5. Сучасний розвиток готельного господарства

Інтенсивний розвиток готельної справи починається у XIX сторіччі. Зростання запитів заможної клієнтури щодо мандрівок і відпочинку стимулює виникнення сучасних готельних підприємств з розкішними апартаментами, високим рівнем комфорту і широким асортиментом послуг. Готельний бізнес перетворюється на важливу галузь економіки з високим рівнем доходності. Виникають великі сучасні готелі, розташовані у спеціально призначених для цієї мети спорудах на зразок приватних резиденцій або величних і гарних державних особняків.

X IX сторіччя стало переломним у розвитку готельного господарства. Разом з перенесенням назви «готель», що означав раніше приватну міську резиденцію французького аристократа, на будівлю, що служить тимчасовим місцем перебування багатого мандрівника, почався період будівництва постоялих дворів - готелів палацового типу з підвищеною комфортності по всій Європі. Приплив заможних англійців і американців до Європи змінює традиційну культуру готельних послуг: вони набувають все більш і більш уніфікований і стандартизований характер. Саме тоді в побут входять англійські слова «експрес», «комфорт», «дизайн». З середини XIX століття в Європі (насамперед в Швейцарії) починають будувати сучасні готелі з високим рівнем комфорту. На зміну традиційним готелям зі скромними назвами («Англіський двір», «Стара пошта») з'являються розкішні готелі під звучними назвами: «Брістоль», «Метрополь», «Палас», «Савой», «Ексельсіор» або просто «Гранд-Готель», позбавлені будь-якого зв'язку з місцевими традиціями.

Тут слід зазначити, що промислова революція значно спростила будівництво готелів. Починається «епоха розкішних готелів».

У 1812 році в центральній Швейцарії вступає в дію готель «Рігі-Клес-терлі», в 1832 - готель в м. Фаульхорн. У 1801 році в Німеччині відкривається першокласний готель «Бадіше Хоф» у Баден-Бадені.

Один з перших розкішних готелів, як зазначалося вище, в центрі міста - це бостонський Тrеmont Ноusе: який з'явився по суті детонатором готельного буму в США, прокотився спочатку по містах Східного узбережжя, а потім на Середньому Заході, Тихоокеанському узбережжі та Півдні. Він перевершив всі готелі Америки та Європи. Готель складався з 170 кімнат, 4 поверхів, гранітного фасаду, одинадцяти галерей, коридорів, веранд.

На початку XIX ст. в Лондоні відкривається Royal Hotel. На французькій та італійській Рив'єрі з'являється безліч курортних готелів для відпочиваючих.

В Японії виникають постоялі двори ріокан, в Індії мандрівник завжди може знайти притулок в державних дак бунгало (поштових станціях).

Зростає і кількість наданих послуг. Так, в Ноlt Ноtеl (Нью-Йорк) у вартість проживання вперше включені послуги хлопчика, що доставляє багаж постояльця до нього в номер.

В цей же час починається перетворення старих особняків і палаців на комерційні підприємства.

Навесні 1834 р. на березі Женевського озера будується Ноtеl des Bergues. Серед його засновників Гійом Йнрі Дюфур, що згодом став знаменитим швейцарським генералом. У 1840 р. в Берні відкривається Ноtеl des Trois Couronnes, а в Цюріху - Baur au Lac, який повністю оновлений в 1995 р. Перші ванні кімнати в номерах з'явилися в Aмериці в готелі New Yоrk Ноtеl.

У 1841 р. в Мюнхені будується готель Bаyerischеr НОF, а в 1852 р. - готель Vier Jahreszeitеn. Після Другої світової війни обидва ці славнозвісні заклади були повністю реконструйовані. По мірі витіснення тяглового транспорту потягами починається занепад придорожніх постоялих дворів.

