Основи підприємництва

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 ЗМІСТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ СЕРВДОВИЩЕ

Тема 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

Ключові терміни й поняття: підприємництво, підприємець, підприєм­ницький прибуток, суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності, моти­вація підприємницької діяльності, мотиваційна формула підприємництва, підприємницька ідея, банк підприємницьких ідей, підприємницьке рішення, логіка підприємницько? діяльності.

Суть підприємництва як особливої форми економічної діяльності

Підприємництво як особлива форма економічної діяльності виникло одночасно із зародженням економічних відносин у суспільстві. Пер­шими підприємцями можна вважати ремісників, купців, землеробів, скотарів тощо давнього періоду, оскільки вони вели власний бізнес на засадах самостійності, ризику, об'єднання різних ресурсів і мали на меті збагачення.

Вперше термін "підприємець" як економічна категорія з'явився на початку XVIII ст. у Європі в економічному словнику Р. Кантільйона, де підприємцем називалася людина, що приймає рішення і задовольняє свої потреби в умовах невизначеності. Доход підприємця — це плата за ризик.

Сьогодні підприємництво можна розглядати з трьох сторін:

1. як специфічну функцію в економіці, що реалізується через забез­печення соціально-економічного розвитку суспільства, вдоско­налення й оптимізації господарського механізму, продукування інновацій, загальне оновлення економіки тощо;

2. як особливий стиль поведінки, якому притаманні ініціатива, ризик, відповідальність, пошук нетрадиційних рішень, ділова хватка тощо;

3. як особливу форму економічної діяльності, що характеризуєть­ся триєдиною системою умов, ознак і вимог (свобода вибору на­прямків і способів діяльності, самостійність у прийнятті рішень, орієнтація на досягнення комерційного успіху, відповідальність за прийняті рішення).

Отже, підприємництво - це форма економічної діяльності, спрямо­вана на отримання прибутку на основі поєднання індивідуальної та суспільної вигоди на засадах самостійності, ризику, відповідальності й інноваційності, що здійснюється індивідуально або колективно.

Метою підприємництва є створення такого продукту (товару, по­слуги, інформації тощо), який би викликав інтерес у споживача на ринку і міг би принести підприємцю прибуток.

Існування підприємництва можливе лише за наявності економічної свободи, яка включає в себе:

• економічну самостійність (можливість вільного вибору видів діяль­

ності, форми власності та господарювання, вільне розпорядження прибутком, встановлення господарських контактів тощо);

• економічну відповідальність (відповідальність за результати гос­подарювання, за прийняті рішення, договірні зобов'язання тощо своїм майном, продукцією, коштами, відшкодування завданих збитків та інші види відповідальності);

• економічну рівноправність (рівні економічні умови для будь- якого виду діяльності, форми власності, обсягів бізнесу: оподат­кування, доступ до ресурсів, розподіл прибутку, інвестиційна, кредитна, інноваційна політика тощо).

При існуванні достатнього рівня економічної свободи підприємни­цтво може реалізувати свої головні функції:

1. новаторську (створення та реалізація нових ідей: товарів, послуг, технологій, організації господарювання, проведення дослідних, дослідно-конструкторських розробок, поліпшення існуючих про­дуктів тощо);

2. організаційну (організація підприємницького процесу, залучен­ня ресурсів, працівників, формування підприємства, управління його діяльністю тощо);

3. господарську (якнайефективніше виявлення, залучення та ви­користання наявних ресурсів з максимальною віддачею і міні­мальними втратами, передусім природних, трудових та фінан­сових);

4. соціальну (створення продукту, який дає соціально-економічну користь як підприємцю, споживачу, так і суспільству в ціло­му);

5) особистісну (реалізація підприємця як особистості через досяг­нення власних життєвих цілей, суспільної позиції, самореалі- зації тощо).

Головні принципи підприємництва:

• принцип соціальної відповідальності;

• принцип свободи підприємництва.

Принцип соціальної відповідальності полягає в тому, що підпри­ємець несе відповідальність перед працівниками (з точки зору забез­печення належних умов праці, кар'єрного й особистісного розвитку працівників тощо), перед споживачами (з точки зору якості й безпеки придбання, споживання та наслідків споживання продукту), перед ре­гіоном господарської діяльності (з точки зору використання місцевих ресурсів, передусім природних, піклування про екологію тощо), перед суспільством у цілому (сплата податків, підтримка державної політики реалізації суспільних інтересів).

