- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Інвестування
- •Змістовий модуль і. Складові елементи механізму інвестиційних відносин тема 1. Методологічні основи інвестування
- •1.1. Економічна сутність і види інвестицій. Визначення, мета й завдання інвестиційної діяльності.
- •1.2. Інвестиційний ринок
- •1.3. Інвестиційний процес і його реалізація в Україні
- •2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 Роки
- •Тема 2. Суб’єкти інвестиційної діяльності
- •2.1. Суб’єкти інвестиційної діяльності. Склад, права і обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності
- •2.2. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.
- •2.3. Інститути спільного інвестування
- •2.4. Організація взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності
- •Змістовий модуль іі. Види та форми інвестування тема 3. Фінансові інвестиції
- •3.1. Ринок цінних паперів та його учасники.
- •3.2. Фінансові інструменти ринку цінних паперів
- •3.3. Стратегія портфельного інвестування
- •3.4. Фондові біржі
- •Тема 4. Інвестиції у виробничий капітал
- •4.1. Реальні інвестиції і їх структура
- •4.2. Показники оцінки ефективності капітальних вкладень
- •4.3. Розвиток ринку реальних інвестицій в Україні
- •Тема 5. Інноваційна форма інвестицій
- •5.1. Роль інвестицій у забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств
- •5.2. Основні напрями державної інноваційної політики
- •5.3. Венчурне підприємництво
- •5.4. Інтелектуальні інвестиції
- •Тема 6. Залучення іноземних інвестицій
- •6.1. Сутність іноземних інвестицій та їх роль для країни – реципієнта
- •6.2. Види іноземних інвестицій
- •Змістовий модуль ііі. Інвестиційне проектування тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування
- •7.1. Розробка інвестиційної стратегії
- •7.2. Інвестиційні ризики та заходи щодо їх зменшення
- •7.3. Методи оцінки інвестиційних рішень
- •7.4. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів
- •Тема 8: інвестиційне проектування
- •8.1. Концепція проекту і його життєвий цикл
- •8.2. Проектний аналіз
- •Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу
- •9.2. Фінансування інвестиційних проектів.
- •9.1. Визначення вартості і структури капіталу
- •9.2. Фінансування інвестиційних проектів
- •Глосарій
- •Перелік рекомендованої літератури
Тема 5. Інноваційна форма інвестицій
Роль інвестицій у забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств.
Основні напрями державної інноваційної політики.
Венчурне підприємництво.
Інтелектуальні інвестиції.
Понятійний апарат: |
інновація, інноваційний процес, інноваційна політика, венчурне підприємництво, інтелектуальні інвестиції |
5.1. Роль інвестицій у забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств
Інвестиції, як відомо, є одним з найбільш важливих показників життєдіяльності суспільства в цілому. Тому, розгляд даної економічної категорії є неможливим без урахування комплексності й системності дії його елементів у загальній структурі ринку. Тому логічним представляється розгляд інвестицій у взаємовідносинах з іншими, дуже близькими з ними по суті економічними категоріями.
Інвестиції й інновації є дуже близькими за своєю економічною сутністю, оскільки забезпечують зростання фінансового, економічного, інтелектуального або будь-якого іншого потенціалу за рахунок вкладення капіталу в матеріальній або нематеріальній формі.
Інтегрованою формою їх поєднання є економічна категорія – „інноваційні інвестиції”, що представляють собою вкладення капіталу в об’єкти підприємницької або інших видів діяльності, яке супроводжується появою і доведенням наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить доход, а також пов’язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.
До того ж, зрозуміло, що капіталовкладення без інновацій не мають сенсу, оскільки нема рації відтворювати застаріле обладнання, що вимагає витрачання значної кількості ресурсів, має низькій рівень технологічності і продуктивності праці.
Однак, і інновації без капіталовкладень нереальні: немає капіталу – немає новітніх розробок. Старі підходи вже віджили своє. Колись науково-технічна й інвестиційна політика здійснювалися централізовано й головним чином за рахунок бюджетних джерел і фондів міністерств, а підприємства виступали в ролі прохачів і користувачів державних коштів і займалися безліччю дрібних інноваційних розробок. Сьогодні ж стало реальністю роздержавлення, формування інвестиційного й інноваційного ринків, що допомагають ресурсно забезпечити вирішення все більшої кількості насущних проблем інвестиційно-інноваційної діяльності. Державний і місцеві бюджети виділяють мінімум коштів на технічне переозброєння виробництва. Центр ваги в прийнятті рішень перемістився до власників капіталу й товаровиробників, які стурбовані виживанням, і як результат, мало уваги приділяють виробничим інвестиціям і нововведенням, цикл яких виходить за межі короткострокових інтересів.
Процес нагромадження капіталу має своїм головним джерелом перерозподіл у небувалих раніше масштабах ресурсів на користь невеликого числа нових підприємців, комерційних банків і дільців тіньової економіки в основному за рахунок зубожіння й знецінення заощаджень більшості населення, розкрадання державного майна. При цьому, нагромадження відбувається переважно в сфері обігу і незначним чином торкається виробництва, де й лежить ключ до самозростання капіталу в нормальній ринковій економіці.
Таким чином, можна зробити висновок про необхідність формування нових підходів до інноваційно-інвестиційної політики й, як слідство, до механізму її реалізації, а також удосконалення форм впливу держави на процеси, що відбуваються в цій сфері.