Одна з головних подій в готельному бізнесі XIX в сталася 5 травня 1862 р., коли в Парижі пройшло урочисте відкриття «Гранд Готелю», яке удостоїла своєю присутністю імператриця Євгенія. Оркестр, яким диригував Жак Оффенбах, грав «Травіату». Проект будівлі був розроблений одним із найвідоміших архітекторів; малося на увазі, що «знатні мандрівники з усіх кінців світу зможуть на власні очі переконатися в прогресі науки, мистецтва і промисловості під покровом Другої Імперії. В готелі було встановлено перший гідравлічний ліфт. Для освітлення використовувалося 4000 газових ріжків, готель опалювали 18 печей з 354 повітроводами. У 1890 р. готель переводиться на електричне освітлення, а з 1901 р. – на центральне парове опалення. Готель діє і по сьогоднішній день.

Д о кінця XIX ст. були поширені два типи готелів:

- великі і розкішні, а деякі з них були просто архітектурними шедеврами - з просторими вестибюлями, залами для балів. Вони мали в своєму розпорядженні всі можливі у той час зручності - ліфт, туалети, електричне освітлення та ін.;

- маленькі і застарілі, пропонували послуги за низькими цінами. Паралельно з готельним розвивався й ресторанний бізнес.

У той же час нарешті стає очевидною потреба в професійних кадрах. Перша школа для готельєрів була утворена в Лозанні в 1890 р.

У 1896 р. швейцарський готельер Каспар Бадрутт відкрив знаменитий Раlace de Saint Morinz, а в 1898 р. Цезар Рітц, що згодом став, користуючись знаменитим виразом короля Едуарда VII, «королем готельєрів і отельером королів», відкрив на Вандомській площі в Парижі готель і дав йому своє ім'я.

Дійсну революцію в організації ресторанів при готелях здійснив знаменитий Жорж Агюст. З його ім'ям пов'язане відкриття ресторанів у таких відомих готелях, як «Савой», «Рітц» у Парижу та інших.

Однак слід зазначити, що в роки Першої Світової війни готельне будівництво в Європі та США призупиняється. Багато готелів в той період ледь зводили кінці з кінцями.

Н а благополучні ж двадцяті роки припав справжній бум готельного бізнесу (перший бум). Серед готелів, побудованих в цей час - «Рітц» і «Савой» в Лондоні, «Плаза» в Нью-Йорку, «Метрополь» в Брюсселі, «Плаза-Афіни» і «Гріллон» в Парижі і багато, багато інших.

Перші роки двадцятого сторіччя вважаються часом початку будівництва готелів для бізнесменів і комерсантів. Один з перших таких готелів «Буффало Статлер» - був відкритий в 1908 р. Це була принципово нова концепція в готельній справі, заснована на наданні клієнтам максимальних зручностей.

Однією з основних особливостей XX сторіччя став інтенсивний розвиток транспорту, зокрема автомобільного і повітряного, що значно прискорило міграцію населення, пов'язану з підтриманням виробничих, торговельних, культурних, особистих зв'язків, відпочинком тощо. З метою збільшення валютних надходжень в окремих країнах різко посилюється туристична пропаганда. Все це поставило перед бізнесменами готельної справи нові вимоги кількісного та якісного спрямування. Більшість країн приступили до систематичного нарощування своєї готельної бази і її вдосконалення як з точки зору надання зручностей, розширення комплексу послуг, так і з огляду на зростання цінової конкуренції.

Потенційними користувачами готелів та носіями попиту на готельні послуги стали переважно середньо забезпеченні прошарки населення. Внаслідок цього разом зі створенням місць для особливо заможних клієнтів починається масове будівництво готелів з раціональними і зручними номерами, без зайвої розкоші.

У ХХ ст. індустрія гостинності досягає розквіту. Лідерами в цій області стають США і Європа, де скрізь з'являються нові форми організації готельного господарства, наприклад, об'єднання в готельні ланцюги.

Під час Великої депресії в Нью-Йорку будується знаменитий Waldjrf Astoria. Це був самий грандіозний готель з усіх побудованих в ті неспокійні часи.

В цілому ж в 30-і роки, в середині Великої депресії, готельний бізнес знову прийшов в занепад. Це було найважчий час для готельної індустрії США і Європи. В Америці відродження індустрії гостинності почалося лише на початку 40-х років, а в європейських країнах лише в 50-і роки.

