1.Поняття, види та правовий статус підприємництва .

Підприємництво – це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. В Україні можуть діяти підприємства таких видів: -приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового

колективу підприємства;

- господарське товариство;

- підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

-комунальне підприємство, засноване на власності відповідної

територіальної громади;

-державне підприємство, засноване на державній власності, в

тому числі казенне підприємство. Особливості створення,

ліквідації, реорганізації, управління та діяльності казенного

підприємства встановлюються розділом VIII цього Закону.

2 Принципи підприємницької діяльності

Принципи підприємництва.

Підприємницька діяльність – це досить складна форма господарювання, яка будується за певними принципами.

1.Вільний вибір видів діяльності.

2.Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян.

Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства.

Вільний найм працівників.

Залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.

Самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

3.Поняття та джерела підприємницького права

Підприємницьке право - це господарське право ринкової економіки, що визначає порядок ведення підприємницької діяльності, та регулює відносини, пов”язані з її здійсненням;

Підприємницьке право як галузь права характеризується своїми принципами, предметом, суб”єктами і методами регулювання;

Підприємницьке право має чотири значення: галузь права, галузь законодавства, наукова дисципліна, предмет викладання (навчальна дисципліна);

Підприємницьке право регулює відносини як по горизонталі, так і по вертикалі.

Комплексний характер підприємницького права обумовлює і комплексний характер його джерел. До системи відносин, що складають предмет підприємницького права, поряд із цивільно-правовими відносинами, входять адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, земельно-правові та інші відносини, що, в свою чергу, обумовлює включення до джерел підприємницького права відповідних нормативних актів.

4.Свобода у здійсненні підприємницької діяльності.

Одним із важливих конституційних прав громадян є право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). У Концепції переходу України до ринкової економіки проголошено свободу підприємництва, яка базується на: а) наданні правових гарантій вільного підприємництва, включаючи гарантії права на майно, вироблену продукцію, вільний вибір партнерів за прямими зв'язками, здійснення експортно-імпортних операцій, самостійне використання прибутку (доходу); б) створенні рівних можливостей для розвитку всіх видів підприємницької діяльності, основаних на різних формах власності.

5.Цивільно – правова відповідальність за порушення комерційного законодавства.

Цивільне право -- одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.

Цивільно-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. На неї поширюються загальні положення про юридичну відповідальність, але вона має й такі особливості, що змушують розглядати її як самостійну правову ка-тегорію, яка здебільшого служить забезпеченню виконання зобов'язань. Саме до цивільно-правового інституту "зобов'язальне право", що регулюється ЦК України, вписана глава під назвою "Відпо-відальність за порушення зобов'язань". Цим акцентується увага на тому, що зобов'язання повинні належним чином виконуватись. Законодавець попереджає, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання порушник повинен бути притягнутим до відповідальності, тобто на нього буде накладена певна санкція.

Необхідно мати на увазі й те, що ци-вільноправова санкція може застосовуватись не тільки до порушників зобов'язань, а й до порушників інших прав. Наприклад, у разі виконання сторонами угоди, укладеної в результаті насильства, сторона, що вдалася до насильства, по-збавляється права на передане за угодою майно, яке звертається в доход держави. Ці негативно наслідки не наступили б, якби не було правових порушень при укладанні угоди. Проте не кожна санкція, передбачена цивільним законодавством на випадок порушення прав, має характер відповідальності. Відповідальність передбачають лише ті санкції, в яких визначаються додаткові обтяження для правопорушника. Такі обтяження можуть проявлятись у вигляді покладання на нього додаткових цивільно-правових обов'язків або позбавлення належного йому суб'єктивного цивільного права. Варто тут застерегти, що витребування майна з чужого незаконного володіння не є цивільно-правовою відповідальністю. Адже незаконний володілець не має права на це майно, а чого в особи немає, того її не можна й позбавити. На неї не накладаються і додаткові цивільно-правові обов'язки. На ній як лежав обов'язок повернути чуже майно, так і залишився, Якщо ж за невчасну передачу речі на незаконного володільця буде покладений обов'язок відшкодувати кредиторові шкоду, заподіяну такою не передачею, то тоді можна говорити про цивільно-правову відповідальність.

Додаткові цивільно-правові обов'язки можуть мати різний характер: а) порушник чужого права повинен компенсувати заподіяну потерпілому шкоду і таким чином поновити порушене право; б) незалежно від відшкодування шкоди порушник може бути притягнутий до цивільно-правового покарання у вигляді неустойки (штрафу або пені).