємств, які не зебезпечують права власності або контролю над ними – це:

а) портфельні інвестиції;

б) прямі нвестиції.

7. Членами МБРР можуть бути тільки держави-члени МВФ?

а) так; б) ні.

8. В яких країнах створюються офшорні зони:

а) в країнах з слабо розвинутою економікою;

б) в країнах, що розвиваються.

9. Зона, в якій відсутня банківська таємниця, розвинуті наглядові органи і законодавство:

а) надійна банківська зона; б) надійна офшорна зона.

10. В яких сферах діяльності застосовується офшорний бізнес?

а) сільськогосподарське виробництво, видобувана промисловість, хімічна промисловість;

б) банківська справа, страхування, торгівля, будівництво, транспортні послуги.

11. Офшорна зона являє собою:

а) географічну зону, в якій банки можуть вільно здійснювати діяльність і мають ділові стосунки з клієнтами;

б) країну або окремі території країн, де на державному рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці встановлені значні пільги з оподаткування.

12. Фірми, які збирають різні ліцензійні виплати за патентами, авторські гонорари, товарні знаки:

а) фірми-копілки;

б) фірми – „Роялті”.

13. Пільговий режим ліцензування офшорних страхових компаній існує тільки:

а) на острові Кіпр;

б) в Швейцарії.

14. Які заклади можуть створюватися з метою акумулювання прибутку у країнах із зменешеним або нульовим оподаткуванням:

а) брокерські фірми;

б) офшорні банки.

15. У якій країні державні службовці несуть сувору відповідальність за розголошення інформації, одержаної в якості річного фінансового звіту:

а) Швейцарія; б) США.

16. Коли офшорна компанія може надавати кредит фірмі?

а) коли компанія знаходиться у зоні підвищеного оподаткування;

б) коли низький податковий %.

17. Для реєстрації фінансових компаній і брокерських фірм найкраще підходять:

а) європейські офшорні зони; б) американські офшорні зони.

18. Які компанії дають можливість зменшити податки на спадок і приріст капіталу або уникнути їх взагалі:

а) трастові компанії; б) страхові компанії.

19. Інвестиційні і трастові компанії розповсюджені у:

а) Нідерланди; б) Ірландія.

20. Які компанії займаються морськими і авіаперевезеннями?

а) компанії-перевізники; б) фірми-копілки.

21. Які фонди найчастіше не сплачують податок на прибуток:

а) офшорні інвестиційні фонди; б) інвестиційні і трастові компанії.

22. Вільна економічна зона (ВЕЗ) – це:

а) обмежена частина території країни, на якій діє специфічний режим функціонування економічних суб’єктів;

б) обмежена частина території країни, на якій діють вільні економічні закони.

23. Основним завданням ВЕЗ є :

а) залучення переважно іноземних інвестицій;

б) залучення інвестиційних коштів та новітніх технологій.

24. Скільки на сьогодні функціонує у світі ВЕЗ:

а) понад 10000; б) до 1000.

25. Перша вільна торгівельна зона зявилась:

а) на острові Делос; б) на Сейшельських островах.

26. Чи вірним є твердження, що перевагою вільних торгівельних зон є потреба незначних стартових інвестицій та швидка їх окупність?

а) так; б) ні.

27. З якого року у США і Канаді діють двосторонні угоди про вільну торгівлю?

а) 1850 р.; б) 1990 р.

28. Зони DUTY-FREE – це:

а) вільні порти;

б) магазини у великих міжнародних аеропортах.

29. Міце виникнення першої експортної зони:

а) Малайзія; б) Ірландія („Шенон”).

30. Рекреаційна зона є аналогом:

а) туристичної зони; б) страхової зони.

31.Закриття або перепрофіліювання екологічно шкідливих виробництв та кардинальне поліпшення навколишнього середовища є критерієм вибору місця розташування:

а) техніко-впроваджувальної зони; б) вільної туристичної зони.

32. Що причиною створення вільних страхових зон?

а) жорсткі нормативи, що регулювали страхові операції;

б) перевага через звільнення певних норм, що регулюють страхову діяльність.

33. Міжнародна зона банківських послуг була відкрита:

а) у Лондоні (1985 р.); б) у Нью-Йорку (1981 р.)

34. Чи може університет стати техніко-впроваджувальною зоною?

а) так;

б) ні.