Після Першої світової війни бум готельної справи був пов’язаний з ім'ям Конрада Хілтона та розбудови його готельної імперії. В 1949 році утворилася компанія Hilton Intenational – дочірнє підприємство Hilton Hotels, яке сформувалося з метою керування власністю, що знаходиться за межами США. Політика Хілтона полягала в забезпеченні технічного сприяння, його імені, досвіду управління.

Перед початком першої світової війни створюється Міжнародна спілка власників готелів, яка об'єднує 1700 готелів різних країн світу. В Дюссельдорфі відкривається перший у світі інститут готельного господарства.

Індустрія гостинності перетворюється на важливу галузь. Будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення починають займатися готельні об'єднання, синдикати, акціонерні товариства, корпорації. Найбільш помітними серед них були Лондонський синдикат власників готелів, французький Союз господарів готелів і Міжнародний союз власників готелів. В 1950 р. функціонувало три мережі - Hilton, Sheraton та Statler,чиї готелі нараховували 38600 номерів, що склала дало 2 % від загальної кількості готельних номерів США.

П ісля Другої Світової війни, в 50-і роки, розпочався другий готельний бум.

Загалом, в післявоєнному розвитку готельного господарства виділяються два періоди:

- середина 50-х років - перша хвиля насичення активними елементами основного капіталу (розбудова готельних мереж). Початок впровадження сучасних методів управління в готельний бізнес. Розвиток мотелів, будівництво готелів при аеропортах, будівництво готелів для сімейного відпочинку.

- кінець 60-х - початок 70-х - друга хвиля технічного оснащення (поява в готелях високого класу кондиціонерів повітря з апаратурою для індивідуального контролю, телевізійної системи в номерах з автономною демонстрацією фільмів, індивідуальної сигналізації, досконалішими стали засоби зв'язку та ін.).

Зростання числа і популярності мотелів в 50-х роках в Америці як нової готельної концепції створив значну напруженість у відносинах між власниками цих двох видів підприємств розміщення. Справа в тому, що перевага, яка віддавалася клієнтами мотелям, робило невеликі старі готелі неконкурентоспроможними. Визнання нової готельної концепції проявилося в прийнятті власників мотелів і готелів для автотуристів в Американську Готельну Асоціацію, яка трохи пізніше була перейменована в Американську Асоціацію мотелів та готелів (ААМГ).

Поступово готельна база об’єднується з індустрією послуг і розваг. Відбувається об'єднання готелів, казино й гральних будинків. Сlub Меditеrrаnее використовував революційну на той час концепцію клубних сіл.

О днією з найбільш вагомих стало проникнення на міжнародний ринок готельних послуг авіакомпаній та зростання кількості бізнес-туристів. Що викликали у 70-і роки масове будівництво бізнес-готелів. Так, перший готель «Іnter-Continental» або Inter-Continental Hotels Corporation (IHC) був побудований авіакомпанією Пан-Америкен та виконував подвійну задачу: надавав послуги розміщення міжнародним туристам, що подорожують літаками Pan Am, а також надавати проживання екіпажам літаків американської авіакомпанії. Перший готель був відкритий в Фелемі, Бразилія. Згодом готелі IHC з’явилися на всій території Латинської Америки та країн Карибського басейну.

На 1970-1980-і роки припадає розвиток готельних ланцюгів «Маріотт», «Рамада», «Шератон», «Редіссон» й ін. Так, готелі великої готельної корпорації «Шератон» мали вже конференц-зали, технічне оснащення яких включає систему синхронного перекладу, бездротові мікрофони, проектори та інше обладнання. У наступні роки відбувається подальша сегментація й спеціалізація готельного ринку, поява нових видів готелів і готелів: «замкових» готелів, суперготелів, екологічних готелів, тощо

