Основи підприємництва

Тема 4. Етична та соціальна відповідальність підприємництва

Ключові терміни й поняття: морально-етичний кодекс підприємця, на­вколишнє середовище, права споживачів, об'єднання споживачів, трудо­вий договір, індивідуальний трудовий контракт, тарифна угода, колектив­ний договір, інвестиції, інвестори, відповідальність перед інвесторами.

Поняття та еволюція принципу етичної та соціальної відповідальності

У процесі господарювання підприємець має справу з ресурсами, обладнанням, продуктами, документами та бізнесовими процесами. При цьому він постійно спілкується з підлеглими, з контрагентами по бізнесу, веде переговори, формує контакти з трудовим колективом та зовнішнім оточенням.

Від того як буде налагоджений механізм людських відносин у під­приємницькому середовищі (як внутрішньому, так і зовнішньому), залежатиме авторитет підприємця та його успіх на ринку.

Відповідно до цього можна стверджувати, що підприємництво - це особливий стиль ділової поведінки та комерційного мислення.

Етика підприємництва — комплекс норм і правил моральної пове­дінки підприємця, його вміння поєднувати професійні вимоги управ­ління із загальногуманітарними принципами, основою якого (вміння) є дотримання свого слова, чесність, порядність, виконання взятих на себе зобов'язань тощо.

Практична реалізація таких норм визначає поведінку підприємця етичною або неетичною.

Етика підприємництва стосується:

• поведінки суб'єкта господарювання;

• стилю його роботи;

• характеру його спілкування з учасниками підприємницького процесу.

Підприємницькі контакти будуються не лише на основі юридичних документів, комерційної вигоди, але й на основі взаємної довіри і по­ваги до людських цінностей.

Значення етики в підприємництві полягає в тому, що вона дозволяє оцінити і прийняти правильне рішення, вивчає вплив окремих дій на індивіда, підприємство, суспільство, зосереджує увагу на обов'язках і відповідальності, які бере на себе учасник підприємницького процесу.

Основними принципами етики підприємництва є:

• комплексність поглядів на призначення діяльності підпри­ємця;

• історичність;

• відсутність силового втручання.

Етичні норми в підприємництві існують досить давно і їх можна звести до так званого етичного кодексу підприємництва, основними положеннями якого є:

1. впевненість у користі своєї праці не тільки для себе, а й для лю­дей, суспільства, держави;

2. розуміння того, що люди бажають і вміють працювати, намага­ються реалізувати себе разом із підприємцем;

3. віра в бізнес, ставлення до нього як до мистецтва, творчої справи;

4. визнання необхідності конкуренції та водночас прагнення до співпраці;

5. повага до себе як до особистості та до будь-якої особистості як до себе;

6. повага до будь-якої власності, державної влади, громадських рухів, соціального устрою, законів;

7. довіра до інших, повага до професіоналізму, компетентності;

8. визнання цінності освіти, науки, техніки, інформатики, куль­тури;

9. турбота про екологію;

10. прагнення до нововведень;

11. гуманізм.

Окреме підприємство також може розробити власний етичний ко­декс, у якому відображені моральні корпоративні цінності та крите­рії.

Етичні норми можуть бути розроблені й на рівні окремої професії: кодекс брокера, кодекс страховика, кодекс адвоката, кодекс туризму тощо.

Головною складністю дотримання етичних норм у підприємництві є те, що за їх порушення чи недотримання підприємець не несе юри­дичної відповідальності.

Підприємництво та навколишнє середовище. Відповідальність під­приємництва та методи контролю з боку держави

Невід'ємною складовою соціальної відповідальності підприємни­цтва є охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, створення відповідних умов еко­логічної безпеки життєдіяльності людини.

Суб'єкти підприємництва повинні знати і дотримуватись таких принципів охорони навколишнього природного середовища:

1. пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість до­тримання екологічних стандартів, нормативів тощо при вико­ристанні природних ресурсів;

2. забезпечення екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

3. запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього при­родного середовища;

4. екологізація матеріального виробництва;

5. збереження цілісності природних об'єктів;

6. обов'язковість екологічної експертизи;

7. наукове обґрунтування впливу підприємницької діяльності на навколишнє природне середовище;

8. адміністративна, кримінальна та інша відповідальність за шкоду навколишньому природному середовищу;

9. поєднання заходів стимулювання і відповідальності в справі охо­рони навколишнього природного середовища.

