Облік психологічних особливостей студентів на заняттях з фізичної культури

У зв'язку з високим рівнем розвитку вищої нервової діяльності студенти в порівнянні з підлітками стають більш спокійними, урівноваженими. У них більш яскраво виражені інтереси до певної діяльності, безпосередньо зв'язаною, на їхню думку, із привабливою для них професією, прагненням до особистого вдосконалювання в обраному виді діяльності. Студенти вже достатньою мірою здатні свідомо керувати своїми діями: виконувати рухи з необхідною координацією, м'язовою напругою, швидкістю протягом тривалого часу, переборювати втому, почуття непевності, зніяковілості, страху й т.д.

Увага студентів відрізняється стійкістю. Юнаки й дівчата можуть зберігати увагу достатньої інтенсивності під час усього заняття, що забезпечує виразне і ясне сприйняття навчального матеріалу й осмислювання його.

Студенти можуть одночасно сприймати складні дії, що складаються з декількох компонентів. Ця якість важлива для пар фізичної культури, для розуміння комбінацій вправ у гімнастиці, тактичних і технічних прикладів в іграх, складних легкоатлетичних вправ.

Студенти добре володіють довільною увагою, яка необхідна для вирішення завдань, що мають відомі труднощі, для того, щоб не відволікатися, а також переборювати втому, що з’явилася на занятті.

Розвиток уваги студентів, а також уміння володіти нею дозволяють викладачеві обмежити число особливих прикладів, щоб привернути увагу уваги студентів під час пояснення навчального матеріалу, як і під час усього ходу заняття. Щоб студенти були уважними на занятті, треба поставити перед ними цікаві цілі, чітко організувати заняття, підтримувати тверду дисципліну.

Потрібно враховувати, що вправи, пов'язані з великим фізичним навантаженням, викликають втому й і викликають зниження інтенсивності уваги. Матеріал заняття, що вимагає великої уваги, не слід давати після тривалого навантаження.

Важливо навчити студентів аналізувати свої рухові відчуття, навчити самостійно вести спостереження. З цією метою варто ставити перед студентами завдання, пов'язані зі спостереженнями за рухами.

Корисні бувають імітації тієї або іншої дії, наприклад, для того, щоб ті хто займається відчули характер роботи ніг і корпусу, під час перших кроків з низького старту.

У юнацькому віці поліпшується пам'ять. Міцність запам'ятовування рухів залежить від активності студентів під час навчання. Для запам'ятовування недостатньо просто повторювати рухи. Важливо звернути увагу студентів на запам'ятовування. Більшу користь у цьому робить самостійне відтворення рухів після декількох повторень.

Самостійно відтворюючи рухи, студент виявляє, які деталі йому не вдалося запам'ятати. Це підвищує активність студента, змушує його бути більш уважним при подальшому запам'ятовуванні вправ.

При виконанні перших спроб треба звернути увагу на запам'ятовування руху в цілому й тільки потім перемкнути увагу на запам'ятовування окремих деталей.

Збільшує ефективність запам'ятовування осмислювання рухів, їх сутності і внутрішнього зв'язку.

Високий рівень розвитку мислення студентів і великий запас знань дозволяють викладачеві й тренерові використати й цю умову міцного запам'ятовування.

Варто також не забувати про необхідність періодичного повторення вивчених рухів.

Значне ускладнення викликає у студентів запам'ятовування таких елементів рухів, які пов'язані з недостатньо виразним відчуттям і сприйняттям (зусилля, ритм, темп, швидкість). У цих випадках студенти не можуть використати найбільш вдосконалені в них види пам'яті - зорову й слухову. Вони можуть сприймати їх тільки за умови, якщо самі їх відчують. Тому там, де рух вимагає певних зусиль, ритму, темпу, швидкості, треба після показу запропонувати студентам виконати цей рух і тільки після цього перейти до аналізу рухів.

Успіх у навчанні залежить від того, на скільки чітко виконуються вправи, які потрібно надовго й точно запам'ятати. При складанні плану занять варто продумати організацію процесу навчання. Ігнорування цим призводить до того, що студенти незабаром забувають багато вправ.

При поясненні навчального матеріалу юнакам і дівчатам потрібна більш глибока аргументація. Авторитет викладача й тренера багато в чому залежить від його теоретичної підготовки, від уміння відповісти на «важкі» питання про сутність рухових дій. Такі питання люблять задавати студенти, вони цікавляться теоретичними питаннями з будь-яких предметів, у тому числі й з фізичної культури. Тому на уроках фізичної культури у ВНЗ повинні мати місце й теоретичні заняття, проведення яких сприяє поглибленню інтересу до предмета. Важливо при цьому використовувати знання з інших предметів, а також показати проблемність багатьох питань фізичної культури.

Знаючи жвавість розуму студентів, їхню спритність й інтерес до вирішення різних питань, не слід полегшувати їхнє завдання з осмислювання навчального матеріалу.

