7.3. Методи оцінки інвестиційних рішень

Всі підприємства у тій чи іншій мірі пов'язані з інвестиційною діяльністю. Прийняття рішень при вкладанні коштів пов’язано з різними факторами. Перш за все інвестору потрібно прийняти рішення щодо об’єкту інвестування, після чого визначити вартість проекту. Цей процес може ускладнюватися різноманітністю доступних проектів, обмеженістю фінансових ресурсів та вірогідним ризиком.

Таблиця 7.1

Види ризиків і форми їх страхування

Вид ризику	Рівень ризику	Форма страхування ризику
1	2	3
Затримка початку реалізації інвестиційного проекту (відсутність ліцензії, проектно-кошторисної документації, земельної ділянки тощо)	Безризикові інвестиції	Розробка ефективних профілактичних заходів з метою попередження ризиків
Несвоєчасне завершення будівництва	Припустимий	Створення страхових (резервних) фондів для покриття збитків
Значне перевищення вартості порівняно з проектно-кошторисною документацією	Критичний	Чітке визначення обов'язків і відповідальності всіх учасників інвестиційного проекту, розподіл між ними збитків
Зниження запланованого рівня чистого прибутку (підвищення рівня затрат, зниження рівня цін, зміни податкового законодавства)
Ризик невиходу у встановлені строки на проектну потужність	Катастрофічний	Отримання певних гарантій від органів влади
Ризик втрати ринку збуту (зниження попиту, високий рівень конкуренції")		Зовнішнє страхування окремих ризиків у страхових компаніях

В цілому, всі інвестиційні рішення можна поділити на:

1) інвестиційні рішення щодо обов'язкових інвестицій. Такі рішення необхідні для продовження суб’єктом господарювання своєї діяльності. До них можна віднести, наприклад, рішення про вкладання коштів в оборотний капітал, у зменшення шкоди навколишньому середовищу; покращення умов праці за державних норм тощо.

2) інвестиційні рішення, спрямовані на зниження витрат. До такої групи рішень можна віднести:

• рішення про удосконалення технологій, які застосовуються;

• про підвищення якості продукції, робіт, послуг;

• покращення організації праці та управління.

3) інвестиційні рішення, спрямовані на розширення та поновлення фірми. Подібні рішення приймаються при необхідності фінансування:

• нового будівництва (спорудження об’єктів, які будуть мати статус юридичної особи);

• розширення підприємства (спорудження об'єктів на нових майданчиках);

• реконструкції підприємства (підвищення техніко-економічного рівня підприємства на основі досягнень НТП);

• технічного переобладнання (заміна та модернізація обладнання).

4) інвестиційні рішення про придбання фінансових активів. До них можна віднести:

• рішення, спрямовані на створення стратегічних альянсів (синдикатів, консорціумів тощо);

• рішення про поглинання фірм;

• рішення про використання складних фінансових інструментів в операціях з основним капіталом.

5) інвестиційні рішення про освоєння нових ринків товарів та послуг.

6) інвестиційні рішення про придбання нематеріальних активів.

Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного рішення у рамках того чи іншого напрямку різна. При цьому інвестор ризикує не тільки інвестованим капіталом, а іноді і усім майном підприємства. До того ж важливим є питання про розмір прогнозованих інвестицій. Тобто, чим більше різних факторів впливає на прийняття інвестиційного рішення та чим більша сума інвестиційного проекту, тим більше ризик за проектом та відповідальність учасників інвестиційного процесу.

На етапі ж планування інвестицій слід обирати кращі варіанти, оскільки існує багато альтернативних варіантів вирішення будь-якого питання. Тут потрібні розрахунки порівняльної ефективності, що дадуть змогу у кожному конкретному випадку обрати кращий варіант капітальних інвестицій, визначити результат і результативність його впровадження.