Б агато готелів США переходять в обслуговуванні клієнтури на електронну систему управління і резервування місць. Ця система, розроблена спеціально для готельного сервісу, забезпечує виконання таких ключових операцій, як розподіл номерів, контроль за використанням телефонів, перевірка рахунків, тощо. Великі корпорації «Рамада іннз», «Холідей іннз» та інші, що мають розгалужену мережу готельних підприємств, використовують єдину систему бронювання місць. Підтвердження бронювання здійснюється миттєво на базі ЕОМ. Ця система розрахована на мільйонне число телефонних дзвінків і заявок, які раніше оброблялися десятками регіональних контор резервування. Крім того, така система резервування тимчасово пропонує номери за гарантованим тарифом. Це означає, що у випадках відсутності вільних номерів клієнту, який пред'являє документ з підтвердженим броні, номер надається в іншому готелі, причому корпорація забезпечує безкоштовну доставку його в цей готель. В основі зростання технічної оснащеності підприємств індустрії гостинності було поглиблення спеціалізації галузей промислового виробництва.

П очаток дев’яностих років характеризувався спадом готельної індустрії, що було викликано фінансовими складностями транснаціональних компаній, кризою в зоні перської затоки. Особливим і дуже цікавим явищем туристичного бізнесу другої половини XX ст. став таймшер. Принцип таймшеру полягає у тому, що бажаючі регулярно відпочивати в розкішних умовах, можуть придбати право перебування у дорогих апартаментах протягом 1-3 тижнів на рік. Це вигідніше, ніж придбати у повну власність будинок біля моря. Власник таймшеру може не турбуватися про ремонт, охорону та комунальні платежі; крім того, ті, хто сплатив за таймшер, отримують можливість обмінюватися такими будинками (квартирами), відпочивати кожний сезон в іншому будинку. Таким чином, власники таймшеру стають членами своєрідного великого клубу.

Перша таймшерна система була створена в 1974 р. у США. Вона, не володіючи жодним курортом, контролювала обмін відпочивальників та певні послуги. В 1990-і рр. з таймшером було пов'язано багато гучних скандалів, надійшло безліч скарг про недобросовісність роботи фірм, які продавали таймшери. Шляхом психологічного тиску під час презентацій, підробки документів та підкупу посадових осіб численні шахраї обманювали довірливих представників заможної частини населення. Особливо поширеними такі шахрайства були в Росії в середині 1990-х, а в останні роки XX ст. вони набули розповсюдження й в Україні.

Тим не менш, таймшер до кінця XX ст. залишався однією з популярних форм проведення дозвілля представниками «середнього класу» країн Європи та Америки. У 1999 р. кількість родин-власників таймшеру сягнула 3,5 млн. Найбільша кількість таймпіерних курортів (понад 40 % від загальносвітової кількості) і кількість власників (1,4 млн чол.) у 1999 р. була зафіксована у США.

Складності ведення бізнесу змусили вишукувати шляхи залучення клієнтів. На перший план виходить маркетинг – впровадження системи знижок, бонусів.

О тже, третій бум готельного бізнесу почався в 1980 р. і був обумовлений більш винахідливим маркетингом і зростаючою спеціалізацією готелів відповідно до конкретних типів клієнтів. На ринку готельних послуг з'являються, перші AСУ - автоматичні системи управління (Fidelio, Ноgatex та ін.)

У 1984 р. на ринку з'являються перші системи адміністрування та управління готелем, що роблять готелі менш залежними від кадрових питань. Посилюється конкурентна боротьба. Важливими цільовими категоріями клієнтів стають бізнесмени і туристи пенсійного віку.

Зростає ефективність систем бронювання готельних номерів, а готельер отримує новий потужний інструмент роботи з постійними клієнтами - електронні бази даних. Наявність індивідуальних відомостей про кожного клієнта допомагає створювати цільові маркетингові програми і дозволяє готелям краще виконувати побажання і задовольняти потреби клієнта з самого моменту його прибуття в готель. Зростає кількість готелів, що надають новітні комунікаційні технології такі як: Pad offering, що включає вільний без провідний доступ до мережі Інтернет та до локальної мережі; сенсорний екран; вибір потрібного стандарту передачі даних шляхом заміни PC-карти, гнучкий інтерфейс, віртуальну клавіатуру та розпізнання рукописних букв.