Велике значення для глибокого осмислювання матеріалу має активність тих, хто займається на парах.

Студенти глибоко переживають невдачі своїх колективів (команд, груп) і щиро радіють їх успіхам. Підвищується почуття відповідальності, обов'язку. Все це спонукує студентів проявляти більшу наполегливість, завзятість в оволодінні фізичними вправами.

Розвинене почуття власної гідності також є гарним стимулом для вольових дій на заняттях за умови, що це почуття не переходить в егоїзм і самозакоханість.

Студенти з підвищеною увагою ставляться до краси й гармонії. Це дозволяє звернути їхню увагу на такі важливі питання фізичного виховання, як уміння володіти своїм тілом, поставою, а також зацікавленість багатьма вправами, на які вони до цих пір мало звертали увагу. Студенти одержують задоволення від занять, якщо в них входять вправи, що відрізняються гарним оформленням, цікавим ритмом і т.д. Музичний супровід під час занять викликає у студентів велике задоволення.

Характер і воля починають формуватися рано, але в юнацькому віці характер набуває більшої стійкості і визначеності.

Юнаки від дівчат відрізняються цілеспрямованістю, активністю, готовністю до боротьби за досягнення поставленої мети, більшою переконливістю. Студенти ставлять перед собою конкретні завдання в суспільній і навчальній роботі, у тому числі й у спорті.

Студентів цікавлять питання самовиховання. Вони прагнуть краще пізнати себе. Тому важливо показати їм значення занять фізичними вправами для виховання волі й характеру.

У ВНЗ зустрічаються студенти, які переоцінюють себе й нерідко зазнаються. Такі студенти зустрічаються й серед спортсменів. Обов’язок викладача - вчасно допомогти таким студентам. Допомога потрібна й студентам, невпевненим у своїх силах. Часто причиною недооцінки своїх сил є відставання в навчанні, а також слабке здоров'я.

У юнацькому віці виявляються вольові риси характеру. Рішучість стає більш осмисленою, сміливість - більш стійкою, а наполегливість - більш твердою. Студенти дуже цінують сміливість. Вправи, пов'язані із проявом сміливості, є цікавими для них. Звинувачення в боягузтві важко переносяться ними.

Але серед студентів нерідко зустрічаються люди з недостатньо розвиненими вольовими рисами характеру. Іноді активність буває безладною, витримка переходить у замкнутість, рішучість і сміливість не сполучаються з дисциплінованістю. Є студенти дисципліновані, але не поєднуються. Зустрічаються юнаки й дівчата розв'язні, грубі й зухвалі. Потрібно проявляти наполегливість у вихованні характеру студентів, тому що в цьому віці потрібно найбільш успішно усунути недоліки в характері студента.

Інтерес до питань самовиховання, більш розвиненого інтелекту, багатого запасу знань дозволяють успішно проводити роботу над удосконаленням вольових рис характеру студентів. Заняття фізичними вправами, які пов'язані з подоланням труднощів, сприяють вихованню волі й характеру студентів. Без певної системи й наполегливості неможливо домогтися успіху у вихованні характеру й волі.

Студенти приділяють велику увагу своєму зовнішньому вигляду (особливо дівчата). Вони бояться здатися незграбними й смішними. Це побоювання призводить іноді до того, що окремі студенти уникають занять з фізичного виховання, якщо вони помітно відстали від підготовки групи. Нерідко це пов'язано з дефектами фігури, шкіри й інших фізичних недоліків. Викладачеві потрібно в цих випадках виявити особливу чуйність, створити дружню обстановку, яка сприяє тактовності стосовно товаришів, що мають той або інший недолік.

Дівчат особливо цікавлять вправи, пов'язані з добірністю, граціозністю й плавністю. Студентів цікавить у спорті перспектива здобуття спортивного розряду, завоювання першості.

Основним методом виховання студентів є метод переконання. Викладач повинен обґрунтовувати свої вимоги, використати приклади з літератури, мистецтва й науки, переконувати особистим прикладом.

Студенти не люблять «голих» наказів. Ввічливе прохання в багатьох випадках приносить більше користі в спілкуванні з ними. Чимало помилок допускають вони в оцінці особистості інших людей. Вони досить схильні до категоричних суджень й оцінок. У таких випадках може допомогти терпляче пояснення.

Юнаки й дівчата заохоченні. Це стимулює їх до подальшої роботі. При покаранні необхідно виявити певну чуйність і такт, не принижуючи їх гідності. Застосовуючи заохочення, викладач у першу чергу повинен оцінювати ставлення студентів до занять, їхню старанність, завзятість, наполегливість, добрі стосунки з товаришами.

