Особливості фізкультурно-оздоровчої роботи з дівчатами

Засобами підготовки дівчат до трудової діяльності й майбутнього материнства є систематичні заняття фізичними вправами. Дівчатам особливо необхідно стежити за своїм фізичним розвитком, тому що вони в майбутньому мають бути продовжувачами життя на Землі. Чи буде потомство здоровим, чи з відхиленням, залежить насамперед від того, який вони мають фізичний розвиток, чи достатній обсяг рухової активності, чи виконуються гігієнічні процедури та процедури на загартування.

Особливості будови жіночого організму й життєві функції передбачають трохи відмінний підхід у вихованні фізичних якостей, ніж у юнаків.

Виховання силових здібностей передбачає в основному розвиток і зміцнення м'язового корсета, причому без явного збільшення м'язової маси. Методичні аспекти такого підходу виражаються в різноманітному виконанні фізичних вправ із залученням до роботи різних груп м'язів. Із цією метою широко використовуються загальнорозвиваючі вправи, що охоплюють усі частини організму. Застосовуються вправи з різними предметами: гімнастичною палкою, обручем, набивним і простим м'ячами, скакалкою.

Усі вправи підбираються з помірним навантаженням і повинні чергуватися із вправами на розслаблення. Варто виключати вправи, що вимагають великої, надмірної напруги м'язів, такі, як підтягування, піднімання ваги.

У зв'язку з особливостями будови жіночого організму, необхідно виключити ті фізичні вправи, які створюють внутрішньочеревний тиск. Наприклад, стрибки з висоти на тверду поверхню, перенесення більшої ваги, статичні напруги. У той же час потрібно використати такі вправи, які сприяють зміцненню м'язів таза й черевного преса. З цією метою рекомендується застосовувати наступні вправи: кругове обертання в тазостегновому суглобі, схрещення й паралельні рухи ногами лежачи на спині, кругове обертання тулубом, вправа «велосипед» у стійці на лопатках, піднімання й опускання тулуба лежачи на спині.

Так само, як і в юнаків, силові здібності піддаються вихованню найбільшою мірою в 15-17 років (Чичикін В.Т., 1967, 1969).

Виховання швидкісно-силових якостей у дівчат здійснюється в основному за рахунок використання різноманітних вправ, обтяженням у деяких служить вага власного тіла. Такими вправами є різні види: перегони, стрибки зі скакалкою, вправи для рук, ніг, тулуба. Можна використати й вправи з набивними м'ячами.

Усі види перегонів виконуються з максимальною швидкістю. Наприклад, біг на місці з опорою об стіну, з високим підніманням стегна. Використовуються різні пересування убік (вправо, вліво), спиною вперед.

Гарним засобом виховання швидкісно-силових здібностей є стрибки зі скакалкою: на місці, із просуванням уперед, з подвійним обертанням. Застосовуються вправи з локальним впливом на окремі частини тіла.

Швидкісно-силові здібності успішно розвиваються, якщо використати набивні м'ячі (масою до 3 кг). Це можуть бути різного роду кидки двома й однією рукою з різних вихідних положень - у звичайній стійці, стійці на колінах, сидячи, лежачи на спині й на животі. В основному вони будуть сприяти розвитку швидкісно-силових здібностей м'язів верхнього плечового пояса.

Найбільший приріст швидкісно-силових якостей здійснюється в основному від 10 до 14 років (Волков Л. В., 1984; Пак Я., 1986; Штемлер Р., 1963, 1964). Згодом ріст триває, але в основному під впливом тренування.

При вихованні швидкісних здібностей необхідно підбирати такі вправи, які б мали строго диференційований характер впливу на певні форми її прояву: швидкості реакції, частоти рухів, швидкості переміщення.

Наприклад, для виховання швидкості рухів рекомендуються різні рухи руками й ногами в максимально швидкому темпі протягом 5-6 сек., «педалювання» ногами в стійці на лопатках з поступовим прискоренням і наступним уповільненням протягом 10- 12 сек., стрибки через скакалку на більшу кількість стрибків протягом 8-10 сек.

Широке застосування для виховання швидкості пересування знаходять вправи циклічного характеру, виконувані з великою амплітудою й швидкістю (біг на швидкості). Їхня тривалість не повинна перевищувати 5-6 сек., довжина дистанції - 25-30 м.

Використовуються вправи, спрямовані на виховання частоти рухів, що загально розвиває характер. Вони повинні виконуватися на повній амплітуді з максимальною частотою. Наприклад, обертання руками зі стійки права рука вгорі або нахили тулуба з основної стійки з торканням руками підлоги.

Для тренування серцево-судинної й дихальної систем і виховання витривалості необхідно широко застосовувати різні види: перегони в помірному темпі, ходьбу на лижах, плавання. Вік 16-17 років є кращим для виховання аеробної й анаеробної витривалості (Філін В. П., 1987).

Особливу увагу необхідно приділяти вихованню гнучкості. Гарна рухливість у суглобах у поєднанні із пропорційним фізичним розвитком робить дівчат стрункими, підтягнутими. Їх відрізняє м'яка хода, пластичність рухів, гарна постава.

У зв'язку з функцією дітонародження у дівчат повинні бути еластичними й добре розтягнутими зв'язки й м'язи тазового поясу. Рухливість у тазостегновому суглобі також повинна бути високою. Для вирішення цього завдання використовуються різні махові вправи ногами, вправи в статиці з додатковою опорою.

Велику роль у життєдіяльності майбутньої матері відіграє рухливість хребетного стовпа. Різні вправи в нахилах, поворотах, скручуваннях, використання гімнастичного обруча будуть сприяти не тільки збільшенню рухливості, але й перешкоджати відкладенню жиру в області стегон і талії.

Важливою також є рухливість у плечових суглобах і шийному відділі хребта. Використання гімнастичного ціпка, вправ з опорою, кругових рухів головою - все це дозволить, по-перше, поліпшити рухливість, а по-друге, мати гарну поставу.