В останнє десятиріччя ХХ ст. триває глобалізація готельного бізнесу. Так, наприклад, «Холідей Інн», «Інтерконтиненталь» та «Плаза» об'єдналися, сформувавши готельну мережу; Sоl Меliа відкрив нову готельну лінію Воutiguе; Aссоr запустив кілька спільних східних, далекосхідних та інших проектів; Forte для посилення свого положення придбав Меridien; а Shеrаtоn поглинув італійську мережа Giga і Westin.

Сьогодні у світі налічується понад 300 готельних ланцюгів. За кількістю готелів, об’єднаних у готельні групи, у Європі лідирує Велика Британія, де розташовано 15% готельних груп. У Франції зосереджено 10% таких груп, в Іспанії – 5%, у Швейцарії – 5% усіх готельних мереж світу. Практика ведення бізнесу свідчить, що готелі, які входять у мережу, мають на 60% більше прибутку, ніж незалежні готелі. У таблиці 1 представлено рейтинг найбільших готельних ланцюгів світу.

До глобальних мережених операторів відноситься велика «дев’ятка» Accor, Carlson, Choice, InterContinental, Hilton, Hyatt, Marriott, Starwood, Wyndham. Лідером за кількістю номерів у світовій готельній індустрії є компанія Inter Continental Hotel Group (IHG) - Crowne Plaza. Нині готельній мережі IHG належить понад 600 тис. номерів у готелях світу. Щороку їх кількість збільшується на 6%, в основному завдяки зростанню кількості готелів Crowne Plaza, Staybridge Suites і Indigo boutique та розширенню марки Holiday Inn Express.

Друге місце у світі за кількістю номерів належить готельній групі Wyndham Hotel Group’s Ramada. До неї входить понад 7 тис. готелів (592 880 номери) на шести континентах.

Таблиця 1

Рейтинг найбільших мереж світу

Рейт- инг	Назва мережі	Кількість номерів у		Кількість готелів у		Присутність в країнах в 2009р.
		2008р	2009р	2008р	2009р
1	ING (Inter Continental Hotels Group), США	585094	619851	3949	4186	100
2	Wyndham Hotels Group, США	550576	592880	6544	7043	100
3	Marriott International, США	537249	545705	2999	3088	68
4	Hilton Hotels Corp., США	502116	545705	3000	3088	78
5	Accor, Франція	461698	478975	3871	3982	90
6	Choice Hotels International, США	452027	472526	5570	5827	40
7	Best Western International, США	308636	305387	4035	4032	80
8	Starwood Hotels & Resorts Worldwide, США	274535	284800	897	942	95
9	Carlson Hotels Worldwide, США	146600	151487	969	1013	70
10	Global Hyatt Corp., США	135001	114343	721	373	44

Глобальна мережа курортів RCI Global Vacation Network, яка є складовою корпорації Wyndham Worldwide, пропонує своїм членам (3,4 млн.осіб) доступ до 73 тис. курортів у понад 100 країнах світу. У компанії Wyndham Hotel Group’s Ramada зайнято більш як 30 тис. працівників по всьому світу.

На третьому місці – компанія Marriott International, номерний фонд якої складає 500 тис. номерів і зростає на 4,7% щороку.

Мережа Hilton’s Hampton Inn займає 4-е місце і демонструє найбільший приріст номерного фонду - 9,3%. Сьогодні кількість номерів компанії перевищила 500 тис. Тільки у 2008 році мережа збільшилася на 300 нових об’єктів. У портфелі компанії з’явилися нові бренди - Doubletree, Homewood Suites, Hilton Garden Inn і Hampton Inn.

Готельна мережа Accor Group має у своєму розпорядженні понад 500 тис. номерів і зростає на 3,7% щороку. Група продовжує експансію своїх брендів - Sofitel, Novotel, Pullman, Mercure, Suite Hotel,All Seasons, Ibis, Etap, Motel 6, Formula 1.

Готельна мережа Choice Hotels об’єднує близько 4 тис. готелів - таких брендів, як Quality Inn, Choice Hotels, Comfort Inn, Comfort Suites, Quality, Sleep Inn, Clarion, MainStay Suites, Suburban Extended Stay Hotel, Econo Lodge,Rodeway Inn, і щороку збільшує активи на 4,5%.