Принцип свободи підприємництва полягає в тому, що підприємець може самостійно обирати види діяльності, способи її ведення, форми організації, залучати на добровільних засадах до підприємницького процесу необхідні ресурси (природні, фінансові, трудові, інформаційні тощо), самостійно налагоджувати ділові контакти зі своїми контраген­тами (споживачами, постачальниками, партнерами), вільно встанов­лювати ціни, використовувати власний прибуток тощо.

Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності

Ключовою проблемою при побудові підприємницьких відносин є правильне визначення суб'єктів підприємництва.

Існує кілька категорій суб'єктів підприємництва. Головним суб'єктом є сам підприємець.

Підприємець може бути як приватною особою, так і юридичною особою.

Як приватна особа підприємець виступає як організатор одноосо­бового або сімейного підприємництва. Діяльність такого підприємця ґрунтується на основі як власної, так і найманої праці.

Приватні особи можуть об'єднуватися в групи, зв'язуючи свої сто­сунки договірними відносинами й економічними інтересами. Такі групи набувають статусу підприємця - юридичної особи (суб'єкта ко­лективного підприємництва).

У процесі господарювання підприємець (як приватна особа, так і юридична особа) змушений взаємодіяти з іншими категоріями суб'єктів підприємництва:

• споживачами;

• державою;

• конкурентами;

• постачальниками тощо.

Кожен із цих суб'єктів також може бути як приватною, так і юри­дичною особою. Побудова взаємин підприємця з кожною з цих катего­рій суб'єктів має свої особливості і специфіку. Перш за все специфіка виявляється в рівні "активності" підприємця стосовно свого контр­агента, широти інструментарію впливу, його директивності та сили, зворотного впливу, віддачі в стосунках тощо.

Об'єктом підприємництва є продукт, створений підприємцем, який потенційно може задовольнити конкретну потребу споживача, бути йому проданим, принести підприємцю прибуток, а суспільству - користь.

Логіка підприємництва. Основні мотиви підприємницької діяльності

Взаємодія підприємця зі своїми контрагентами відбуваються на основі прийняття різноманітних рішень, ефективність яких залежить від уміння та здатності підприємця логічно й нестандартно мислити.

Підприємницька логіка відображає творчу форму ділового мис­лення на основі поєднання інтуїції, практичного досвіду, попередніх досліджень і розрахунків, систематизації знань, останніх досягнень науково-технічного прогресу тощо.

Логіка підприємництва - це форма мислення підприємця в при­йнятті рішень, спрямованих на досягнення бажаних цілей.

Прийняття будь-якого рішення вимагає його логічного осмислення й обґрунтування.

У найбільш загальному випадку логіка підприємництва матиме такий алгоритм мислення:

1. зародження підприємницької ідеї;

2. первинна оцінка ідеї;

3. визначення реальності практичної реалізації ідеї;

4. здійснення необхідних розрахунків;

5. експертна оцінка отриманої інформації;

6. прийняття рішення.

Приймаючи рішення, підприємець виходить із власних цілей, цілей свого підприємства, а також цілого ряду інших параметрів.

Одним із таких параметрів є мотивація підприємця. Мотивація під­приємництва - це спонукання людини до провадження підприємниць­кої діяльності.

Основні мотиви підприємництва такі:

• матеріальна зацікавленість;

• прагнення до власності;

• прагнення до влади;

• свобода в прийнятті рішень;

• підвищення власного соціального статусу;

• самореалізація;

• успішний приклад друзів, знайомих, сусідів;

• набуття незалежності тощо.

Мотиваційна система є персоніфікованою та динамічною. Залежно від конкретного підприємця та конкретних умов здійснення підпри­ємницької діяльності мотиви можуть змінюватися (змінюється їхня пріоритетність, кількість, спонукальна сила тощо).

Ці механізми описуються різними теоріями мотивації, основні з яких такі:

1. класична теорія;

2. ієрархія потреб за А. Маслоу;

3. теорія Мак-Клелланда;

4. теорія очікувань та інші.

Класична теорія визначає головним мотивом підприємницької ді­яльності матеріальну зацікавленість. Ієрархія потреб за А. Маслоу визначає п'ять рівнів потреб (фізіологічні потреби, потреби безпеки, соціальні потреби, потреби в повазі, потреби самореалізації), задово­лення потреб нижчого рівня спонукає до задоволення потреб вищого рівня. Теорія Мак-Клелланда визначає три групи мотивів: влада, успіх, соціальні мотиви. Теорія очікувань визначає, що рівень і ефективність господарювання підприємця залежить від очікуваних результатів.