При прийнятті інвестиційних рішень інвестори повинні спиратися на певні критерії, які дозволяють найбільш повно і обґрунтовано оцінити ефективність проекту. Так, потрібно враховувати такі критерії, як:

1. Критерії, які дозволяють оцінити реальність проекту:

• нормативні критерії (правові), тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоможливості тощо;

• ресурсні критерії за видами:

• науково-технічні критерії;

• технологічні критерії;

• виробничі критерії;

• обсяг та джерела фінансових ресурсів;

2. Кількісні критерії, які дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту:

• відповідність мети проекту на довгу перспективу цілям розвитку інвестиційного середовища;

• ризики та фінансові наслідки (чи ведуть вони додатково до інвестиційних видатків або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни чи продажу);

• ступінь стійкості проекту;

• ймовірність проектування сценарію та стану інвестиційного середовища.

3. Кількісні критерії (фінансово-економічні), які дозволяють вибрати із тих проектів, реалізація яких доцільна (критерії сприйняття):

• вартість проекту;

• чиста поточна вартість;

• прибуток;

• рентабельність;

• внутрішня норма прибутку;

• період окупності;

• чутливість прибутку до горизонту (строку) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки в оцінці даних.

В цілому, прийняття інвестиційного рішення потребує спільної роботи багатьох людей з різною кваліфікацією і різними поглядами на інвестиції. Тим не менш, для всіх існують правила прийняття інвестиційних рішень:

1. Інвестувати грошові кошти у виробництво чи цінні папери має сенс тільки якщо можна отримати чистий прибуток вищий, ніж від зберігання грошей у банку.

2. Інвестувати кошти доцільно тільки тоді, коли рентабельність інвестицій перевищує темпи росту інфляції.

3. Інвестувати має сенс тільки у найбільш рентабельні (з урахуванням дисконтування) проекти.

Таким чином, рішення про інвестування в проект приймається, якщо він задовольняє наступним критеріям:

• мінімізація ризику інфляційних втрат;

• малий термін окупності;

• стабільність чи концентрація надходжень;

• висока рентабельність до та після дисконтування;

• відсутність більш вигідних альтернатив.

На практиці обираються проекти не стільки більш прибуткові та найменш ризиковані, скільки ті, які краще за все вписуються у стратегію фірми.

При прийнятті інвестиційних рішень інвестори користуються різними методами в залежності від поставленої мети, а іноді і сукупністю методів.

Взагалі під методом слід розуміти сукупність прийомів практичного і теоретичного засвоєння дійсності.

При оцінюванні інвестиційних рішень можливо використовувати наступні методи комплексної оцінки ефективності інвестиційних рішень:

• метод розрахунку соціальної ефективності (суспільної значущості і корисності);

• метод розрахунку економічної ефективності;

• метод розрахунку бюджетної ефективності;

• метод розрахунку суспільної ефективності;

• метод розрахунку комерційної ефективності.

Метод розрахунку соціальної ефективності

Соціальна ефективність відображає соціально-економічні наслідки реалізації проекту для населення регіону.

Соціальна ефективність оцінюється кількістю робочих місць по проекту, скоректованих з урахуванням ситуації на ринку праці, де реалізується проект. Коефіцієнт соціальної ефективності розраховується по формулі:

, (7.1)

де – коефіцієнт соціальної ефективності;

– кількість робочих місць, що створюються в результаті реалізації інвестиційного проекту;

– коефіцієнт, що характеризує перевищення рівня безробіття в сфері реалізації інвестиційного проекту, над середнім по області рівнем безробіття;

– коефіцієнт, що характеризує перевищення рівня заробітної плати робітників, які приймають участь в реалізації інвестиційного проекту над середнім рівнем заробітної плати в сфері, де реалізується проект.

При цьому коефіцієнт, що характеризує перевищення рівня безробіття в сфері реалізації інвестиційного проекту, над середнім по області рівнем безробіття ( ) розраховується за формулою:

, (7.2)

де – рівень безробіття в сфері реалізації інвестиційного проекту;

–середній по області рівень безробіття.

