Уявне тренування
Уявне тренування являє собою (стосовно до специфіки спортивної діяльності) уявне повторення певних рухів, які спортсмен або робив у минулому, або ж збирається робити у майбутньому.
Багато відомих спортсменів успішно використовують метод уявних повторень як процедуру, яка сприяє прискоренню процесу навчання певним прийомам і навикам і взагалі як таку, що підвищує ефективність їх діяльності.
Такий відомий майстер баскетболу, як Маравич, говорив, що інколи він уявно „прокручує” у голові цілі ігри. Східноєвропейські тренери з гімнастики і стрибків у воду часто використовують у підготовці команд уявне „прокручування” цілої серії майбутніх рухів перед самим спортом.
Майже всі важкоатлети плед тим, як підняти штангу, відтворюють свої рухи уявно.
У взагалі, мабуть, важко знайти такий вид спорту, в якому спортсмени не намагались би уявити собі майбутні дії або ж проаналізувати вже здійснені.
Однак, незважаючи на таке широке розповсюдження уявного „прокручування” спортивних рухів, ефект цієї процедури ще дуже мало вивчений. Одні спортсмени вважають, що вона винятково корисна, інші, навпаки, не тільки не можуть ефективно її використовувати, але й впевнені, що вона заважає виступам у змаганнях. Є всі підстави думати, що причиною розчарування деяких атлетів в ефективності застосування уявного тренування є не сама її сутність, а лише неправильне застосування специфіки виду діяльності і – головне – індивідуальних особливостей і актуального стану спортсмена.
Що таке уявне тренування
При згадуванні терміну „уявне тренування” у багатьох зразу ж виникає в уявленні якийсь суб’єкт, який в своїй уяві чітко бачить самого себе,, котрий виконує певний рух.
Причому це в їхньому понятті має такий вигляд, начебто у голову атлета вмонтована кінокамера та кінопроектор, які дозволяють йому і знімати, і показувати самому собі свої спортивні виступи.
Дійсно, така здатність бачити себе зі сторони була б чималою підмогою для підготовки спортсменів, однак, на жаль, тільки небагато хто володіє такою здатністю в повну міру.
Дехто т краще собі уявляє фіксовані образи, ніж рухи, тобто бачить окремі кадри, а не „фільм” в цілому. Так, наприклад, стрибун з жердиною може уміти добре уявити собі положення свого тіла перед самим початком розбігу, чітко побачити, який вигляд він має на старті і навіть як починає перші кроки розбігу; на другій уявній картинці він уже на жердині, яка починає прогинатися; третя картинка відповідає його уявленню про положення тіла в момент повного згинання жердини; на четвертій він бачить, як йог ноги починають підніматися над головою, і т.д. Про це атлету можна сказати, що він під час уявного „прокручування” своїх рухів бачить лише їх найбільш важливі вузлові моменти, а не весь процес спортивної дії як єдине ціле.
На додаток до уявного „прокручування” своїх рухів шляхом візуальних уяв більшість атлетів використовують також і уявну самооцінку кін естетичних відчуттів, пов’язаних зі спогадами про виконання того чи іншого руху.
Безумовно, дуже важливо мати здатність до розвитку і вдосконалення тих відчуттів, які відповідають виконанню певної діяльності.
Логічно продовжуючи цю думку, варто відзначити, що візуальні і кін естетичні уявлення можуть бути доповнені уявним відтворенням специфічних звуків і навіть запахів. Будь-які відзвуки ревіння двигунів у гонках, свист і кроки глядачів на футбольному матчі, звук лиж, які ковзають по сніговому насту, запах опилок, смоли і смаженої кукурудзи – все це може бути відтворене в людській уяві.