Готельна мережа Best Western International є прикладом одного із найбільш успішних підприємств у готельній індустрії, що користується великою популярністю в Європі, й особливо у Франції. Сьогодні під назвою Best Western працюють понад 4 тис. готелів у 80 країнах світу, загальний номерний фонд яких перевищує 300 тис. номерів.

Восьме місце у світі посідає мережа Starwood Hotels Resorts, яка відома такими своїми брендами, як Sheraton Hotels Resorts, Westin Hotels Resorts, The Luxury Collection, St. Regis,W Hotel, Four Points Hotels by Sheraton, Le Meridian,Aloft.

Номерний фонд готельної мережі Carlson налічує 150 тис. номерів, і за останній рік він зріс на 2%. До десяти найбільших готельних мереж світу увійшла компанія Global Hyatt, яка концентрує свою увагу на сегменті вищого класу. На березень 2009 р. до мережі входили готелі у 45 країнах світу. Окрім цього, у стадії будівництва знаходяться ще 38 готелів. Усі вони працюють під брендами: Hyatt, Hyatt Regency, Grand Hyatt, Park Hyatt, Hyatt Place, Hyatt Summerfield Suites.

На ринку готельних послуг відбулася диференціація серед п’ятизіркових готелів (табл.2).

Таблиця 2

Готелі середнього цінового сегменту, mid-market, ( 46% номерного фонду)	Готелі високого цінового сегменту, (26% номерного фонду)	Готелі економічного класу, (21% номерного фонду)	Готелі бюджетного сегменту, (5% номерного фонду)	Готелі висококласного сегменту, deluxe, (2% номер. фонду)
Marriott Courtyard Holiday Inn Novotel Park Inn Ramada, Scandic	Сlarion Crowne Plaza Hilton Intercontinental Marriott, Radisson Sheraton, Kempinski	Campanile Comfort, Days Inn Holiday Inn Express Ibis, Premiere Inn Travelodge	Etap Formule 1 Premiere Class	Four Seasons Luxury collection Mandarin Oriental Orient Express Ritz Carlton, Rocco Forte St. Regis Waldorf Astoria

Класифікація готелів в Європі в 2010р.

На ринку п’ятизіркових готельних послуг спостерігається недостатня уніфікованість термінології. Зокрема, виділяють готелі високорозрядні та високої цінової категорії, висококласні, делюкс, розкішні готелі. Разом з тим вищий сегмент п’ятизіркових готелів часто «змішується» з п’ятизірковими готелями бізнес-класу, високої цінової категорії, котрі надають значно менший спектр послуг. Хоча, єдиної думки з приводу їх класифікації ще в світі не склалося, проте існують відмінності між п’ятизірковими готелями класу «люкс» (висококласними готелями) та готелями бізнес-класу (високого цінового сегменту). Слід зазначити, що найбільш стійкими до кризових явищ виявилися саме висококласні готелі, для яких характерними є наявність унікальної послуги, а основу конкуренції між ними складає нецінова конкуренція та боротьба за диференційований попит.

Для прикладу наведемо деякі види нецінової конкуренції між ними:

- зміна властивості послуг готелю (наприклад, надання послуги дворецького кожному клієнту номеру категорії люкс);

- реалізація послуг з абсолютно новими якостями для задоволення потреб (впровадження спа-програм для дітей, котрі відвідують спа-центри з батьками);

- реалізація послуг готелів, бренди яких є символом моди, престижу (бренди Four Seasons, Mandarin Oriental);

- удосконалення супутніх послуг (залучення «зіркових» кухарів, наявність менеджера снів, як фахівця з релаксації гостя під час сну; менеджерів з розваг (дещо інше ніж аніматор)).

У зв’язку з цим виникло нове поняття «колекція готелів» - об’єднання унікальних готелів, котрі перебувають у вищому сегменті висококласного готельного продукту, під одним брендом, із спільними цінностями, Але не втрачають індивідуальності.

