4.3. Розвиток ринку реальних інвестицій в Україні

Інвестиційний ринок – поняття комплексне і включає до себе цілий ряд складових. Як ринок інвестиційних товарів, інструментів і послуг він складається із двох основних частин: ринку об'єктів реального інвестування і ринку фінансових інструментів інвестування.

Ринок реальних інвестицій має достатньо складну історію становлення в Україні. На початковому етапі (1991-1993 рр.) розвиток ринку реальних інвестицій визначався рішенням проблем власності. Для цих цілей в 1992 р. була прийнята Програма приватизації, що встановлювала порядок, масштаби й темпи приватизації. Крім того, з метою залучення інвесторів, у тому числі й іноземних, до участі в приватизаційних процесах Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення приватизації в 1995 році» був впроваджений національний режим участі іноземних інвесторів у приватизації. У тому ж році був підписаний Указ «Про приватизацію й оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення». Ці укази зіграли певну роль у стимулюванні землекористування, процесів приватизації, залучення іноземних інвестицій в економіку України, розвитку ринкової інфраструктури. У період 1992-1998 рр. було приватизовано 61,787 тис. об'єктів, при чому 19,2% з них були приватизовані з 1992 р. по 1994 р., а 80,8% – з 1994 р. по 1998 р.

Однак, на думку багатьох фахівців, приватизація привела до роздробленості власності, формуванню власника, зацікавленого скоріше в закритті неприбуткового виробництва, чим у вкладенні в нього необхідних інвестицій. Передумовою відродження інвестиційної діяльності був початок приватизації великих підприємств на конкурсній основі відповідно до Указу Президента України «Про термінові заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні» (29.12.1999 р.) і постановою Кабміну України про розблокування більшої частини державних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств (18.01.2000 р.). Однак основою для приватизації великих підприємств повинна була служити орієнтація на промислового інвестора, саме такого, який виготовляє продукцію, виконує роботи або надає послуги, що відповідають профілю приватизованого підприємства. У цей час процес приватизації інвестиційних об'єктів триває.

Ринок нерухомості в Україні розвивався й розвивається паралельно з ринком послуг у сфері реального інвестування. Послуги в сфері реального інвестування надають банки, страхові компанії, агентства нерухомості, інжинірингові фірми, проектні організації, будівельні підприємства й фірми, підприємства по наданню будівельної техніки в оренду тощо. Земельна ділянка разом з побудованим на ньому об'єктом або окремо взята квартира або офіс - все це є товаром в умовах ринку. У цей час в Україні розвивається іпотечне кредитування житлового будівництва, коли окремі підприємства або фізичні особи можуть за допомогою кредитування бути інвесторами будівельного об'єкта. Розвиток іпотечного ринку в Україні було визначено Законами України «Про іпотеку» (2005 р.), «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» (2005 р.), «Про фінансово-кредитні механізми й керування майном при будівництві житла й операціях з нерухомістю» (2005 р.).

Ринок нерухомості в Україні активно розвивається, ціни на ньому безупинно ростуть. Це пояснюється тим, що нерухомість вважається одним із самих стабільних і надійних способів вкладення капіталу. З погляду ризику, інвестування в нерухомість можна розташувати між банківськими депозитами й вкладеннями в цінні папери найстабільніших емітентів. Нерухомість приносить більше високий довгостроковий дохід (і має краще співвідношення ризику й прибутковості), чим всі інші активи. Інвестовані в нерухомість гроші не пропадуть навіть при самій несприятливій кон'юнктурі, а в більшості випадків принесуть дивіденди в кілька разів більші, ніж банківські вклади.

Вивчення процесів реального інвестування в Україні за 2000-2010 рр. дає можливість зробити висновок про позитивну динаміку інвестиційних потоків в економіку країни протягом 2000-2008 рр. і негативну динаміку протягом останніх 2009-2010 рр. При цьому 2009 рік можна вважати найменш активним по кількості інвестицій, а 2007 рік – найбільш активним (рис. 4.2).

Аналіз сучасного стану економіки України свідчить, що в 2010 році левова частина всіх реальних інвестицій, а саме 79,7%, була спрямована в основний капітал; 44,2% інвестицій спрямовувалися на капітальне будівництво; інвестиції в машини, обладнання та транспортні засоби склали 32,5% від загального обсягу інвестицій; 3,7% довелося на інвестиції у нематеріальні активи (табл. 4.1).

Аналіз структури капітальних інвестицій по видах економічної діяльності за 2010 рік свідчить, що більша частка інвестицій – 34,2% спрямовується в промисловість. Лише 7,2% доводилося на інвестиції в сільське, лісове й мисливське господарство. Слабка активність до аграрного сектора в «житниці Європи» пов'язана із проведенням аграрної реформи, у результаті якої залишилося невирішеним питання ринку землі.

Рис. 4.2. Динаміка реальних інвестицій в Україні за 2000-2010 рр.

Таблиця 4.1

Капітальні інвестиції в Україні в 2011 році

Показники	Використано
	у фактичних цінах, тис. грн.	у % до загального обсягу
Усього	259932,3	100,0
Інвестиції у матеріальні активи	250501,6	96,4
у тому числі
інвестиції в основний  капітал	209130,0	80,5
з них
капітальне будівництво	118445,8	45,6
машини, обладнання та транспортні засоби	85305,0	32,8
земля	1945,0	0,8
існуючі будівлі та споруди	8055,3	3,1
нові будівлі, споруди, об’єкти незавершеного будівництва	2439,3	0,9
довгострокові біологічні активи тваринництва	1056,4	0,4
інші необоротні матеріальні активи	4453,6	1,7
капітальний ремонт	23422,0	9,0
Інвестиції у нематеріальні активи	9430,7	3,6

Збільшилися вкладення в діяльність транспорту та зв’язку, активно освоюють інвестиції підприємства соціальної сфери, а саме об'єкти відпочинку, розваг, культури й спорту тощо. Зростання інвестицій спостерігається по операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу, наданню послуг підприємцям (27,5%).

Як відзначають українські вчені-економісти, у найближчій перспективі головним напрямком інвестування повинне стати масштабне технічне й технологічне відновлення виробництва, що дозволить досягти, по-перше, поліпшення якості виробленої продукції, по-друге, зниження вартості завдяки заміні фізично й морально застарілої активної частини основних фондів, по-третє, створення імпортозамінюючих виробництв, в-четвертих, впровадження сучасних технологій, особливо енергозберігаючих. У цей час моральне й фізична застарілість основних фондів у середньому досягає 74,9%, а по деяких галузях навіть 94%.

Це обумовлює необхідність приділення значної уваги питанню фінансування капітальних інвестицій. В 2010 р. основними джерелами інвестування були власних коштів підприємств та організацій, у першу чергу, амортизаційні відрахування й прибуток. Вони склали 60,8% всіх капітальних інвестицій в 2010 році. Однак цей обсяг коштів є недостатнім.

Мобілізувати капіталовкладення в необхідних розмірах можна тільки шляхом розробки ретельно продуманої і послідовно здійснюваної політики залучення інвестицій, що кардинально відрізняється від існуючої практики. Це повинна бути нова політика, заснована на лібералізації режиму залучення й функціонування як вітчизняних, так і іноземних інвестицій.