Коефіцієнт, що характеризує перевищення рівня заробітної плати робітників, які приймають участь в реалізації інвестиційного проекту над середнім рівнем заробітної плати в сфері, де реалізується проект, розраховується за формулою:

, (7.3)

де – рівень заробітної плати робітників, які приймають участь в реалізації інвестиційного проекту;

– середній рівень заробітної плати в сфері, де реалізується проект.

Метод розрахунку економічної ефективності

Економічна ефективність визначає результативність економічної діяльності підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення витрат, пов’язаних з процесом інвестування і доходів, що отримуються в результаті його реалізації. При цьому використовуються наступні показники оцінки економічної ефективності:

• чистий приведений дохід;

• індекс доходності;

• внутрішня норма доходності;

• період окупності.

Детально даний метод був розглянутий у четвертій темі „Інвестиції у виробничий капітал” при характеристиці ефективності капітальних вкладень.

Метод розрахунку бюджетної ефективності

Бюджетна ефективність відображає вплив результатів здійснюваного проекту на доходи і видатки бюджетів різного рівня. Бюджетну ефективність розраховують по тим проектам, які потребують державної підтримки. Вона повинна надати характеристику використання бюджетних коштів при реалізації інвестиційного проекту.

В основі оцінки бюджетної ефективності лежить розрахунок приведеної вартості балансу податкових надходжень у консолідований бюджет області від реалізації проекту та коштів, що спрямовуються з бюджету області на його підтримку.

Отже, коефіцієнт бюджетної ефективності розраховується по формулі:

, (7.4)

де – коефіцієнт бюджетної ефективності;

– надходження в бюджет від реалізації інвестиційного проекту за період j, тис. грн.;

– кошти, що спрямовуються з бюджету на фінансування інвестиційного проекту в період j, тис. грн.;

– ставка дисконтування за період j;

– період реалізації інвестиційного проекту.

Метод розрахунку суспільної ефективності.

Оцінка суспільної ефективності передбачає перевірку доцільності з позиції суспільства виділення ресурсів на здійснення конкретного інвестиційного проекту з числа альтернативних.

Визначення суспільної ефективності обов’язкове для великомасштабних проектів, які стосуються економіки держави і здійснюють вплив на широкі верстви населення. Однак при реалізації невеликих проектів суспільна ефективність також має важливе значення, особливо тоді, коли інвестори розраховують на підтримку держави.

Для оцінки суспільної ефективності інвестиційного проекту використовуються грошові потоки від операційної і інвестиційної діяльності підприємства. При цьому із суми операційного доходу потрібно виключити суми податків і інших обов’язкових платежів.

Також в грошових потоках потрібно передбачити доходи і витрати, що виникають в результаті зовнішніх по відношенню до інвестиційного проекту наслідків, таких, наприклад, як екологічні і соціальні зміни, які викликає реалізація інвестиційного проекту.

Розрахунок суспільної ефективності проводиться за показниками чистого приведеного доходу (ЧПД) та внутрішньої норми доходності (ВНД).

Метод розрахунку комерційної ефективності.

Комерційна ефективність передбачає характеристику усіх технічних, технологічних та організаційних рішень, прийнятих протягом реалізації інвестиційного проекту.

Комерційна ефективність розраховується тільки за тими інвестиційними проектами, які фінансує інвестор за рахунок власних коштів. При цьому величина доходів від фінансової діяльності в розрахунок не береться.

Слід відмітити що, якщо на момент визначення ефективності інвестиційного проекту відомі джерела і умови фінансування проекту, то розрахунок комерційної ефективності недоцільний.

Отже, необхідність комплексної оцінки ефективності інвестиційного проекту особливо актуальна у сучасних умовах у зв’язку з нагальною потребою підвищення економічного і соціального розвитку кожного підприємства і країни в цілому. У деяких випадках соціальні і суспільні чинники можуть бути вагоміші за економічні і вплинути на вибір найефективнішого варіанта.