- •Тема 1. Предмет та методи вікової психології
- •Предмет вікової психології як науки
- •1.2. Завдання вікової психології
- •1.3. Зв’язок вікової психології з іншими науками
- •1.4. Методи вікової психології
- •Тема 2. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки
- •2.1. Поняття та сутність психічного розвитку
- •2.2. Основні закономірності психічного розвитку
- •2.3. Вік як психологічна категорія
- •2.4. Природне і соціальне у психічному розвитку
- •2.5. Рушійні сили розвитку психіки
- •2.6. Поняття про кризи та стабільні періоди розвитку
- •Тема 3. Історія та сучасний стан вікової психології
- •Періодизація психічного розвитку
- •Класифікація стародавнього Китаю
- •Становлення зарубіжної вікової психології
- •3.3. Сучасна зарубіжна психологія розвитку
- •3.4. Сучасний етап в розвитку вітчизняної вікової психології
- •Періодизація психічного розвитку д.Б.Ельконіна
- •Тема 4 психологічні особливості немовляти
- •4.1. Спадковість і середовище
- •4.2. Родина у розвитку
- •4.3. Криза новонародженості
- •4.4. Соціальна ситуація розвитку
- •4.5. Особливості розвитку
- •Динаміка розвитку сприймання у немовлят
- •Розвиток розумових здібностей та мовних навичок.
- •4.6. Криза першого року
- •Тема 5 початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства
- •5.1. Розвиток моторики та фізичних можливостей
- •5.2. Основні фактори розвитку
- •5.3. Розвиток психічних функцій
- •5.4 Емоційний розвиток
- •Початкові форми самосвідомості. Криза трьох років
- •Тема 6. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку
- •6.1. Фізичний розвиток
- •6.2. Соціальна ситуація розвитку
- •6.3. Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят
- •6.4. Розвиток особистості дошкільника
- •Тема 7. Інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку
- •7.1. Розвиток психічних функцій
- •7.2. Психологічна готовність дітей до школи
- •7.3. Проблема шестирічних дітей
- •7.4. Діагностика шкільної зрілості
- •Висновки
- •Основні поняття теми
- •Тема 8. Психологічні особливості розвитку молодшогошколяра
- •8.1. Загальні психологічні особливості молодших школярів
- •8.2. Криза семи років. Соціальна ситуація розвитку
- •8.3. Формування особистості дитини в початкових класах
- •Тема 9. Навчальна діяльність як провідна в молодшому шкільному віці
- •9.1. Навчальна діяльність молодшого школяра
- •9.2. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- •Тема 10. Психологічні особливості підлітка
- •10.1. Соціальна ситуація розвитку
- •10.2. Криза 13 років
- •Стосунки з однолітками та дорослими. Референтні групи
- •Тема 11 якісні зміни в пізнавальній та особистісній сферах підлітка
- •11.1. Психічні новоутворення
- •11.2. Розвиток пізнавальних процесів
- •11.3. Формування особистості підлітка
- •11.4. Кризові стани та критичні ситуації
- •Тема 12. Психологічні особливості юнацького віку
- •12.1. Соціальна ситуація розвитку
- •Зіставлення різних статусів ідентичності
- •12.2. Емоційно-вольова сфера. Розвиток самосвідомості
- •12.3. Взаємини з дорослими та однолітками
- •12.4. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- •Висновки
- •Тема 13. Розвиток особистості в період дорослості
- •13.1. Вікові часи у контексті соціальних норм
- •Схеми вікових періодизацій періоду дорослості
- •13.2. Дослідження періодів та задач розвитку періоду ранньої дорослості
- •Систематика видів кохання трискладовою теорією Роберта Стенберга
- •13.3. Психосоціальний розвиток середньої дорослості
- •13.4. Психологія пізньої дорослості. Основні зміни психічних функцій
- •Тема 14. Проблема смерті у світосприйманні особистості
- •14.1. Смерть як природне явище
- •14.2. Утрата близької людини як життєва криза
- •14.3. Викривлення реакцій горя
- •14.4. Шляхи психологічної допомоги
- •Тема 15. Загальні уявлення про основні сфери особистості та методи їх вивчення
- •15.1. Методи дослідження особистості
- •15.2. Методи діагностики когнітивного розвитку
- •15.3 Психодіагностика інтелекту та креативності
- •15.4. Методи діагностики емоційного та морального розвитку особистості
- •Словничок психологічних термінів
- •Основна та додаткова література
3.4. Сучасний етап в розвитку вітчизняної вікової психології
Стратегічні напрями розвитку вітчизняної психологія базуються на культурно – історичній теорії Л.С.Виготського. Послідовники Л.С.Виготського активно працювали над цілеспрямованим формуванням у дітей пізнавальних функцій. Основними завданнями були – з’ясувати фактори, які сприяють розвитку та механізми використання їх у якості підсилювача.
