2.6. Поняття про кризи та стабільні періоди розвитку

Розвиток дитини має нерівномірний характер. На одних етапах зміни у дитячій психіці накопичуються повільно та поступово (стабільні періоди), на інших – вони відбуваються бурхливо і швидко (критичні періоди).

Для стабільного періоду характерні незначні, мінімальні зміни процесу розвитку, які відбуваються протягом часу, і, як правило, непомітні для оточуючих. Але вони накопичуються, і в кінці періоду мають якісний стрибок у розвитку: появу вікових новоутворень. Стабільні періоди займають більшу частину дитинства, і тривають, як правило, декілька років. Вікові новоутворення, які формуються довго і поступово, стають стійкими, фіксуються в структурі особистості.

Критичні періоди тривають недовго, декілька місяців, при негативній картині можуть розтягнутися від одного до двох років. Це короткі, але бурхливі стадії, протягом яких відбуваються значні зміни в розвитку, і дитина різко змінюється в багатьох своїх рисах. Розвиток може мати руйнівний характер. Критичний період починається і закінчується непомітно. Загострення відбувається в середині періоду – афективні спалахи, капризи, гострі конфлікти з дорослими. У дітей шкільного віку знижується працездатність, слабшає інтерес до знань, виникають переживання, внутрішні конфлікти. Головні зміни критичних періодів – внутрішні. Розвиток має негативний характер. Що ж відбувається? На перший план виступають інволюційні процеси: розпадається, зникає те, що утворилось на попередніх стадіях. Дитина втрачає інтереси, які ще вчора спрямовували всю її діяльність, відмовляється від набутих цінностей і форм відношень. Новоутворення, які з`являються в критичний період, бувають нестабільні, і, як правило, трансформуються в інші новоутворення і зникають.

Л.С.Виготський надавав критичним періодам велике значення, а їх послідовні зміни зі стабільними періодами вважав основним законом дитячого розвитку. Вікова періодизація має наступний вигляд:

Криза новонародженості – немовля (2місяці – 1рік) – криза 1 року – раннє дитинство (1-3роки) – криза 3 років – дошкільний вік (3-7) – криза 7 років – шкільний вік (8-12 років) – криза 13 років – пубертатний вік (14-17років) – криза 17 років.

Висновки

Індивідуальний розвиток є процесом принципово багатозначним, що передбачає різні варіанти, і не обов’язково завершується однаково;

Розвиток людини не обмежується якимось певним періодом: пластичність, здатність до змін зберігається протягом усього життя;

Індивідуальний розвиток у різних сферах життєдіяльності людини залежить від багатьох факторів, який не можна звести до єдиної системи впливів;

Людина є не лише об`єктом, але і суб`єктом, творцем власного розвитку.

Тема 3. Історія та сучасний стан вікової психології

1. Періодизація психічного розвитку

Розвиток людини має індивідуальний характер. Як ви вже знаєте, в онтогенезі реалізуються як загальні закономірності розвитку представника Homo sapiens, так і індивідуальні особливості розвитку кожної людини.

Кожна людина має унікальні варіації генетичних програм і унікальні обставини, в яких ці програми реалізуються. Таким чином, у розвитку людини доцільно розглядати універсальні та індивідуальні закономірності життєвого циклу, формування психічних здібностей та становлення психіки загалом. Періодизація психічного розвитку – це спроба виокремити загальні закономірності побудови життєвого циклу людини.

Потреба у знаходженні закономірностей розвитку людини в процесі життя існувала здавна. Наведемо для прикладу деякі періодизації життєвого циклу людини (за Гамезо М.В., Герасимовою В.С., Горловою Г.Г.)