35. Коли вперше зявились зони технічного розвитку?

а) на початок 20-х років 20 сторіччя (Великобританія);

б) на початок 70-х років 20 сторіччя (США).

36. Чи вірним є твердження, що вільні економічні зони повинні надавати гарантії захисту інвесторам від змін правового режиму?

а) так; б) ні.

37. Чи є доцільним для України створення нових ВЕЗ:

а) так; б) ні.

Завдання 5. Для самостійного розгляду. Знайти правильну відповідь.

Рекомендована література:

1. И.А. Бланк. Инвестиционный менеджмент./ Учебный курс/ И.А. Бланк —К.:2001. — 448 с.

2. М.В. Гридчина. Финансовый менеджмент./ Курс лекций /М.В. Гридчина —К.: МАУП, 2002. – 160 с.

3.А.А Пересада. Управління інвестиційним процесом. / А.А Пересада — К.: 2002. — 472 с.

4. В.Г. Федоренко. Інвестиційний менеджмент. / В.Г. Федоренко —К.: 2001. — 280 с.

Тема „Управління інвестиційними ризиками, фінансовий леверидж”

1. Ризик існує щодо подій, які не відбулися, прогозуються, очікуються у майбутньому:

а) так; б) ні.

2. Імовірність нездійснення запланованих цілей інвестування це:

а) ризик цілей; б) інвестиційний ризик.

3. Якщо ризики спричинені неспрятливими умовами, що є спільними для всіх сфер економіки, то ризики називають:

а) індивідуальними (несистематичними); б) систематичними (загальними).

4. Якщо ризики спричинені умовами конкретного проекту, то вони є:

а) індивідуальними (несистематичними); б) систематичними (загальними).

5. Чи може інвестор повністю подалати ризик?

а) так; б) ні.

6. Хеджування, моніторинг, діагностика проблем, страхування активів проекту, забезпечення ліквідності проекту, формування резервів і запасів, детальне планування:

а) загальноприйняті рекомендації та прийоми управління інвестиційним ризиком;

б) головні умови для зменшення інвестиційного ризику.

7. Розподіл капіталу за кількома об’єктами (проектами) з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій – це:

а) професійне опрацювання договорів з учасниками;

б) диверсифікація проекту.

8. Чи може характерізувати рівень невизначеності проекту коефіцієнт варіації?

а) так; б) ні.

9. Що характерізує фінансовий леверидж?

а) використання та розподіл фінансових зв’язків підприємства між головними спеціалістами;

б) використання підприємством залучених коштів, що впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу;

в) співвідношення власних і позикових джерел фінансування інвестицій.

10. Який показник відображає рівень додатково генеруючого прбутку на власний капітал при різній частці використання залучених коштів:

а) ефект фінансового левериджа;

б) сума валового доходу.

11. Чи є фінансовий леверидж підвидом фінансового лізинга:

а) ні; б) так.

12. Який з коефіцієнтів дозволяє встановити суму позичкових коштів що залучені підприємством на одиницю власного капіталу:

а) коефіцієнт автономії; б) коефіцієнт фінансового левериджу.

Тема „Теорія інвестиційного портфеля”

1. Теорія інвестийного портфелю була розроблена:

а) у 50-х роках 20 сторіччя; б) на початку 40-х років 20 сторіччя.

2. Хто був розробником теорії інвестиційного портфеля?

а) У. Шарп; б) Г. Марковіц.

3. Інвестиційний портфель – це:

а) сукупність зібраних цінних паперів, що є інструментами для досягнення певної мети інвестора;

б) вид цінних паперів, за допомогою яких досягається максимальний прибуток.

4. Головною метою формування інвестиційного портфеля є:

а) реалізація політики фінансового інвестування підприємства шляхом повного виключення інвестиційного ризику;

б) реалізація політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів.

5. Для здійснення інвестування більшість інвесторів обирають:

а) лише один фінансовий інструмент;

б) більше одного фінансового інструменту.

6. Які існують види портфеля цінних паперів?

а) індивідуальний портфель та портфель підприємства;

б) загальний і індивідуальний.

7. Чи виступають деривативи об’єктами портфельного інвестування:

а) так; б) ні.

8. Якими принципами варто керуватись при формуванні інвестиційного портфеля?

а) максимілізація прибутку та короткостроковість капітальних вкладень;

б) безпека та ліквідність вкладень, стабільність одержаного прибутку.