КОНКРЕТИЗАЦІЯ ОСВІТНІХ ЗАВДАНЬ І ЗАВДАНЬ ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У СИСТЕМІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНАКІВ І ДІВЧАТ 16—18 РОКІВ

Фізичне виховання - багатогранний педагогічний процес, спрямований на досягнення фізичної досконалості молодого покоління й здійснюваний у системі різноманітних форм організації занять фізичними вправами. Особливе місце в цій системі займає урок фізичної культури як основний й обов'язковий для всіх студентів.

На парах з фізичного виховання, тією чи іншою мірою вирішуються всі основні завдання фізичного виховання, які випливають із загальної мети навчально-виховного процесу - виростити молоде покоління, готове до високопродуктивної праці, захисту Батьківщини й участі в суспільному житті нашої країни.

Найважливішою стороною педагогічного процесу на заняттях з фізичного виховання є навчання студентів рухових дій. Формування рухових умінь здійснюється в єдності з розвитком основних рухових якостей. Разом з тим необхідно уявляти собі, із чого складається освітня сторона занять з фізичного виховання. Освітніми завданнями визначаються ті знання, уміння й навички, які повинні бути набутими. Кожен студент уже володіє певними руховими якостями: силою, швидкістю, витривалістю, гнучкістю – і має той або інший руховий досвід. Його можна навчити тих рухових дій, які він зможе виконати з урахуванням розвитку його організму й наявного запасу набутих рухів. Як правило, існує прямий зв'язок між рівнем володіння технікою рухів і ступенем розвитку необхідних для цього рухових якостей. Випадки розбіжності бувають не часті, вони швидше за все, обумовлені недостатньою координацією, невмінням управляти своїми рухами. У процесі навчання й тренування ці розбіжності зникають швидше, коли викладач визначить недостатньо розвинені якості й точніше вибере засоби педагогічного впливу.

Основними документами, що регламентують організацію, зміст і методику фізичного виховання студентів, є Державна програма з фізичної культури й Положення про фізичне виховання у Вищих навчальних закладах.

Зміст навчання встановлюється відповідно до завдань, зазначених у державних програмах. Діяльність викладача не повинна обмежуватися питаннями «як учити» й «як розвивати». Внесення необхідних уточнень у завдання на рік, у зв'язку з особливостями фізичного розвитку студентів (довжина й маса тіла, окружність грудної клітини, статура, стан кістково-м'язової системи) і їхньої фізичної підготовленості - це безпосередній і прямий обов'язок викладача фізичного виховання.

На заняттях з фізичного виховання вирішуються переважно освітні завдання; вибір вправ і методичних прийомів, які сприяють покращенню здоров’я організму. Виховання фізичних якостей відбувається в процесі навчання рухів і рухових дій, але повною мірою воно може бути здійснено тільки на додаткових заняттях у позаурочний час.

Завдання на заняттях з фізичного виховання можна сформулювати так:

а) удосконалювати навички основних видів рухів і рухових дій, набутих на заняттях у школі;

б) підвищувати рівень фізичної працездатності;

в) сприяти підтримці високого рівня розумової працездатності;

г) розвивати силову й швидкісну витривалість;

д) розвивати знання з основ спортивного тренування, з методики самостійних занять фізичними вправами;

е) формувати вміння самостійно підбирати й виконувати фізичні вправи з метою вдосконалювання й для проведення занять із групою.

Розподіл обсягу знань, умінь і навичок по групах.

Оскільки заняття з фізичного виховання ведуть два викладачі, потрібно розрізняти загальні й специфічні знання й уміння для дівчат та юнаків в обсязі й змісті основної діючої програми з фізичного виховання.

Юнаки й дівчата повинні володіти основами й методами спортивного тренування, навчитися виконувати індивідуальну розминку на гімнастичних і легкоатлетичних заняттях, знати біомеханічну структуру вивчених рухів з гімнастики, легкої атлетики й силової підготовки, уміти провести розминку із групою.

Теоретичні відомості студентів включають:

- визначення спортивного тренування, його завдання; тренованість і її показники, фізичні вправи як основний засіб підвищення тренованості;

- основні, підготовчі й спеціальні вправи;

- навчання спортивної техніки й розвиток рухових якостей, як взаємозалежні сторони тренувального процесу;

- зміст і планування занять, поняття про загальну й спеціальну фізичну підготовку, залежність спеціальної фізичної підготовки від загальної; основні засоби поліпшення загальної й спеціальної фізичної підготовленості;

- основи методики розвитку сили, витривалості, швидкості, гнучкості, координації рухів;

• виховання фізичних якостей в умовах занять і самостійної (факультативної) підготовки.

Принципи складання комплексів вправ для розминки:

• поняття про розминку як складову частину заняття фізичними вправами, її призначення і вплив на організм;

• структура розминки;

• правила підбору вправ і методика проведення цих вправ;

• тривалість і обсяг розминки;

• визначення дозування вправ;

• особливості розминки, проведеної перед змаганнями;

• поняття про додаткову розминку на заняттях, тренуванні, змаганнях.