Біля джерел становлення сучасної вікової та педагогічної психології знаходилися А.П.Нечаєв, П.П.Блонський, Г.С.Костюк, С.М.Максименко. У центрі уваги були питання навчання: механізми розвитку психічних процесів у дітей в умовах шкільного навчання, психологічні особливості учбової діяльності, залежність результативності навчання від організації пам’яті і мислення, методів розвитку дитячого мислення.
Питанням психічного розвитку дітей дошкільного віку присвячені дослідження А.В.Запорожця, Л.А.Венгера, М.І.Лісіної, О.М.Дьяченко, Н.Н.Під`якова, В.С.Мухіної; віковим особливостям школярів – дослідження Б.Г.Ананьєва, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, Г.С.Костюка; питанням розвитку учнів у процесі навчання – дослідження Н.А.Менчинської, А.К.Маркової, Л.І.Божович, О.В.Скрипченко, С.Д.Максименка, А.А.Люблинської; проблемам розвитку здібностей у дітей – дослідження Б.М.Тєплова, О.Н.Леонтьєва, В.А. Крутецького, Н.С.Лейтес.
До періодизацій розвитку, які за основу роздивляються причини, рушійні сили розвитку, виокремлюють суттєві характеристики кожної стадії, традиційно вважають періодизації Л.С.Виготського та Д.Б.Ельконіна.
В основі періодизації психічного розвитку Д.Б.Ельконіна слугує положення культурно-історичної теорії Л.С.Виготського та теорія діяльності А.Н.Леонтьєва. Джерелом психічного розвитку є зовнішня практична діяльність дитини. У межах провідної діяльності відбувається формування центральних вікових новоутворень. Розвиток дитини має соціальний характер. Тільки у соціальній взаємодії лежать витоки психічних новоутворень.
Ельконін уявляв дитину як цілісну істоту, яка активно пізнає оточуючу дійсність: світ предметів та світ людей. Тобто існує дві системи відносин: “дитина – “предмет” та “дитина – дорослий”. Предмет – це суспільний предмет, маніпулювати яким повинен навчити дорослий. Дорослий постає перед дитиною не стільки як людина, а як представник конкретного суспільства, носій соціальних ролей, мотивів, стереотипів дій, виховання. Діяльність дитини в межах системи “дитина – суспільний предмет” та “дитина – суспільний дорослий” – це єдиний процес. Завдяки якому формується особистість дитини. Складаючи єдиний процес засвоєння систем “дитина – предмет” та “дитина – дорослий” у межах провідної діяльності, одна з систем виходить на перший план, займаючи домінуюче місце. Отже, замінюючи одна одну провідні діяльності з’ясовують періодичність систем “дитина – предмет” та “дитина – дорослий”.