9. Основними типами інвестиційного портфеля є:

а) збалансований портфель та портфель подвійного призначення;

б) портфель росту та портфель прибутку.

10. Портфель росту формується з акцій компаній:

а) курсова різниця яких зростає;

б) курсова вартість яких знижується.

11. Виходячі з можливості ризиків вкладання капіталу, інвесторів поділяють на типи:

а) обережні, активні, гравці; б) консервативні, агресивні, помірковані.

12. Який інвестиційний портфель гарантує інвестору мінімізацію ризику, але не дає великих доходів:

а) змішаний; б) фіксований.

13. Що таке диверсифікація?

а) це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу з мінімальним ризиком;

б) це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу з максимальним ризиком.

14. Диверсифікація буває:

а) регіональна і міжрегіональна; б) галузева і регіональна.

15. Видами портфеля прибутку є:

а) портфель подвійного призначення і портфель регулярного прибутку;

б) портфель регулярного прибутку і портфель прибуткових паперів.

16. Портфель росту і прибутку включає такі підвиди:

а) портфель прибуткових паперів і збалансований портфель;

б) портфель подвійного призначення і збалансований портфель.

17. Сучасна портфельна теорія припускає, що:

а) ринок є ефективним, якщо всі його учасники мають доступ до інформації, вільний доступ і вихід з ринку;

б) ринок є неефективним і більший дохід можна отримати, купуючи недооцінені цінні папери.

18. Чи допомогають новітні комп’ютерні технології збільшити використання сучасної теорії портфеля:

а) так; б) ні.

Тема „Індикативне планування інвестиційної діяльності”

1. Планом досягнення певної мети може бути:

а) оподаткування інвестицій; б) програма інвестування.

2. Що є складовою системи програмування, планування і розробки програм:

а) загальнодержавні норми і нормативи, державні інвестиції;

б) національні, галузеві та регіональні програми.

3.Ознакою індикативного планування є:

а) визначення комерційних і системних ризиків;

б) індикатори або орієнтири, які передбачає на майбутнє держава.

4. Глобальний індикатор, що впроваджується на державному рівні:

а) ціноутворення; б) ВВП.

5. Індикатор введення в дію виробничих потужностей узагальнюється відповідно до:

а) відтворювальної структури інвестицій;

б) підвищення життєвого рівня народу.

6. В індикативному плані необхідно передбачити:

а) реальні джерела фінансування;

б) обсяг неосвоєних інвестицій.

7. Для чого необхідне індикативне планування будівельного виробництва:

а) спорудження окремих об’єктів, які виходять за межі періоду, що планується;

б) своєчасне забезпечення інвестиційного процесу потужностями виробників матеріально-технічних ресурсів та потужностями будівельно-монтажних фірм.

8. Індикативні державні плани повинні формуватися на основі:

а) реальних інвестицій; б) титульних списків будов.

9. Загальнодержавні норми і нормативи, державні контракти, державні інвестиції залишаються у числі:

а) індикативних методів;

б) директивних методів.

Тема „Інвестиції в оборотний капітал”

1. Інвестиції в оборотний капітал мають:

а) короткостроковий характер; б) довгостроковий характер.

2. Інвестиції вкладені в готову продукцію і виконані роботи призначені для реалізації, кошти на рахунках в банку, складають:

а) оборотний капітал; б) основний капітал.

3. Відношення обсягу сплачених і виконаних робіт до середнього розміру обротних коштів використаних на роботи:

а) коефіцієнт обертання; б) коефіцієнт приросту.

4. Інвестування у приріст оборотних засобів передбачає:

а) формування статутного капіталу підприємства;

б) пошук додаткових інвестиційних можливостей відносно додаткових вкладень.

5. Грошовий вираз авансованої вартості продукції:

а) обігові кошти; б) вільні кошти.

6. Вартість оборотного капіталу переноситься на вартість виготовленої продукції:

а) частково; б) повністю.

7. Етап в інвестуванні оборотного капіталу, який передбачає пошук додаткових інвестиційних можливостей відносно до довгострокових вкладень для збільшення оборотного капіталу:

а) підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства;

б) інвестування у приріст оборотних засобів при розширенні обсягів і масштабів господарської діяльності.

8. Здійснення платежів, розрахунків за поставлені товари, виконані роботи, готову продукцію –це:

а) мета обротних активів;

б) функція обігових (оборотних) активів.