Економічні основи прийняття підприємницького рішення

У основі прийняття підприємницького рішення лежить підприєм­ницька ідея.

Підприємницька ідея - виявлений підприємцем інтерес, який має конкретні економічні параметри й форму.

В ідеї відбувається пряме поєднання інтересу підприємця та його контрагента (споживача, постачальника, конкурента тощо).

Підприємець виступає або пасивним, або активним ініціатором ідеї.

Пасивний він тоді, коли ідея виникає незалежно від підприємця, як диспропорція ринку, тобто на основі потреб ринку. Підприємець лише "підхвачує" цю ідею і, виходячи з потреб і можливостей ринку та порівнюючи їх з власними можливостями, або приймає ідею, або відкидає її.

Активний він тоді, коли самостійно створює ідею, обґрунтовує її та реалізує, виходячи перш за все з оцінки власних можливостей, а тільки потім - можливостей ринку. Підприємець "нав'язує" власну ідею ринку, змушуючи його її прийняти.

Кожна підприємницька ідея, щоб бути успішною, повинна ґрунту­ватися на чотирьох параметрах:

1. потребах ринку;

2. здібностях підприємця;

3. можливостях підприємства;

4. умовах реалізації ідеї.

Якщо в комбінації цих складових присутні певні особливості, прита­манні лише даному підприємцю, то ідея матиме тривалий успіх (імідж підприємця, кваліфікований персонал, технологія тощо).

Основними джерелами підприємницьких ідей є:

• ринкові дослідження;

• споживачі;

• персонал, постачальники;

• спостереження за подібними товарами та послугами;

• фундаментальні та приладні дослідження;

• засоби масових комунікацій.

Для пошуку підприємницьких ідей використовують такі групи ме­тодів:

1. методи індивідуального пошуку (аналогії, інверсії, ідеаліза­ції);

2. методи групового пошуку ("мозкового штурму", конференції ідей, колективного блокноту);

3. методи активізації пошуку (контрольних запитань, фокальних об'єктів, морфологічного аналізу).

У своїй діяльності підприємець накопичує, відбирає та оцінює ідеї. Процес накопичення ідей - це процес пошуку та формування певної сукупності ідей як результату аналізу підприємницького середовища. Процес відбору ідей - це процес "відсіювання" зайвих ідей за різними критеріями залежно від конкретної ситуації. На цьому етапі залиша­ються ідеї, які реально можуть бути реалізовані підприємцем.

Результатом є формування банку підприємницьких ідей - накопи­чених ідей, які могли б скласти предмет діяльності підприємця. Про- дес оцінки ідей - це процес порівняльного аналізу на основі певних параметрів кількох ідей перед остаточним прийняттям рішення щодо розв'язання конкретної проблеми.

Підприємець як основна фігура економічного процесу. Особисті якості підприємця

Підприємницька діяльність вимагає від людини, яка займається нею, певних властивостей, оскільки ґрунтується на необхідності про­яву творчих начал, природного таланту, розуму й кмітливості, а та­кож широти мислення і пізнання. Успіх у підприємництві нерозривно пов'язаний з особистими якостями підприємця, основні з яких такі:

• ініціативність і прагнення до пошуку нового;

• заповзятість і наполегливість;

• бажання і готовність до ризику;

• орієнтація на ефективність;

• самостійність і незалежність;

• здатність переконувати та налагоджувати ділові контакти і зв'язки;

• здатність до самовдосконалення;

• прагнення бути поінформованим;

• спостережливість та аналітичність.

Не кожна людина може бути підприємцем. Лише 5-10% населення потенційно здатні бути підприємцями. З іншого боку не кожен діючий підприємець володіє повним набором необхідних якостей, і не кожна людина з такою сукупністю властивостей є підприємцем.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення підприємництва згідно з чинним законодав­ством України.

2. Розкрийте основні історичні етапи в розвитку підприємництва.

3. Як розрахувати підприємницький прибуток.

4. Назвіть загальні умови, необхідні для розвитку підприємництва.

5. Дайте визначення суб'єкта, об'єкта підприємництва.

6. Що таке логіка підприємницької діяльності?