Періодизація психічного розвитку д.Б.Ельконіна
Вікові періоди |
Провідна діяльність |
Система відношень |
Немовля (0-1 ) |
Спілкування з дорослим |
Людина – людина |
Раннє дитинство |
Предметна діяльність |
Людина – предмет |
Дошкільний вік |
Гра |
Людина – людина |
Молодший шкільний вік |
Учбова діяльність |
Людина – предмет |
Підлітковий вік |
Спілкування з однолітками |
Людина – людина |
Юнацький вік |
Учбово-професійна діяльність |
Людина – предмет |
У кожній ланці свого розвитку дитина підходить з особливими розбіжностями між тим, що він засвоїв із системи “людина-людина”, та тим, що він засвоїв із системи “людина – предмет”. Отже, саме ці моменти, коли розбіжності досягають максимальної величини і називаються кризами, після яких відбувається розвиток того боку, який відстав у попередній період.
В основі вітчизняної традиції аналізу проблематики вікової психології лежить теорія розвитку вищих психічних функцій, сформульована Л.С.Виготським (1896 – 1934). Відповідно загального генетичного закону розвитку, кожна психічна функція з`являється спочатку в соціальному плані як реальні стосунки між людьми, і лише потім у психологічному. Однаковою мірою це стосується і довільної уваги, і логічної пам`яті, і утворення понять, і розвитку волі.
Усі вищі психічні функції були свого часу зовнішніми, оскільки вони виступали соціальними функціями взаємин людей до того, як стали внутрішніми, власне психічними функціями людини.( Л.С.Виготський.)
Ідеї Л.С.Виготського стали підґрунтям теоретичних уявлень психології розвитку, запропонованих вітчизняними вченими (Л.І.Божович, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Д.Б.Ельконін С.Д.Максименко, та ін).
Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких незворотна і непердбачувана. Кожний період (вік) – своєрідний ступінь психічного розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями.
Критеріями визначення основних періодів індивідуального психічного розвитку є якісні і суттєві ознаки, взяті в системному зв`язку, що виявляє характерні для кожного віку цілісні новоутворення. Такими є ті психічні і соціальні зміни в житті дитини, які визначають її свідомість і діяльність, ставлення до середовища, увесь хід розвитку на даному етапі (Л.С.Виготський).
У вітчизняній психології основні періоди психічного розвитку визначають за такими критеріями:
характерна для кожного віку соціальна ситуація розвитку;
зміст і форми навчання і виховання;
провідна діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності;
відповідний рівень свідомості і самосвідомості особистості (центральне вікове новоутворення).
Такими періодами є:
– ранній (від народження до трьох років) і дошкільний ( з трьох до семи) вік;
– молодший шкільний вік (з семи до десяти років);
– середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п`ятнадцяти);
– старший шкільний, або ж юнацький вік (із п`ятнадцяти років і до досягнення зрілості).
У кожному періоді виділяють стадії і фази, що не мають однозначних назв. Кожному періоду відповідають також характерні особливості фізичного розвитку індивіда.
Сучасна вікова психологія знаходиться в активному пошуку шляхів найбільш ефективного психічного розвитку дітей та молоді.
Висновки
Вікова психологія – відносно молода галузь психологічної науки, яка орієнтується на вивченні специфіки дитинства як унікального вікового періоду. Ця галузь виникла у зв’язку з появою інтересу суспільства до дитинства, тому що цей вік обумовлений сензитивністю до розвиваючих впливів.
У зарубіжній та вітчизняній психології сформувалися концептуальні підходи до рішення загальних вікових проблем. Найбільш популярними є психосексуальна теорія З.Фрейда, психосоціальна Е.Еріксона, когнітивна теорія Ж.Піаже, теорія формування вищих психічних функцій Л.С.Виготського. На перший погляд ці теорії є взаємовиключними. Але доцільно їх розглядати як доповнюючими, що дозволяє провести різнобічний аналіз проблем вікової психології. Результати досліджень вікової психології дозволяють оптимізувати розвиток психічних функцій і процесів у дітей, спрямовувати їх психічний розвиток.
Загальноприйняті підходи вікової психології базуються на розумінні розвитку як діалектичного процесу – результату долання та вирішення протиріч. У розроблених схемах періодизацій розвитку вік є базовою одиницею проектування розвиваючого навчання.