9. Етап в інвестуванні оборотного капіталу, який базується на формуванні статутного капіталу підприємства:

а) первісне інвестування при створенні підприємства;

б) підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства.

10. Етап в інвестуванні оборотного капіталу, який не потребує довгострокового інвестування коштів:

а) підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства;

б) первісне інвестування при створенні підприємства.

11. Власні фінансові ресурси підрядних організацій, позичкові і залучені кошти, що використовуються тимчасово – це:

а) об’єкти оборотних засобів; б) джерела оборотних засобів.

12. Позичкові кошти надаються у вигляді:

а) авансів замовників і кредитів банків; б) залучених коштів.

13. Відношення тривалості обротності до коефіцієнту оборотності:

а) середня тривалість одного обороту;

б) коефіцієнти періодичної оборотності.

Дисконтні множники, які використовуються для розрахунків теперішньої вартості за складними відсотками (Кд)

t	Відсоткова ставка, %
	8,5	9,00	10,00	15,00	20,00	24,00	25,00
1	0,921	0,917	0,909	0,869	0,833	0,806	0,800
2	0,849	0,842	0,826	0,856	0,694	0,649	0,641
3	0,783	0,772	0,751	0,658	0,579	0,523	0,513
4	0,721	0,708	0,683	0,572	0,483	0,424	0,410
5	0,665	0,649	0,621	0,497	0,402	0,341	0,328
6	0,613	0,596	0,564	0,432	0,335	0,275	0,262
7	0,565	0,547	0,513	0,376	0,279	0,222	0,210
8	0,521	0,502	0,466	0,327	0,233	0,179	0,168
9	0,479	0,460	0,424	0,2843	0,194	0,144	0,134

Підсумкове тестове завдання для контрольної перевірки знань

ВАРІАНТ 1

1. Головна мета інвестування

а) одержання максимального прибутку та соціального ефекту

б) одержання прибутку

2. Прибуток, амортизація, виручка від ліквідації основних засобів, страхові

відшкодування за основні засоби

а) власні джерела капіталу б) залучені джерела капіталу

3. Нематеріальні інвестиції – це вкладення капіталу в

а) людський фактор, у наукові дослідження б) цінні папери

4. Вкладення коштів у конкретний проект довгострокового використання –

це інвестиції:

а) реальні б) фінансові

5. Якщо проект повністю фінансується за рахунок кредиту комерційного банку, то IRR показує верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить проект збитковим

а) так б) ні

6. Інвестиції вкладені в готову продукцію і виконані роботи призначені для реалізації, кошти на рахунках в банку, складають:

а) оборотний капітал б) основний капітал.

7. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікують за такими ознаками

а) за об’єктами вкладання коштів, за характером участі в інвестуванні, за періодом інвестування, за формами власності інвестора, за територією інвестування

б) реальні та фінансові, за періодом інвестування, за формами власності інвестора, за територією, за природними ресурсами

8. Чи існує таке поняття як „нематеріальні реальні інвестиції” ?

а) так б) ні

9. Реальні матеріальні активи –

а) будівлі, споруди, обладнання, приріст матеріально виробничих запасів

б) ліцензії, патенти, права користування природними ресурсами, приріст матеріально виробничих запасів

10. Чи всі позики надаються МБРР (Міжнародний банк реконструкції та розвитку) лише під урядові гарантії?

а) так б) ні

ВАРІАНТ 2

1. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об‘єкт підприємницької діяльності та інші види діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект – це

а) інвестиція б) податкова політика

2. Фінансування для обґрунтування майбутнього проекту – це

а) нетто-інвестиції б) реінвестиції

3. Реінвестиції – це

а) повторне вкладення капіталу б) початкове вкладення капіталу

4. Чим нижчий визначений рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту

а) ні б) так

5. Вкладення капіталу в розробку проектів і купівлю акцій, облігацій – це є інвестиції:

а) нематеріальні б) фінансові

6. Сума вкладень, що складається з прямих початкових вкладень і повторних вкладень є:

а) нетто-інвестиції б) брутто-інвестиції

7. Для умов ринкової економіки найбільш прийнятним є таке визначення інвестицій:

а) усі напрями вкладання коштів, що забезпечують одержання прибутку

б) капіталовкладення у просте і розширене відтворення основних фондів