7. Назвіть та охарактеризуйте основні теорії мотивації.

8. У чому полягає суть попередніх підприємницьких досліджень?

9. Як специфічні риси характеру підприємця сприяють його успіш­ній діяльності?

10. Які особисті якості притаманні українському підприємцю?

ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Підприємництво - це:

а) самостійний вид діяльності, спрямований на отримання при­бутку;

б) ініціативна систематична форма економічної діяльності;

в) будь-який вид економічної діяльності;

г) усе вищезазначене.

2. Мета підприємницької діяльності — це:

а) отримання прибутку;

б) прийняття ефективного рішення, що дозволить підприємцю отримати економічний ефект;

в) забезпечення стабільності функціонування підприємства;

г) вдосконалення господарського механізму.

3. Підприємницький прибуток - це:

а) різниця між доходами та витратами, отримана внаслідок реалі­зації підприємницького рішення;

б) сума всіх доходів підприємця;

в) прибуток від основної діяльності підприємця;

г) немає правильної відповіді.

4. Складовими економічної свободи є:

а) функції підприємництва;

б) принципи підприємництва;

в) економічна самостійність, економічна відповідальність, еконо­мічна рівноправність;

г) отримання прибутку, самореалізація, можливість самостійно приймати рішення.

5. Новаторська функція підприємництва - це:

а) впровадження нових форм і методів організації виробництва, оплати праці;

б) виробництво товарів, необхідних суспільству;

в) реалізація власної мети підприємця;

г) сприяння процесу продукування нових ідей.

6. Господарська функція підприємництва - це:

а) найефективніше використання ресурсів;

б) сприяння процесу продукування нових ідей;

в) виробництво товарів, необхідних суспільству;

г) реалізація власної мети підприємця;

7. Основні суб'єкти підприємництва - це:

а) фізичні та юридичні особи, зареєстровані у встановленому по­рядку;

б) підприємець, держава, споживачі, партнери, конкуренти;

в) обидві відповіді правильні;

г) варіант в), а також громадяни інших держав.

8. Логіка підприємництва - це:

а) діяльність підприємця, спрямована на отримання прибутку;

б) форма мислення підприємця в прийнятті рішення;

в) основна мета підприємницької діяльності;

г) сукупність підприємницьких рішень, спрямованих на отримання прибутку.

9. Основні мотиви підприємницької діяльності:

а) отримання прибутку, бажання заробити;

б) самореалізація, впровадження власних ідей;

в) соціальний престиж, досягнення визнання в суспільстві;

г) усе перераховане.

10. Підприємницька ідея - це:

а) виявлений інтерес, який має конкретні економічні параметри;

б) сукупність підприємницьких рішень, готових до впроваджен­ня;

в) система взаємопов'язаних рішень, спрямованих на отримання прибутку;

г) сукупність новаторських знань щодо нових товарів і послуг.

11. Цілі підприємництва мають відповідати певним вимогам і бути:

а) конкретними, вимірними, реалістичними, взаємоузгодженими;

б) функціональними, оптимістичними, орієнтованими на прибу­ток;

в) спрямованими на інтереси споживачів, працівників, конкурентів, держави;

г)усе перераховане.

12. Основними методами пошуку підприємницьких ідей є:

а) колективного пошуку, індивідуального творчого пошуку, акти­візації пошуку;

б) інверсії, ідеалізації, колективного блокноту, мозкового штур­му;

в) економічний (непрямий), адміністративний (прямий);

г) програмно-цільовий, економіко-математичний, статистичний.

13. Економічна роль підприємництва полягає в тому, що воно:

а) формує новий тип суспільного способу життя та підприємницької культури;

б) стимулює господарську активність суб'єктів бізнесу;

в) здійснює благодійну та спонсорську діяльність;

г) забезпечує сильнодіючі стимули до праці, залучає непрацюючих до економіки.

14. Основними особистими якостями підприємця є:

а) цілеспрямованість, ініціативність, прагнення до нововведень;

б) освіта, інтелект, вихованість;

в) аналітичний склад мислення, досвід у бізнесі;

г) оптимізм, розкутість, привабливість.

15. Згідно із законодавством України критеріями віднесення під­приємства до категорії "мале підприємство" є:

а) чисельність працюючих та річний обсяг обороту;

б) сфера підприємництва та форма власності;

в) вартість активів та величина прибутку;

г) чисельність працюючих, річний обсяг обороту та вартість активів.