10

Тема 8. Комерційна таємниця

1. Поняття комерційної таємниці.

2. Перелік відомостей, що не можуть становити комерційну таємницю.

3. Охорона прав на комерційну таємницю.

1. Поняття комерційної таємниці

Комерційна таємниця - один із давніх методів охорони інте­лектуальної власності. Майстри стародавнього світу зберігали секрети своєї майстерності задовго до виникнення поняття інте­лектуальної власності. їхні виробничі секрети не мали письмової форми, а були знаннями і ноу-хау окремих людей.

З'явилися дві основні загрози секретам виробництва: нело­яльність працівника щодо колишнього роботодавця та крадіжка документації. Роботодавці почали включати до трудових кон­трактів умови, що вимагали від працівника збереження секретів виробництва, які становили комерційну таємницю.

Законодавці і судова влада відповіли на зазначену проблему посиленням переслідувань працівника за порушення умов кон­тракту, що було засобом захисту від нелояльності останнього та крадіжки секретів.

П равове регулювання на міжнародному рівні відносин, пов'я­заних із комерційною таємницею, з'явилося лише в XX ст. в рам­ках законодавства про недобросовісну конкуренцію. У 1900 р. до Паризької конвенції про охорону промислової власності було вве­дено ст. 10 про недобросовісну конкуренцію. У 1994 р. була підписана Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS), ст. 39 якої присвячена захисту нерозголошуваної інформації.

У структурі ЦК України норми, що стосуються комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності, зосереджені у главі 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таєм­ницю». До джерел правового регулювання відносин у цій сфері можна віднести також ГК України, закони України «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Варто зауважити, що сьогодні в Україні немає спеціального закону про право інтелектуальної власності на комерційну таєм­ницю.

Визначення комерційної таємниці закріплене у ЦК України: комерційною таємницею є інформація, яка є секрет­ною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збе­реження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Отже, українське законодавство визначає комерційну таємницю як певний вид інформації. Відповідно до Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбу­ваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Згаданий Закон поділяє інформацію за режимом до­ступу до неї на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. У свою чергу, інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденціальну та таємну. До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну чи іншу, передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Тобто з наведених положень Закону України «Про інформацію» випливає, що комерційна таємниця — це вид таємної інформації. Хоча ЦК України визначає комерційну таємницю як секретну інформацію. Аналіз спеціального законо­давства дає змогу зробити висновок, що принципової різниці між поняттями «таємна інформація» та «секретна інформація» не проводиться (див., наприклад, визначення державної таємниці у Законі України «Про державну таємницю»).

Визначення комерційної таємниці як певної інформації пов'язане із вирішенням питання про співвідношення об'єктів права інте­лектуальної власності та інформації. Адже зі змісту ЦК України випливає, що йдеться про два окремих види об'єктів цивільних прав. Водночас комерційна таємниця, з одно­го боку, є об'єктом права інтелектуальної власності, але з іншого — становить певну інформацію.

Об'єктом комерційної таємниці може бути досить широке коло видів інформації. Відповідно до ЦК України це може бути технічна, комерційна, організаційна, виробнича чи будь-яка інша інформація.

Для того, щоб тій чи іншій інформації надавався правовий режим охорони комерційної таємниці, вона має відповідати низці ознак, які передбачені у ЦК України. Варто зазначити, що сформульовані у ЦК України ознаки комерційної таємниці відповідають визначенню закритої інформації, закріпле­ному ст. 39 Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS), прийнятої у 1994 р. в рамках Всесвітньої торгової організації. При цьому йдеться про визначену сукуп­ність ознак, одночасна наявність яких дає змогу кваліфікувати конкретну інформацію як комерційну таємницю. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю чинне доти, доки забезпечується наявність сукупності ознак, що характеризують комерційну таємницю (ЦК України).

Суб'єктом прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю є особа, яка правомірно визначила інформацію комер­ційною таємницею (ЦК України). Тобто суб'єкт, у якого є певна інформація, що відповідає визначеним у ЦК України ознакам, самостійно приймає рішення про визначення такої інформації комерційною таємницею. Така позиція відображена і в ГК України, який передбачає, що склад і обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

Зміст права інтелектуальної власності на комерційну таємницю визначається через сукупність певних майнових прав. Відповідно до ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголо­шенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У ЦК України закріплено обов'язки щодо охорони комерційної таємниці органами державної влади. Положення Закону відповідають ст. 39 Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS).

Обов'язок органів державної влади охороняти комерційну таємницю закріплено й законами (Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).

Особливістю правового регулювання строку чинності прав на комерційну таємницю є те, що ЦК України не закріплює конк­ретної тривалості такого строку у роках, як це має місце щодо більшості об'єктів права інтелектуальної власності. Відповідно до ЦК України строк чинності права інтелектуальної влас­ності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, визначених ЦК України. Коли перестає існувати хоча б одна із цих ознак (наприклад, в результаті розголошення інформації, що становить комерційну таємницю, втрачається така її ознака, як секретність), чинність прав на комерційну таємницю припиняється. З цього випливає, що комерційна таємниця у разі забезпечення сукупності ознак, вказаних у ЦК України, може охоронятися досить тривалий час, який законом заздалегідь не обмежений.

Відповідно до ЦК «комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію».

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця - це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу. Якщо інформацію створено внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, її можна розглядати як об'єкт прав інтелектуальної власності.

Строк дії охорони прав на комерційну таємницю обмежує лише строк існування сукупності ознак комерційної таємниці (ЦК України).

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання інших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита.

Комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:

• інформація, що становить комерційну таємницю, невідома іншим особам;

• відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

• вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Охорона комерційної таємниці має моральну, економічну та політичну основу.

Моральною основою охорони комерційної таємниці є біблійна заповідь: «Не вкради».

Економічною основою - заохочення нововведень.

Політичною основою - могутнє лобі крупного бізнесу, що є володільцем більшості промислових секретів.

Комерційна таємниця має ряд специфічних ознак. Перш за все в її основі лежить фізична монополія певної особи на певну сукупність знань. Від самого правовласника, від повноти та результативності вжитих ним заходів щодо збереження його фактичної монополії на знання залежить життєвість його права на комерційну таємницю.

Комерційній таємниці властива найбільша серед інших об'єктів інтелектуальної власності універсальність. Комерційною таємницею можуть бути визнані найрізноманітніші відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця.

Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності не вимагає офіційного визнання її охороноздатності, державної реєстрації або виконання будь-яких інших формальностей, а також сплати державних зборів. Це також має значення при виборі цієї форми охорони досягнутого результату інтелектуальної діяльності серед існуючих можливостей.