Підприємцям потрібно дотримуватись державних стандартів і нор­мативів у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Така система екологічних нормативів включає:

• нормативи екологічної безпеки;

• гранично допустимі рівні негативного впливу (викидів, забруд­нення тощо).

Забезпечення соціальної відповідальності підприємництва в еко­логічній сфері здійснюється на основі економічного механізму, який передбачає такі заходи:

• взаємозв'язок управлінської, науково-технічної, господарської діяльності підприємств з раціональним використанням природ­них ресурсів та ефективністю заходів щодо їх захисту;

• визначення джерел фінансування природоохоронних заходів тощо;

• встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів

забруднюючих речовин тощо;

• встановлення розмірів платежів за використання природних ре­сурсів;

• надання підприємствам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними екологоорієнтованих заходів, засобів тощо;

• відшкодування завданих збитків.

З метою впорядкування та координації природоохоронних заходів державою здійснюється відповідний нагляд, який полягає в діяльності спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади щодо контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм і правил при створенні своїх продуктів з метою забезпечення інтересів суспіль­ства, держави, споживачів у її належній якості, яка є безпечною для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища.

Повноваження щодо нагляду, формування екологічних стандартів та відповідальності визначаються екологічним правом як комплексною галуззю права, що об'єднує еколого-правові норми з метою регулюван­ня відносин у сфері природокористування.

Підприємництво та споживачі. Основні права споживачів та засоби їх забезпечення

Важливим інструментом взаємодії підприємця і споживача, вза­ємної відповідальності є система прав та обов'язків споживачів перед підприємцями.

При придбанні, замовленні та використанні товарів споживачі ма­ють певні права, які визначаються Законом України "Про захист прав споживачів" (у редакції Закону від 01.12.2005 року).

Закон регулює відносини між споживачами та виробниками і про­давцями, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Основними правами споживачів є:

1. захист своїх прав державою;

2. належна якість продукції та обслуговування;

3. безпека продукції;

4. необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію та виробника;

5. відшкодування шкоди (збитків), у тому числі моральної;

6. звернення до суду;

7. об'єднання в громадські організації споживачів.

Для того, щоб споживач міг скористатися своїми правами, він по­винен дотримуватися таких обов'язків:

• перед початком експлуатації продукту ознайомитись із правила­

ми експлуатації, викладеними в документації на продукт;

• за необхідності звернутися за поясненнями до продавця (вироб­ника);

• користуватись товаром за призначенням, дотримуватись умов експлуатації;

• застосовувати передбачені виробником у товарі засоби безпеки.

Інформація про продукт повинна містити перелік основних спо­живчих властивостей, дату виготовлення, гарантійні зобов'язання виробника, правила використання, термін експлуатації, назву й адресу виробника. Ця інформація подається в технічній документації та на етикетці.

Виробник зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування, га­рантійний ремонт товару, нормальну роботу товару впродовж гаран­тійного терміну. Гарантійний термін зазначається в документації на товар або етикетці.

Споживач може вимагати від продавця (виробника), щоб якість то­вару відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар.

Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товару, демонстрацію безпечного та правильного його вико­ристання.

При виявленні недоліків товару впродовж гарантійного терміну споживач має право вимагати в продавця або виробника:

• безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на їх

виправлення споживачем чи третьою стороною;

• заміни на аналогічний товар належної якості;

• відповідного зменшення його купівельної ціни;

• заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахун­ком ціни;

• розірвання договору та відшкодування збитків, яких він за­знав.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якос­ті на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин і якщо він не споживався, збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, товарний чи касовий чек або інші до­кументи, видані споживачу разом з проданим товаром.

Головним державним органом, що регулює взаємини підприємця і споживача, є Державний комітет України з питань технічного регу­лювання і споживчої політики.

Відповідальність підприємця щодо забезпечення зайнятості. Право­ві основи взаємовідносин з різними категоріями зайнятих

У випадку залучення до підприємницького процесу найманих пра­цівників побудова взаємовідносин між підприємцем і працівником відбувається на договірній основі.

Підприємець несе відповідальність:

1. перед державою:

щодо дотримання законодавства про працю;

щодо організації умов кар'єрного просування працівників та їх підготовки, перенавчання;

щодо працевлаштування соціально незахищених осіб;