Готельна колекція на відміну від готельної мережі передбачає преміум-клас та ексклюзивність. Мережа - це в першу чергу універсальність та прагнення до географічного розширення («горизонтальної» експансії). Колекція це відповідність готеля регіону, історична цінність будови (кожний готель відображає стиль того міста, де він розташований), творчий підхід у використанні історичного минулого; надання додаткових послуг, які важко скопіювати. Однією з найвідоміших колекцій належить The Rocco Forte Collection, яка нараховує 13 готелів по всьому світі.

Таким чином рівні готелів можна розбити на 5 груп:

Luxury – сама мало чисельна група, яка представлена 6,7 зірковими готелями. В цій групі є готелі які надають лише послуги розміщення, а їх розташування в унікальних історичних будівлях не дозволяє розвиват и інфраструктуру. Ця група представлена таким мережами як Luxury Collection, Kempinski, Ritz-Carlton, Four-Seasons, Rocco Forte Collection$

Up-market – це сегмент чотирьох та п’ятизіркових готелів, що розташовані в більшості в містах. Домінують в цьому сегменті такі мережі як Hilton, Radisson Blu, Marriott Hotels and Ressorts, Crowne Plaza, Sheraton;

Mid-market – готелі середнього класу є найбільш масовим готельним сегментом, де діє дуже сильна конкуренція. Лідерами даного сегменту є мережі Mercure, NH Hotels, Scandic;

Economy – готелі економ-класу позиціонують себе в категорії 2-3 зірки та їх більша половина пропонує повний спектр послуг при готелі В цьому сегменті домінує мережа IBIS;

Budjet – в бюджетному сегменті (пропонують гостям лише розміщення. Такі готелі представлені форматом придорожніх готелів і можуть зустрічатися при аеропортах) на ринку домінують два бренди –Etap та Formula1 французького оператора Accor

Д о основних тенденцій світового готельного ринку відносять:

- розповсюдження інтересів готельного бізнесу на інші продукту та послуги, котрі надаються підприємствами інших галузей ( організація харчування, дозвілля, розваг, виставкої діяльності, тощо);

- зростання демократизації індустрії гостинності, яка значною мірою сприяє підвищенню доступності для масового споживача;

- посилення спеціалізації готельного бізнесу, яка дозволяє більш чітко орієнтуватися на певні сегменти споживачів з урахуванням різних ознак;

- глобалізація та концентрація готельного бізнесу, яка проявляється в створенні туристичних корпорацій та готельних мереж, готельних асоціацій, міжнародні урядові і неурядові організації;

- глибока персоніфікація обслуговування та клієнтоорієнтовність;

-подальше застосування новітніх засобів комунікації та інформаційних технологій, що дозволяють здійснити глибоку та системну економічну діагностику;

- прискорення процесу злиття компаній та зростання кількості договорів франшизи та зовнішніх інвестицій;

- розвиток еко-готелів.

Отже, на сучасному етапі провідне місце в світовому готельному господарстві займає Європейський континент. На його частку припадає в середньому близько 70 % туристського потоку, відповідно і готельний фонд складає значну частку (близько 45 %) світового готельного фонду.

Американський континент складає 35 % світового готельного фонду. За темпами приросту готельна база континенту випереджає Європу.

Третім по потужності континентом є Азія, що складає 14% світового готельного фонду. Темпи її зростання в 2-3 рази перевищують середньосвітові темпи і досягають 15-20 % на рік, що виводить цей континент за динамікою зростання в лідери.

Частка Африканського континенту складає 3 % світового фонду, хоча динаміка зростання (10-15 %) також перевищує середньосвітові темпи. Частка готельного фонду Австралії і Океанії складає також близько 3% .

Серед окремих країн лідерами світової готельної індустрії за потужністю бази є: США (близько 3,5 млн номерів), Японія (1,65 млн), Італія (1 млн), Франція, Іспанія, Англія, Китай, Австралія (близько 0,5 млн), Австрія, Мексика, Канада, Греція (близько 0,3 млн), Таїланд, Росія, Індонезія, Туреччина (0,15-0,23 млн), Швейцарія, Бразилія, Аргентина (менше 0,15 млн).

Лідерами світової готельної індустрії за темпами зростання готельного фонду є такі країни, як Китай, Туреччина, Малайзія, Сінгапур, Марокко, Іспанія, Німеччина, Аргентина.